Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / 1895 р. / Слобода Полтава в 1630 р.

Слобода Полтава в 1630 р.

Михайло Грушевський

Полтава між старими українськими містами, можна сказати, homo novus. Вона стає виднішим пунктом адміністраційним вже за Хмельниччини і лише в новіші часи – культурним центром, почавши з полтавського дяконенка, що писаннями своїми вславив і «Ворсклу-річку – невеличку», і «славну Полтаву».

Правда, в предки Полтаві подають Лтаву на Ворсклі, згадану в оповіданні літописі про похід на половців 1111 р., а в московських родословних книгах в генеалогії кн[язів] Глинських значиться, що їх предок татарин Лексада, вступивши в службу до кн[язя] Витовта, мав «отчини Глинескъ до Глинища да Полтава», але окрім сих «порожніх звуків» ми з давніших часів про Полтаву нічого не маємо, а в XVI в. ті краї лежали «яловими полями», де перебували лише часами «на входах» рибалки, пасічники та стрільці. В своїй розвідці про Полтавщину в XVII в. д[обродій] О.Лазаревський наводить уривок з акту 1681 p., де один дід, «подейшлий барзо в лѣтех», свідчить з свого віку за часи, «як Полтава засѣдала слободою» [«Акты Южной и Западной России», III, с. 54 [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. – СПб, 1861. – Т. III: 1637-1638. – С. 54].].

Се свідоцтво ледве чи могло сягнути далі 20 – 30-х pp. XVII в., і воно тепер стверджується актом з р. 1630, що трапивсь мені перед кількома роками під час роботи в Головнім архіві варшавськім. Є то надання королівське шл[яхтичу] Бартоломею Обалковському, секретарю королівському, за заслуги «слободи пустої, званої Пултава», на р. Ворсклі, над шляхами Муравськими, в воєводстві Київськім, з усіма полями, луками, ґрунтами, лісами, озерами, ріками і іншими приналежностями, з правом закладання сіл і містечок і держання до волі королівської, з тим, одначе, що державець не має права в місцевих пущах і лісах робити поташу, попелу, клепок і всяких виробів лісових, также селітри, солі і металів, якби показались, не має права здобувати без осібного дозволу королівського.

Як бачимо з сього, Полтава виступає в тім акті цілковитою пустинею, згадується лише про ліси та ріки, експлуатація лісу виступає в першій лінії як джерело доходу і лише на будучність говориться про села і містечка. Хоч не раз траплялося так, що за пустині випрошувалися вже в певній, а навіть значній мірі залюднені землі, одначе, порівнюючи з сим актом згадану відомість про осадження Полтавської слободи, прийдеться признати, що таки дійсно в 1630 р. Полтава була пустинею, без осілої людності. Чи Обалковський заходився її залюдняти, то годі сказати. Від р. 1641 Полтава виступає вже як «город» в руках Калиновського, що навколо неї осаджує слободи [«Акты Южной и Западной России», III, с. 54.]; чи він продовжував лише колонізаційну діяльність попереднього державця, чи почав осаджувати людей на «суровім корені», і коли та як він Полтаву від нього набув – не знаю. А поки що по тій не дуже певній згадці про «отчини» Глинських грамота 1630 р. дає першу, скільки знаю, документальну звістку про Полтаву.

Danina słobody pustei Puntawa (sic) nazwaney, do dispositiei Krola J. M. przypadłej, urodzonemu Barthłomieiowi Obałkowskiemu conferowana.

Zygmunt III. Oznaimuiemy etc., iz my, maiąc miłosciwy wzgląd na zasługi urodzonego Barthłomieia Obałkowskiego, sekretarza naszego, ktore nam у Rptey, у przy dworze naszym у gdziekolwiek od nas w powaznych і wielkich sprawach zesłany był, wiernie oddawał, у teras z calą wiarą у życzliwoscią oddaie, chcąc mu tedy za to znak łaski naszey krolewskiey pokazac, dalismy mu у tym listem naszym daiemy słobodę pustą, do dicpositiey naszey należąсą, Pułtawa nazwaną, nad rzeką Worskłem pod slakami Murawskiemi w woiewodztwie Kiiowskim leżącą, ktorą pomieniony Obalkowski ze wszystkiemi rolami, łąkami, gruntami, Iasami, jeziorami, rzekami у inszemi przynależnosciami, do tey Pułtawy należącemi, trzymac у iako na tym, tak na innych mieiscach pustych, do osadzenia sposobnych, osadzac wsi al[b]o miasteczka zakładac у one ku pożytkowi naszemu у Rptey budowac, na pozytek obracac у onych uzywac az do upodobania у woley naszey, takim jednak sposobem, aby z puscze у lasow tamecznych potaszow, popiołow, klepek у zadnych towarow lesnych, takze saletry, soli у innych kruszcow, iesliby się iakie pokazały, krąm (sic) osobliwego naszego na to pozwolenia nie robil, prawa nasze krolewskie, Rptey у koscioła catholickiego wcale zachowuiąc. Y na to dalismy ten nasz list z podpisem ręki naszey, do ktoregosmy pieczęc naszą, coronną przycisnąc kazali. Dan w Osieczku dnia XX. mca marca roku Panskiego MDCXXX, panowania ut supra. Sigismundus rex. Paulus Koludzki.

Коронна метрика Варшавського Головного архіву, кн. № 178, f. 29 v


Примітки

Друкується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. VI. – С. 10 – 11. Підпис: М.Грушевський.

Цілком ймовірно, що автор планував опублікувати документ у планованій збірці, присвяченій колонізації Подніпров’я, яку, щоправда, хотів обмежити XVI ст. [див.: Грушевський М. Матеріали до історії козацьких рухів 1595 – 1596 pp. // ЗНТШ. – 1899. – Т. ХХХІ-ХХХІІ. – С. 4] Документ міг бути виявлений М.Грушевським під час його перших архівних пошуків у варшавських архівах у кінці травня – червні 1892 р. Важко сказати, коли текст документа істориком або за його дорученням був скопійований. Видання його після наступної поїздки М.Грушевського до Варшави у травні – на початку червня 1895 р. наводить на гадку, що, ймовірно, це відбулося саме тоді.

При публікації документа були допущені окремі несуттєві розходження з оригіналом. Зокрема, інколи публікатор початкове «іе» передавав як «je», а також осучаснив написання «asz» як «az» (інші відмінності зазначені у коментарях). Сучасна легенда документа – AGAD. Metryka koronna, sygn. 178, k. 29 v. – 30.

Історія колонізації Лівобережної України кінця XVI – першої половини XVII ст. з часу публікації цього документа М.Грушевським все ще є дослідженою недостатньо. Цю проблему мав на меті дослідити О.М.Лазаревський, але його праця залишилася незавершеною і саме в такому вигляді була опублікована після смерті дослідника [Исторический очерк местности, составившей Полтавский полк // Киевская старина. – 1903. – Кн. 4. – С. 97 – 107]. У контексті зростання задніпрянських володінь князя Яреми Вишневецького колонізацію регіону розглядав Федір Николайчик [Николайчик Ф. Материалы по истории землевладения князей Вишневецких в Левобережной Украине // ЧИОНЛ. – 1900. – Кн. XV. – Вып. 2. – Отд. 3. – С. 84 – 192; Його ж. Начало и рост полтавских владений Вишневецких по данным Литовской метрики // Труды XI Археологического съезда. – М., 1902. – С. 84 – 104].

Спробу синтетичного розгляду колонізації Полтавщини здійснив Лев Падалка [Падалка Л. Прошлое Полтавской территории и ее заселение. – Полтава, 1914]. Здобутки вітчизняної історіографії підсумував сам М.Грушевськии [Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. VIII. – Ч. II: Початки Хмельниччини (1638-1648). – С. 41-51]. У польській історичній літературі цій проблемі присвячені праці Владислава Томкевича [Tomkiewicz W. Jeremi Wiśniowiecki (1612 – 1651). – Warszawa, 1933; Idem. Zasięg kolonizacji polskiej na ziemiach ruskich // Przegląd Powszechny. – 1933. – T. 197. – S. 32 – 57], Войцеха Бобінського [Bobiński W. Województwo Kijówskie w czasach Zygmunla III Wazy. Studium osadnictwa і stosunków własności ziemskiej. – Warszawa, 2000] та опосередковано Генріка Літвіна [Litwin H. Napływ szlachty polskiej na Ukrainę 1569 – 1648. – Warszawa, 2000].

… полтавського дяконенка… – автор має на увазі видатного українського поета й драматурга Івана Петровича Котляревського (1769 – 1838), який навчався у Полтавській духовній семінарії, але так її й не закінчив. М.Грушевський опублікував під псевдонімом М.Сергієнко статтю про І.Котляревського [Для ювілею Івана Котляревського. Desiderata // ЗНТШ. – 1893. – Т. II. – С. 147-161].

… Лтаву на Ворсклі, згадану в оповіданні літописі про похід на половців 1111 p… – сам автор, описуючи похід 1111 p., такого населеного пункту не згадує; натомість зазначає, що Лтава згадується під 1174 р. [Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. II. – С. 346], покликаючись при цьому на Іпатський літописний звід [Летопись по Ипатскому списку, издание Археографической комиссии / Ред. С.Н.Палаузов. – СПб., 1871. – С. 387; саме це видання використовував у своїх працях історик]. Одне з останніх видань літописів цього зводу датує згадку про Лтаву Київським літописом 1171 р. [Літопис Руський / Переклад з давньоруської Л.Є.Махновця. – К., 1989. – С. 307]

… в московських родословних книгах в генеалогії кн[язів] Глинських… – йдеться про видання: Родословная книга в трех списках, синодальному и двух других // Временник Императорского Московского общества истории и древностей российских. – М., 1851. – Кн. X.

… татарин Лексада, вступивши в службу до кн[язя] Витовта, мав «отчини Глинеск до Глинища да Полтава»… – ця інформація поміщена у вказаному вище виданні на с. 195 – 197.

В своїй розвідці про Полтавщину в XVII в. д[обродій] О.Лазаревський… – М.Грушевський має на увазі його працю – Полтавщина в XVII в. // Киевская старина. – 1891. – Кн. 9. – С. 357-374.

…де один дід, «подейшлий барзо в лѣтех», свідчить з свого віку за часи, «як Полтава засѣдала слободою»… – посилання, наведене М.Грушевським, не підтверджує цю інформацію (див. прим. нижче).

… шл[яхтичу] Бартоломею Обалковському, секретарю королівському… – Обалковський Бартоломей – виходець з Куяв, кар’єру зробив у королівській канцелярії та кварцяному війську, королівський секретар. У 1621 р. отримав Миргородську волость, 1630 р. – Полтаву. Іменувався «адміністратором українних селітр». Помер 1630 p. [Litwin Н. Napływ szlachty polskiej na Ukrainę 1569 – 1648. – Warszawa, 2000. – S. 104 – 105; Руська (Волинська) метрика… – С. 598, 623-625]

… над шляхами Муравськими… – Муравський шлях – один з основних шляхів на території Лівобережної України, який активно використовували татари для своїх нападів на Задніпрянську Україну та Московську державу.

… з правом закладання… – йдеться про можливість віддання населених пунктів у заставу як гарантію виконання договорів позики, в яких Б.Обалковський виступав позичальником. Це право надавалося останньому з метою забезпечення активної колонізаційної політики на наданій території.

…Від р. 1641 Полтава виступає вже як «город» в руках Калиновського, що навколо її осаджує слободи… – на початку липня 1641 р. до Путивля прибув будівельник Густинського монастиря Сильвестр з товаришами. Старці, які прибули разом з ним, свідчили, що чугуївські «черкаси» і син Яцька Острянина їздили до коронного гетьмана Станіслава Конецпольського і просили, щоб він їм дозволив поселитися «слободою» під Полтавою та іншими своїми містами і слободами, і той вирішив їм дати пільги (слободи) терміном на 6 років [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. – СПб., 1861. – Т. III: 1638 – 1657. – С. 54].

… sekretarza naszego… – в оригіналі «secretarza naszego».

… Pułtawa… woiewodztwie Kiiowskim… – в оригіналі підкреслено.

… pomieniony Obalkowski… – останнє слово попереднього і перше наступного аркуша.

… wszystkiemi… – в оригіналі «wszytkiemi».

… аl о… – має бути «albo».

… ut supra… – в оригіналі «et c[etera]».

П. Кулаковський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 141 – 142.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1592

Модифіковано : 14.08.2014

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.