2. Гіппократ

Михайло Грушевський

Гіппократ, молодший сучасник Геродота (р[одився] 460, вмер коло 377 р. [до Христа]), праотець наукової медицини, оповідаючи в своїй праці «Про повітря, воду й місця» за вплив на людину фізичних обставин, згадує й про скитів. Ми не знаємо, чи був Гіппократ сам в Скитії (за нього відомо, що багато мандрував по світу, але певних і докладних відомостей про ті мандрівки, як і взагалі про життя, нема), проте ж деякі відомості його так цікаві і реальні, що заслуговують пильної уваги. Подаємо деякі важніші (текст з рецензії Ермеринса [Hippocrates, Hippokratous kai allōn]).

25. Щодо вигляду інших скитів [Перед тим Гіппократ оповідає про «скитський нарід» савроматів, власне, про їх жінок-амазонок.], – що тільки до себе подібні, а більш ні до кого, та ж сама причина, що й у єгиптян, тільки сі – підупали впливу спеки, а ті – холоду. Так звана пустиня скитська є рівнина, багата травою, без дерев, води має помірно, бо там великі ріки, що забирають води з рівнин. Там і живуть скити, звані кочівниками, бо не мають хат, а живуть на возах. А вози в них – найменші на чотирьох колесах, а інші на шести. Вони вкриті навколо повстю і зроблені подібно до хат, з двома або з трьома (покоями), забезпечені і від дощу, і снігу, і вітру. Везуть вози дві і три пари волів безрогих: не мають рогів через холод. В сих возах живуть жінки; чоловіки їздять на конях. За ними йдуть слідом вівці, корови і коні. На одному місці зостаються, доки стає худобі трави; як не стане, переходять на інше місце. А самі їдять м’ясо варене, п’ють молоко кобиляче і їдять гіппаку, себто сир конячий. Такий побут і звичаї скитів [Побут, про який оповідає так докладно Гіппократ, очевидячки, єсть справді кочовий. Про інших яких скитів Гіппократ нічого не каже, хоч нижче (гл. 27) ніби натякає, що й окрім кочівників є ще скити. Що худоба скитська безрога, каже й Геродот (гл. 29), і виводить то также з впливу холоду.].

26. Щодо клімату і вигляду – що скитський народ дуже відрізняється від інших людей і подібний тільки до себе, як і єгипетський, і дуже мало родючий, то й край той має дуже мало звіра щодо великості і числа. Бо він лежить під самою північчю і Рипейськими горами, звідки дме північний вітер [Далі оповідає Г[іппократ] про обставини кліматичні.]. Переміни в погоді там невеликі і нечасті, вона однакова й мало міняється. Тому й вигляд у всіх (людей) подібний: завше однакову уживають страву, однакову одіж літом і зимою, дихають повітрям вогким і густим, п’ють воду з снігу і льоду, не знаючи втоми. Бо ні тіло, ані душа не можуть гартуватись, де нема великих перемін (кліматичних). Через се тіло їх товсте, багате м’ясом і вогкістю, без виразних контурів і мускулатури. Особливо ж лімфатичні в них нижчі часті живота: не може він і бути сухорлявий в такім краї і в таких обставинах природних і кліматичних. Бувши товстими і безволосими, всі вони одні до одних подібні, чоловіки до чоловіків, жінки до жінок [На сей опис скитів здаються в доказ того, що вони були раси монгольської. Але ж сі ознаки не так характеристичні, щоб виразно показували на монголів. Навпаки, те, що сказано нижче, – ніби скити руді – може доводити противне. Що ж до того, ніби вони були дуже товсті і безбороді, то се може бути справедливим хіба про деяких. В перехованих образах степових варварів на вазах, в статуетках вони звичайно з бородами і не визначаються дуже товстим тілом.].

27. Щодо вогкості, дам я важний довід: у більшості скитів, скільки є кочівників, знайдеш припалені плечі, руки і груди, бедра і чересла не через що інше, як через вогкість і слабкість тіла: не можуть ані лука натягнути, ані піки кинути плечем через ту вогкість і брак мускулатури. Як же припалять, то в членах висихає більшість тієї вогкості, і тіло стає міцніше, краще годується і сухорлявіше. А лімфатичним і слабим стає воно тому, перш за все, що їх не пеленають, як в Єгипті – не мають того звичаю для їзди, щоб добре сидіти на коні; далі від сидячки: чоловіки як не їздять на коні, то здебільшого лежать на возі і мало що ходять для безперестанних мандрівок і переїздів. Жінки ж у них, на диво, тілом лімфатичні й слабкі.

28. Скитський нарід рудий через холод, бо сонце не пече гаряче, а біла краска припалюється від холоду і стає рудою.

Примітки

Ми не знаємо, чи був Гіппократ сам в Скитії – сучасні дослідники вважають, що Гіппократ не побував у Північному Причорномор’ї (Древняя Русь в светле зарубежных источников. – М., 2000. – С. 55).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 10 – 11.