Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / 1895 р. / Опись подільських замків 1494 р.

Опись подільських замків 1494 р.

Михайло Грушевський

З кінцем XV в. в джерелах українсько-руської історії виступає категорія, що далі, особливо в протягу XVI в., займає першорядне місце і особливо недорівняне становище має в історії суспільних і економічних відносин – розумію ріжнорідні описі (справоздання, інвентарі, ревізії, люстрації) замків і королівщин. Правда, вони не однаково важні й цікаві – се залежить від кругу питань, на які мала відповісти така опись, кругу фактів, який брав такий ревізор чи справоздавець, але й навіть менш цікаві між ними дають суму матеріалу для внутрішньої, суспільної й побутової історії, який ми в інших джерелах лише крихтами збирати можемо.

До найраніших – взагалі нечисленних пам’яток сеї категорії належить опись подільських замків з р. 1494. Вона стала звісною нещодавно – скільки знаю, д. Олександр Яблоновський, заслужений робітник на ниві нашої історії, перший познайомив з нею світ в своїй розправі «Podole u schyłku XV w.», друкованій в «Ateneum», 1880, VI – VIII, де користав з неї для характеристики переважно економічного й колонізаційного стану Поділля в XV в. [Поданими там відомостями покориставсь недавно д. Сіцінський в своїй праці про Кам’янець [Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. Историческое описание. – К.-П., 1895].] Працюючи над Поділлям, дістав я з Архіву Скарбового (Казенної палати) в Варшаві копію сеї описі [За посередництвом проф. В.Антоновича, якому при сій нагоді складаю подяку.] і покористав з неї в своїй монографії про Барщину (с. 65 – 67). Самий документ думав я умістити в дипломатарії подільськім XV – XVI в., до якого збираю матеріали кілька літ, але як видання сього дипломатарію затягується, то уважаю корисним видрукувати сю важну пам’ятку поки що осібно. Переховується вона, як згадано було, в Варшавськім архіві Казенної палати, Архів старопольський, відділ 54, кн. 19; писана на аркуші перегнутім (т. зв. дудка), письмом недбалим, тогочасним і займає 10 листків (від 103 до 113 – книга, як і інші, оправлена наново, з ріжних актів). Є се опись подільських замків Скали, Кам’янця, Смотрича й Летичева й їх доходів, споряджена при передаванні їх старості подільському Станіславу з Ходча; про Летичів там, правда, дуже мало, бо ревізор туди не поїхав з страху перед татарами, як сам щиросердечно признається.

В вступній замітці я не маю заміру вичерпувати цілого запасу відомостей, які ми знаходимо в сій пам’ятці, як тому, що почасти се робилося в згаданих вище працях, а головніше тому, що се в малій замітці й неможливо, бо в значній часті сі відомості в повній своїй ціні виступають лише при зведенні докупи з іншими джерелами. Зазначимо лише побіжно кілька черт головніших.

Передовсім опись дає нам ясну картину тяжкого, руїнного становища Поділля в тім часі. То був період інтенсивних нападів на Поділля його сусідів полудневих; при кінці вересня татари, як оповідає Бєльський, пограбували Поділля й Волинь й розбили королівський двір на повороті коло Вишневця. Перед тим, як довідуємось з реляцій московського агента в Криму, Стефан, воєвода молдавський, двічі посилав сина «воевати» Поділля й пропускав туди ж двічі турецьке військо [Бєльський в вид. Туровського, II, р. 894, Сборник исто[рического] общества, т. XLI, с. 181, порівняй мартиролог подільських руїн в моїй монографії про Барщину, с. 65 [Kronika Polska Marcina Bielskiego / Wyd. J.Turowski. – Sanok, 1856. – S. 894; Сб. Русского ист. общ. – СПб, 1884. – Т. 41. – С. 181; Грушевский М. Барское староство. Исторические очерки. – К., 1894. – С. 65].]; мабуть, до одного з сих походів належить звістка, що військо волоське напало несподівано на подільські краї, взяло чотири чи три замки, попалило їх і багато осад, побило людей й позабирало в неволю разом з худобою й ріжною здобиччю.

Сі погроми волоські мали глибшу причину в тогочасній польсько-волоській політиці, але опись об’ясняє їх також сусідськими зачіпками: «Коли селяни (в Лясковиці) спитали боркулаба хотинського, нащо він сказав се зробити, – той сказав, – тому що воєвода подільський забрав у мого пана, воєводи волоського, 100 волів і 7 півбочок грецького вина» [A. Jabłonowski – «Sprawy wołoskie za Jagiellonów» («Źródła…, t. X); Akty, p. 33 [«Źródła dziejowe. – Warszawa, 1878. – T. X: Sprawy woloskie za Jagiellonów. Akta і listy / Wyd. A.Jabłonowski. – S. 33].].

Становище Поділля по тих находах ілюструє наша опись, зложена при кінці 1494 р. Дуже воно виглядає смутно. Так, в околиці Скали з семи сіл замкових три (Озеряни, Жилинці, Угринківці) були так страшно спустошені татарами й волохами, що не зосталося й одного чоловіка, в четвертім (Лояновцях) десять дворищ стояло пустими, а решта селян мала свободу задля татарського погрому. В околиці Кам’янецькій згадуються лише два села, й обидва зруйновані волохами – боркулабом хотинським: в однім було 50 дворищ, лишилося лише 11, і з тих задля руїни не приходить жадного чиншу; теж і в другій. В околиці Смотрицькій з семи сіл два ще давніше опустіли, три того року татари зруйнували. В околицю Летичівську, як згадано, ревізор навіть поїхати не одваживсь propter timorem Tartarorum (лат.).

Що ж супроти сих страшних руїн ставляла польська колонізація державна? Гай-гай! В Скалі стіни не мають заборол, пообгнивали так, що вийти на них ревізор не міг, артилерія складалась з 11 гаківниць і 3 фуклерів, до сих ревізор не міг і доступити, бо стояли двоє на стіні, а вийти не можна: східці погнили. В Смотричі одна частина замку забудована наново, де стояли комори міщан і шляхти для ховання речей, а друга – стара й зруйнована, гармата складалась з 7 гаківниць і фуклера, що стояли над воротами в коморі престарій. «Столичне місто Кам’янець», antemurale Christianum (лат.) , як його звали, головна твердиня цілої південної границі, так представляється у ревізора: «Сей замок майже весь зруйнований, спустошений», «все майже будування замкове зруйновано, знищено, спустошено, всі кутки порожні, так що сором таке писати чи казати про такий визначний замок»; не ліпші від того й стіни. Артилерія значна, але припасу до неї небагато; що ж до запасу для людей, то в одній коморі ревізор «не знайшов ані хліба, ані пиття, тільки сморід і все таке», і нарешті зауважує: «Знайшлося два бики за два злотих, а запасу ніякого, ані м’яса, ані муки, ані солоду, ані збіжжя, ані овочів, ані кавалка хліба, ані міри солі, ані пива, ані меду, ані паші коням в замку, чи на гумні, тільки два стоги сіна на полі». Тож була щодо того підстава для жарту, який знаходимо тут же на осібному клаптику: нав’язуючи до звісного прислів’я про «польський міст», невідомий каламбурист пише, ніби цитуючи папу Григорія Великого: «Міст польський, жовнір австрійський, черниця баварська, віра угорська, рада литовська, віра прусська, побожність руська, піст німецький, будівля Скали й Кам’янця – все се нічого не варте».

При таких небезпечних обставинах життя цілком зрозуміло, що ми достерігаємо лише незначні сліди чужої колонізації, що в відомостях описі виступає так сильно елемент руський. Межи міщанськими йменнями Скали виступає на яких 70 імен, окрім ландвійта Станіслава, ще 3-4 імення більш-менш певно польські (Войтко, Мазурова, Миклашова) і кілька непевних (Михно – пор. Михно в Київській літописі під р. 1174, Янеч – пор. Яня київського, Михаль, Marczin). В Кам’янці була більша колонія польська, на жаль, не маємо реєстра імен, але цікаво, що тут в замку приходить руська церква ( ecclesia Grecorum (лат.) ), де правиться щоденна служба rittu rutenico sive greco і то під страхом урядової кари за упущення – одної копи грошей. Про села нема чого й казати – де й приходять, то лише ймення руські.

Виключивши пополохи, небезпечність, становище селян було не зле. Одиницею господарською було дворище, area (більший ґрунт), і на дворищі виступає по одному господарю (хоч то, властиво, могла бути й господарська спілка, більша родина з приймами, спільниками). Худоби досить, і взагалі селянство виглядає заможно. Оповідаючи про с.Лясковицю, де до погрому волоського було 50 дворищ, ревізор каже, що боркулаб хотинський забрав у селян звідти 400 овець, 520 коней, 300 свиней. З с.Крогульця забрано було – у одного селянина 10 волів і 14 корів, і чверть меду, у другого 5 волів, 5 корів, дві свити й 7 сорочок, у третього 5 волів і 6 корів, у четвертої – вдови 5 волів, 7 корів і 2 коней, у п’ятого 6 волів, 5 корів, 2 коней.

Дуже цікаві, бо найраніші для Поділля, відомості про селянські податки й обов’язки. В с.П’ятничанах кожде дворище дає 10 грошей широких, бочку вівса й 3 третинники пшениці, по 2 курей, 20 яєць; окрім того, давали, як скрізь, медову дань і, мабуть, щось робили (хоч про се нема згадки). То, мабуть, була загальна норма в околиці Скальській, бо ті ж числа виступають в зруйнованім селі Лояновцях, «як вийде свобода», а хоч нема тут 10 грошей, то, певне, – з недогляду. В кам’янецьких селах через зруйнування не дають ніяких чиншів, «тільки роблять замкову роботу, коли їм скажуть». В околиці Смотрицькій в с.Білій платять на св. Мартина 7 грош[ей], по 16 денарів рахуючи, 11/2 бочки вівса і півбочки пшениці, сир і 20 яєць на Пасху. В другім селі – Личкові платять 7 грошей, 11/2 бочки вівса, 1/2 корця пшениці, сир і 20 яєць. В Скалі міщани платять по 10 широких грошей, хто оре ґрунт, і по 8, хто не оре. В Кам’янці платилось з лану по злотому.

На жаль, не можемо звести селянських податків, не маючи поданої ціни хліба. Але все-таки наведу для порівняння податки з Кам’янеччини середини XVI в. (в люстрації 1564 р.) – в с. Переворотті, де селяни «сидять на чинші урочнім грошовім», платиться з господарства по 2 злотих і 2 гр. подимного, по 2 курей і 20 яєць, окрім дані від овець, свиней і пасік, загально приходиться на господарство всього звиш 6 злотих; в сусідніх селах – Голоскові й Киптинцях приходиться по 5 зл[отих]. В Східнім Поділлі (Барщині) завдяки існуванню стації, на господарство приходиться 9 – 10 зл[отих] [«Барское староство», с. 128, «Архив Юго-Западной России», VII, II, 171 [Грушевський М. Барское староство. Исторические очерки (XV – XVIII в.). – К., 1894. – С. 128; Архив ЮЗР. – К., 1890. – Ч. VII. – Т. 2: Акты о заселении Юго-Западной России XVI-XVII вв. – С. 171].]. Тим часом вартість абсолютна монети не зменшилась за той час і вдвоє, а широкий гріш числивсь на 4/3 звичайного.

Нарешті зауважу, що виступають в описі в сільських громадах ватамани, так же, як в сусідній Галицькій землі, а поруч них виступають слуги. Зверну ще увагу на вказівку про отумерщину – (manus mortua – Crassieyow).

На сьому кінчимо уваги. Копію описі я порівняв з оригіналом під час останньої подорожі до Варшави. Друкується вона без усяких перемін (тільки ріжниці u і v, що уживаються без ріжниці, в латинських словах я не достерігав); в ( ) взяті букви з скорочень оригіналу, в [ ] – додані з контексту, яких в оригіналі нема.

Львів, 26 червня ст. ст. 1895

Замок і місто Скала

Піддані замку Скала

Села, належні до замку в Скалі

Замок Кам’янець

Провізія замку Кам’янець

Села, належні до замку в Кам’янці

Замок Смотрич

Замок Летичів


Примітки

Друкується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. VII. – С. 1 – 18. Підпис: Подав М.Грушевський. Передрук зі збереженням пагінації першодруку – Розвідки й матеріали до історії України-Руси. – Львів, 1896. – Т. І.

Інформація, що міститься у цьому описі, була значною мірою впроваджена до наукового обігу польським істориком Олександром Яблоновським (див. прим, до праці «Архів Скарбу Коронного в Варшаві»). М.Грушевський, як сам зазначає, познайомився з описом у 1892 р. під час своєї архівної роботи у Варшаві. Тоді ж, ймовірно, він замовив копію опису, звірену під час наступних відвідин Варшави у 1895 р.

Методика видання документа характерна для М. Грушевського. Скорочення у тексті розкриті без зазначення. Так само не зазначено внесення в рядок надрядкових слів чи фраз; не обумовлені перекреслені слова та кустодії. У ряді випадків опущена заміна прописної літери «С» на «К», зокрема в іменах «Calavr» та «Cythyczyna».

Сучасна легенда документа: Archiwum Główne Akt Dawnych. Archiwum Skarbu Koronnego, dz. LIV, sygn.19, k. 4 – 16.

… справоздання, інвентарі, ревізії, люстрації… – про люстрації й інвентарі див. прим, до праці «Економічний стан селян на Подністров’ї Галицькім….». Під «справозданнями» автор розуміє різноманітні матеріали історико-статистичного характеру. Ревізія – термін, що вживався інколи як замінник термінів «люстрація» чи «інвентар». Також цим терміном позначали описи королівських замків. Власне ревізією була перевірка документів шляхти на право володіння королівськими маєтностями. Широко застосовувалися ревізії при проведенні політики екзекуції (повернення) королівських маєтностей, що потрапили в руки шляхти внаслідок брання монархами у її окремих представників позик на державні потреби.

… Яблоновський Олександр… – Яблоновський Олександр Валеріан (1829 – 1913) – польський історик, автор праць з історії України.

… в своїй розправі Podole u schyłku XV w., друкованій в «Ateneum», 1880, VI – VIII… – автор має на увазі працю О.Яблоновського «Podole u schyłku wieku XV», опубліковану в: Ateneum. Pismo Naukowe і Literackie. – 1880. – Rok V. – T. II (XVIII). – S. 526-545; T. III (XIX). – S. 87-105, 328-351. Тут О.Яблоновський навів коротку характеристику обох джерел, вказав їх місцезнаходження, назвав їх «джерелами винятково першорядної ваги» (Ibid. – S. 530 – 531). Майже все дослідження оперте на ці описи.

… д. Сіцінський в своїй праці про Кам’янець… – Сіцінський (Сецінський) Юхим Йосипович (1859 – 1937) – історик, етнограф, мистецтвознавець. Автор праці «Город Каменец-Подольский: Историческое описание» (1895).

… За посередництвом проф. В.Антоновича… – налагодження контактів з варшавськими архівістами у 1891 р. відбулося за посередництва В.Б.Антоновича, але надсилання копій на запит М.Грушевського було ускладненим, оскільки вимагало згоди керівників архівів [Майборода Р. Михайло Грушевський та «українська» програма видання люстрацій… – С. 103 – 104]. Тому йдеться про допомогу В.Антоновича у доступі М.Грушевського до зібрань Архіву Казенної палати під час перебування у Варшаві 1892 р., про що історик прямо заявляє у своєму листі до М.Біляшівського, датованому груднем 1894 р. (Листування Михайла Грушевського. – Т. 2. – С. 26).

… покористав з неї в своїй монографії про Барщину (с. 65 – 67)… – йдеться про працю «Барское староство. Исторические очерки (XV – XVIII в.), 1894».

… видання сього дипломатарію затягується… – про намір видати дипломатарій подільських документів XV – XVI ст. М.Грушевський заявляв неодноразово, але реалізувати йому цей проект так і не вдалося.

… т. зв. дудка… – складка наполовину вужча за нормальну внаслідок перегину аркуша вертикально по центру.

… старості подільському Станіславу з Ходча… – Ходецький Станіслав – кам’янецький староста (1494(?), 1495 – 1510), львівський каштелян (1495 – 1505), великий коронний маршалок (1505 – 1529) [Urzędnicy podolscy XIV – XVIII wieku. – S. 195].

… ревізор… – особа, уповноважена королем провести опис певної його маєтності. Хто був ревізором подільських замків у 1494 р. – невідомо.

… Бєльський… – Бєльський Марцін (бл. 1495 – 1575) – польський хроніст і поет. Його основна праця «Kronika wszystkiego świata» (1551). Двічі її після першого видання переробляв. Його справу продовжив син – Йоахим, в результаті чого повстала праця «Kronika Marcina Bielskiego przez Joachima Bielskiegosynajegowydana» (1597) (PSB. – T. II. – S. 64 – 66). М.Бєльському належить інформація про татар, що завдали шкоди на Поділлі і Волині в кінці вересня та дійшли до Вишневця (Kronika Polska Marcina Bielskiego / Wyd. J.Turowski. – Sanok, 1856. – S. 894). Ця інформація підтверджена М.Мєховітою, Б.Ваповським та М.Кромером [див.: Walawender A. Kronika klęsk elementarnych w Polsce і w krajach sąsiednich… – T. II. – S. 70].

… Стефан воєвода молдавський… – Стефан III Великий – господар Молдавського князівства (1457 – 1504). Найвизначніший молдавський правитель, проводив активну зовнішню політику, відмовився підтвердити ленну залежність від Польського королівства.

… боркулаба хотинського… – боркулаб (пиркалаб) – місцевий уряд у Молдавському князівстві. Кожна територіально-адміністративна одиниця мала двох боркулабів. Найбільш впливовим серед них був хотинський боркулаб. Серед світських урядів князівства він займав третє місце, поступаючись лише великому логофету (канцлеру) та великому дворнику Нижньої землі (генеральному судді на території князівства від Дунаю й до Ясс) [Costin М. Latopis ziemi Mołdawskiej і inne utwory historyczne / Oprac. I.Czamańska. – Poznań, 1998. – S. 297, 298, 302].

… воєвода подільський… – подільським воєводою у 1485 – 1501 pp. був Якуб Бучацький (Urzędnicy podolscy XIV – XVIII wieku. – S. 143).

… воєводи волоського… – йдеться про молдавського господаря Стефана III Великого.

… фуклерів… – фуклер – легка гармата, що стріляла олов’яними кулями. Вживалася для оборони міст і замків у XV – XVI ст. Завдяки наявності декількох порохівниць, які почергово вкладалися до ствола гармати, вона вирізнялася значною частотою стрільби (Kwaśniewicz W. 1000 słów… – S. 57).

… папу Григорія Великого… – Григорій І Великий (бл. 540 – 604) – папа римський (590 – 604). Один з найвидатніших пап раннього середньовіччя, юрист, письменник-мораліст, церковний адміністратор. Реорганізував форми латинської літургії і поширив церковний спів, названий григоріанським. Автор чотирьох книг «Пастирської настанови», чотирьох книг «Діалогів», більш ніж 800 послань та ін. (Ковальский Я.В. Папы и папство. – M., 1991. – С. 58-61).

… «Міст польський, жовнір австрійський, черниця баварська, віра угорська, рада литовська, віра прусська, побожність руська, піст німецький, будівля Скали й Кам’янця – все се нічого не варто»… – зразок для цієї словесної конструкції взято з праці Григорія Великого «Тлумачення книги Іова» (Gregorium. Moralium, II).

ландвійт – заступник війта, що судив дрібні справи.

… пор. Михно в Київській літописі під р. 1174… – Автор має на увазі боярина, мечника володимирсько-суздальського князя Андрія Боголюбського, що декілька разів згадується у Київському літописі під 1173 р. [Полное собрание русских летописей. – М., 1998. – Т. 2: Ипатьевская летопись. – С. 570, 572; Літопис Руський. – С. 308, 309]

… одної копи грошей… – йдеться про копу польських грошів, що дорівнювала 60 грошам і була якісно гірша, ніж литовська [Зварич В., Шуст Р. Нумізматика. Довідник. – Тернопіль, 1998. – С. 198].

… третинники… – третинник – міра сипких тіл, поширена на території Подільського, Брацлавського воєводств та Галицької землі Руського воєводства до середини XVII ст. О.З.Неселовський вважав, що третинник містив приблизно 1 центнер сипкого тіла. К.Соханевич відзначав поширення на Поділлі кам’янецького, барського і хмільницького третинників. Найменшим з них був кам’янецький, що містив приблизно 250 літрів пшениці [Неселовський О.З. Подільський третинник (з матеріалів до подільської метрології) // Записки Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. – Кам’янець-Подільський, 1926. – Т. 1. – С. 1 – 10; Sochaniewicz К. Міаrу і ceny produktów rolnych па Poclolu w XVI w. // Lud. – Lwów, 1929. – Ser. II. – T. VIII. – S. 148-156; зіставлення суджень обох авторів див.: Крикун М. Примітки // Грушевський М. Барське староство… – С. 560].

… «як вийде свобода»… – йдеться про закінчення пільгового терміну для нещодавно заснованого населеного пункту, упродовж якого його поселенці звільнялися від сплати більшості податків і виконання феодальних повинностей.

… замкову роботу… – автор має на увазі повинність здійснювати певні роботи з підтримання та покращання обороноздатності замку, що покладалася на мешканців сіл замкової округи.

…на св. Мартина… – католицьке свято, що відзначалося 11 листопада.

… денарів… – денарій – грошова одиниця у Польському королівстві, що масово почала карбуватися за правління Болеслава II Сміливого (1059 – 1079). Після грошової реформи Казимира III у середині XIV ст. денар став 1/12, згодом 1/16, а з кінця XIV ст. 1/18 гроша [Зварич В., Шуст Р. Нумізматика. – С. 115 – 116].

… широких грошей… – йдеться про гріш празький, який в українських актових матеріалах називали широким грошем. Їх карбували у 1300 – 1547 pp. у Чехії. Припускають, що ця монета емітувалася і в Кракові на початку XIV ст., а в наступному й Казимиром III (Там само. – С. 93).

… люстрації 1564 р… – йдеться про першу люстрацію 1564 – 1565 pp. Люстрація Кам’янецького староства двічі публікувалася [Архив ЮЗР. – К., 1890. – Ч. VII. – Т. 2. – С. 165 – 215; Lustracja województw Ruskiego, Podolskiego i Bełskiego… – Cz. I. – S. 156-164].

… чинші урочнім грошовім… – під урочним чиншем розуміється сталий (наперед визначений) чинш.

… ватамани… – ватаман (отаман) – представник сільської общини перед паном та в судово-адміністративних установах. Йому належала судова юрисдикція над селянами; фіскальні функції (збір данин і податків); у його присутності селяни укладали різні угоди. Ці представники сільської громади з’явилися ще за ординського панування на Поділлі. Спочатку були виборними урядниками. На початку XVIII ст. отамани були замінені сільськими війтами (Грушевський М. Барське староство… – С. 300 – 301).

… отумерщину… – отумерщина (право мертвої руки) передбачала обкладення майна померлого селянина або васала податком, сплата якого давала право на успадкування (Блок М. Феодальне суспільство. – К., 2002. – С. 219).

… під час останньої подорожі до Варшави… – йдеться про відвідини Варшави у травні – на початку червня 1895 р.

П. Кулаковський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 68 – 83.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2115

Модифіковано : 29.09.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.