[Рец.] Город Каменец-Подольский
Михайло Грушевський
Историческое описание священника Е.Сицинского.
К., 1895, ст. VIII + 247 + 24 рисунки
О[тець] Юхим Сіцинський, священик в м. Кам’янці, представляє собою типового провінціального дослідника в ліпшім значенні того слова і для тих, що сидячи в провінціальних містах, плачуться на неможливість щось робити, може бути прикладом, як може чоловік робити, сидячи і в такім малоінтелігентнім краї, як славний Кам’янець. Начавши ще на академічній лавці перекладами історичними, він і пізніше все робив над історією рідного Поділля, безпретензійно збираючи й обробляючи той матеріал, який мав під рукою, – звичайно по церковній історії й археології переважно; так виходили його описі давніших подільських церков, монастирів і т. ін.
Тепер перед нами його книжка про Кам’янець, видана, як значиться на другій картці, коштом кам’янецької міської адміністрації «в пам’ять століття повороту («воссоединения») Поділля до Росії, що скінчилося 1893 p.». І так ми маємо перед собою офіціальне ювілейне видання, написане ad hoc. У вступній главі автор об’ясняє, що хотів дати руським читачам історичні відомості про місто, що подекуди він обмежився переказом того, що знаходилося в польській літературі, по можності стараючися освітити з руського боку, і уважає свою працю першою, слабою пробою, з хибами неминучими для провінціального дослідника.
Офіціальні ювілейні видання мають свій спеціальний стиль, дуже неприємний, і ми перш за все з приємністю нотуємо, що ся книжка не впадає в нього, зостаючись в границях наукового трактування предмета. Правда, подекуди прохоплюються часом слівця й вирази, що почасти пригадують той стиль, почасти – публіцистику певного роду, але сей дисонанс, – може і невільний – хоч неприємний, але рідний і цілком формальний, без впливу на саме трактування речі.
Книжка розділена на дві частини. Перші п’ять глав (с. 5 – 83) обіймають загальну чи, краще сказати, зверхню історію Кам’янця, в певнім зв’язку з історією краю, дальші шість – внутрішню: історія кам’янецької твердині, релігійне життя, церкви і костели. Ся – археологічна часть (гл[ави] 6 – 8) займає найбільше місця (с. 83 – 184), далі – духовне життя, устрій міський, торгівля й залюднення. Поділ предмета трохи механічний, і опис сучасного Кам’янця, мені здається, ліпше було відділити від історичного огляду. В останнім авторові, як-то каже сам на вступі, не ходило про нові досліди, а про найбільш докладний звід і доповнення зробленого.
Автор дуже пильно, як рідко, покориставсь літературою (недостачі невеликі, й трудно більшого вимагати від автора), звернувся й до друкованих джерел по можності, так що його історичному огляду треба признати докладність і повноту. Не в одному можна було 6 його поповнити на основі мого барського дипломатарію (особливо в справі застави і викупу Кам’янця – див. 1 № і реєстр в розправі, с. 286), та автор каже, що праця його була закінчена до виходу його (р[оку] 1893); реєстр старост кам’янецьких (с. 87) міг автор значно розширити на основі «Acta grodzkie і ziemskie», якщо мав комплект сього, в Росії доволі малорозповсюдненого, видання. На с. 18 автор зве Бучацьких родом руським, що рано вирікся православ’я і своєї національності; довести сю тезу, скільки знаю, трудно було б. Про напади волохів на Кам’янець (с. 22) міг би автор знайти ліпші відомості в цитованім у нього т. X «Źródeł». Думку про заснування Зіньковець вихідцями з м. Зінькова (с. 85) ледве чи можна прийняти.
Але се другорядні речі. Взагалі ж, як сказав я, представлена історія Кам’янця совісно й докладно. Слабо представлений тільки XIX в. – се, звісно, залежало від загального браку обробленого матеріалу в літературі, але ліпше було зіставити пропуски в книжці, ніж заповняти їх оповіданнями про те, як стрічали в Кам’янці різних високих осіб. Внутрішня історія, особливо устрій, могли б ширше бути представлені навіть на підставі приступної авторові літератури. Зате археологічна часть, як сказано, представлена докладно.
Текст видано коректно дуже. Книжка прикрашена кількома фототипія -ми, гравюрами й цинкографіями, почасти передрукованими з інших видань (особливо з «Поділля», вид[аного] Батюшковим), а в більшості – оригінальними. Останні зроблені в Києві, взагалі добре, так що надають книжці елегантний вигляд.
Отже, в книжці д. Сіцинського публіка має дуже корисне придбання.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. VIII. – Кн. 4. – С. 16 – 18 (Бібліографія). Автограф зберігається в ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 235. – Арк. 122 – 129. Підпис: М.Грушевський.
Сіцинський (Сецинский) Юхим Йосипович (1859 – 1937) – історик, етнограф, мистецтвознавець. Закінчив Київську духовну академію. У 1892 – 1906 pp. редактор «Подольских епархиальных ведомостей». У 1903 – 1920 pp. очолював Подільське історико-археологічне товариство. Автор праць «Город Каменец-Подольский. Историческое описание» (1895), «Южнорусское церковное зодчество» (1907), «Оборонні замки Західного Поділля XIV – XVII ст.» (1928) та ін. (Крип’якевич I. П’ятдесятиліття наукової праці Єфима Сіцинського // ЗНТШ. – 1931. – Т. CLІ. – С. 217 – 223; Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX і XX ст. – С. 349 – 351).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 147 – 148.