13. Аль Джайгані
Михайло Грушевський
Мухаммад ібн Ахмад аль Джайгані був візирем Саманідів, володарів Хорасана (на півд[енний] схід від Каспійського моря) в кінці IX і початку X в. і тоді зложив свою «Книгу доріг для знання держав», де є цікавий уступ про поділ Русі на три частини; подаємо його з спеціальної розправи д. Гаркаві в «Трудах III археологич[еского] съезда», т. I, додаючи відміни з тих пізніших писальників, що переказують сю відомість, а могли користати з ліпших рукописів Джайгані (бо сього маємо тільки в персидськім перекладі) – Аль Істахрі (з полов[ини] X в.), Ібн Хаукаля (з 70-х pp. X в.) і Ідрисі (XII в.); витяги з перших двох видані в відомім збірнику Гаркаві, а Ідрисі видав в Парижі Жобар в р. 1836 – 1837 [Géographie d’Edrisi], также у Лелевеля [Lelewel], Polska wieków średnich, II.
Руси складаються з трьох родів: 1) з русів, що мешкають найближче до Булгара; їх володар живе в місті, званім Куяб, воно більше від Булгара, 2) Славії й 3) Танії (чи Табії) [Замість того Істахрі і Ібн Хаукаль мають: інший нарід зветься артанія, а цар його мешкає в Арті, а Ідрисі: «Інший нарід зветься славія, а цар їх живе в місті Слава, се місто на верху гори; третій нарід зветься артсанія, а цар їх живе в місті Артсан; се гарне місто, лежить на горі неприступній; лежить воно між Славою і Куябою, від Куяби до Артсана 4 мирхалі (дні), а від Артсана до Слави 4 дні». Куяба є звичайне у арабів ім’я Києва; і так перша частина Русі, Русь par excellence [особливо], є київська група земель. Славію звичайно уважають за область слов’ян новгородських; характерно, що й їм вже надається ім’я Русі, що сталось через прилучення їх до держави Русі південної. Щодо Арти (се ім’я, одначе, має багато різних варіантів – Арба, Арбавуя), то тут заходить велика трудність; давніше було розповсюджене об’яснення (Френа [Veteres memoires]), що се ерзь, мордовський нарід (в басейні Оки), інші вгадували тут Біармію (Перм), Смоленськ; д. Іловайський (Разыскания о начале Руси, 55) бачить тут русь, що мешкала в Донщині, при Азовськім морі, здаючись на слова Хаукаля, а той каже, що «Арта лежить між Хозаром і Великим Булгаром, що є сусідом Рума на північ»; сі слова дійсно згоджуються з таким об’ясненням, але знов у Ідрисі маємо цілком інше, як бачили. Справа зостається непорішеною, хоч об’яснення д. Іловайського цілком можливе (ба навіть ім’я Арти пригадує Тмуторокань).]. Мешканці їздять в торгових справах до Куяба. Але ніхто досі не сказав, щоб який чужинець поїхав туди, щоб пробувати, бо кожного чужинця, який туди поїде, зараз вбивають. Вони торгують также (їздячи) водою; нікому про свій побут нічого не повідають і не мають зв’язку з чужинцями. Вони не дозволяють, щоб який чужинець поїхав в їх край [У всіх перекажчиків сі слова про недопускання чужинців і т. ін. прикладаються тільки до Арти: «Купці їздять в Куяб», а у Ідрисі: «Купці мусульманські їздять з Арменії в Куяб, що ж до Арти, то…»]. З трьох міст розвозять вони футра чорних соболів і цину (чи олово) по всіх місцях. У них такий звичай, що як котрий вмирає, палять вони його, а дівчата небіжчика з власної волі віддають себе, щоб спалили їх разом з небіжчиком. Деякі стрижуть собі волосся на голові, як хорий вмре, або красять собі бороду. Одіжжю в них довгі свити і короткі куртки. Руси в торгових справах мандрують до Хозарії [Цікаві тут звістки про погребальний обряд русів, дрібніше описаний у арабських письменників X в., і про торгівлю руську футрами і металом; Ідрисі додає: «З-поміж купців видаються купці з Кулби».].
Примітки
Щодо Арти… – дискусії про локалізацію Артанії тривають (Новосельцев А.П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI – IX вв. – С. 417 – 418; Коновалова И. Г. Рассказ о трёх группах руссов в сочинении арабских авторов IX – X вв. // Древнейшие государства Восточной Европы, 1992 – 1993 гг. – М., 1995. – С. 139 – 148).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 34 – 35.