4. Птолемей
Михайло Грушевський
Відомості наші про Клавдія Птолемея дуже бідні; астроном з фаху, жив він в другій половині II в. по Христі. Його трактат: Гεωγραφικοή ύήγησι, підручник географії, є ніби коментарій до мапи: він подає географічне положення країв, річок, міст по меридіанах і паралелях, і додає коротенькі нотатки. Подаємо витяг з кн[иги] III, гл. 5 – «восьмої карти Європи» (з рецензії Мюллера [Claudii Ptolomaei, Geographia]). Як видно і з нього, Птолемей подає каталог імен географічних і етнографічних з різних часів, отже, треба з його відомостей користати обережно.
Сарматію займають багато народів: венеди коло всеї саги Венедської; за (ύπέр) Дакією – певкини і бастарни, і по всьому березі Меотиди – язиги і роксолани; далі в середину за ними гамаксобії і скити -алани.
Менші народи в Скитії: коло Вістули-річки, ближче венедів – гутони, потім фінни, потім сулони, ближче (ύπò – під) них фругундіони, далі – коло верху Вістули-річки – варини; ближче них – омброни, далі – анартофракти, далі – бургіони, далі – арсуети, потім сабоки, потім пенгіти й бесси – коло гір Карпатських. На схід від них – ближче венедів – знову галінди і судини, і ставани до аланів; ближче них гілліони, потім койстобоки і трансмонтани, до гір Певкинів.
Знову коло Венедської заводі берег океанський займають вольти, за ними оссії, потім карбони – самі північні; на схід від них кареоти і сали; ближче них гелони та гіппоподи, та меланхлени; ближче них агатирси, потім аорси і пагерити; ближче них савари та боруски – до гір Рипейських. Потім акіби і наски, ближче них вибіони і ідри. Ближче вибіонів, аж до аланів – стурни; межи аланами та амаксобіями – каріони і саргатії. Коло завороту р.Танаїсу – офлони та танаїси, ближче них – осили аж до роксоланів; межи амаксобіїв та роксоланів – ревканали і ексобігіти; знову межи певкинів та бастарнів – карпіани, за ними – гевіни, потім бодіни; межи бастарнів і роксоланів – гуни і попід своїми горами – амадоки та навари. Коло озера Біки – тореккади, а по бігу Ахіллея – тавроскити. Ближче бастарнів, в сторону Дакії – тагри, а ближче них – тирагети [Птолемеївий каталог народів задав багато праці ученим, що силкувались їх припасувати до певних місць і етнографічних назв; тут годі над тим застановлятись, тим більше, що в сім каталозі, як сказано, зведені етнографічні відомості різних часів: знаходимо Геродотових гелонів, меланхленів, агатирсів, поруч з ними багато нових імен, але деякі не мають жадного значення, бо то не імення етнографічні: як амаксобії, себто – що жиють на возах (кочівники), гіппоподи – з кінськими ногами. Певне, між іменнями є й реальні: як венеди – слов’яни західні (Венедська заводь – Балтійське море, Вістула – Вісла), гутони (готи), фінни, галінди (прусське коліно, що пригадує літописну голядь) і т. ін. Зауважу, що деякі догадуються, що савари можуть значити сіверян, карпіани – мешканців прикарпатських, ставани – слов’ян, беси – мешканців Бескидів, пенгіти – мешканців Пенинів, коло Дунайця і т. ін.; але з такими догадками треба бути обережним. Хунів Птолемея оборонці славізму гунів мають за сих остатніх. Зауважу ще, що назву тавроскитів деякі пізніші грецькі історики (як Лев Диякон) прикладали до Русі. До толкування Птолемеївих назв, окрім «Слов’янських старожитностей» Шафарика, див. спеціальну розвідку Мюленгофа [Mülenhoff, Űber die Herkunf] в Monatsberichte der Berliner Akademie, 1866, і галицькі праці проф. І.Шараневича – Kritische Blicke in d[er] Geschichte der Karpaten Völker і О.Партицького – Старинна історія Галичини.].
Примітки
… венеди – слов’яни західні… – сучасні дослідники висловлюють певні сумніви щодо такого ототожнення (Свод древнейших письменных известий о славянах / Л.А.Гиндин, Г.Г.Литаврин. – М., 1991. – Т. I. – С. 6-10).
Зауважу, що деякі догадуються, що… – див. дискусії щодо розшифрування етнонімів, наведених Птоломеєм (Свод древнейших письменных известий о славянах. – Т. I. – С. 83-86).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 14.