Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / 1895 р. / Про видання джерел до історії українсько-руської

Про видання джерел до історії українсько-руської

Михайло Грушевський

Записка до філологічного відділу Наукового товариства ім. Шевченка

Невважаючи на незвичайно корисні здобутки і гарний поступ останніх кількадесяти літ, історіографія українсько-руська в сучасному стані є, властиво, докладним проспектом, програмою тільки дальшої історіографічної праці; що вже зроблено – вимагає в значній мірі критичної перевірки і детальних студій для основнішого і певнішого вияснення, а поміж того зробленого зостаються ще значні частини незроблені і дефектні, які вимагають ще багато праці.

Такий стан в значній мірі залежить від великих недостач в готовому історичному матеріалі, в джерелах. Публікації останніх років показують, що і для періоду давнього (до пол[овини] XIV в.) наші і чужі бібліотеки і архіви не використані добре, – що ж казати за період середній і новий! Тут тільки деяким поодиноким справам чи місцям пощастило так, що мають більш-менш докладний запас публікованого матеріалу, інші ж зостаються цілком майже позбавлені джерел. Згадаю, напр., просторий край Подільський, що для давніших віків дав досі кілька спорадичних документів, припадково подекуди опублікованих, землю Белзьку давню, що й досі зостається в такому стані; згадаю, напр., такі питання, як історію станів духовного і шляхетського, місцевої адміністрації, історію економічну (про що нагадував я вже в «Записках», т. III, с. 217 і д[алі]) і т. ін. Без живіших заходів коло публікації історичного матеріалу не можна сподіватись корисного поступу студій історичних і історіографії руської, в справі сій не можна складатись на видавництва російські і польські, участь яких, хоч би яка корисна, завше мусить бути в значній мірі частковою, а самим забиратись до археографічної роботи. І Наукове товариство ім. Шевченка, заступаючи інтереси історіографії українсько-руської, повинно взятися в найближчому часі до видавання джерел до історії Русі в широкому розумінні слова «історія»: пам’яток літописних, правних, історично-літературних, історично-статистичних і етнографічних, до історії церкви, освіти, побуту і т. ін.

Такі джерела могли би міститись в «Записках» Товариства, але обсягом невеликі – напр., не більше 5 арк[ушів] друку: невеликі колекції актів, пам’ятки літературні, з відповідними вступними розвідками. Але разом з тим неодмінно потрібне спеціальне вида[ння], для джерел призначене. Таке вида[ння] могло би взяти назву «Жерел до історії України-Руси» («Fontes historiae ruthenicae») і виходити регулярно двічі на рік томами (аркушів в 25 пересічно), з тих кождий мав би окрему цілість і складався: з вступної розправи (коло 5 аркуш[ів]), тексту джерел і покажчиків осіб, місць і речей (по змозі). Не обмежуючись на Русі Галицькій, воно мало би подавати як невидані ще джерела до ріжних періодів і країв цілої України-Русі, так і систематично зведені акти і пам’ятки літературні, розкидані по ріжних давніших видавництвах і для того тепер для ширшої громади неприступні.

І так, наприклад, на перші рази для такого вида[ння] я пропонував би:

1) Збірник люстрацій і інвентарів Руського воєводства з XVI в., люстрації 1565 p.: інвентарі Самбірського і Дрогобицького староств 1568 p., ревізії прав шляхетських 1564 р. в Архіві Міністерства справедливості в Москві, люстрації 1570 р. в Варшавськім Головнім архіві, велика колекція Варшавського Скарбового архіву (Казенної палати). Збірник сей містив би кілька томів, з яких на перші могли б піти люстрації 1565 p., бо з сього року маємо чи не найбільшу колекцію і то обширних люстрацій (староства: Красноставське, Холмське, Кам’янецьке (Кам’янка), Снятинське, Коломийське, Галицьке, Теребовльське, Рогатинське, Жидачівське, Стрийське, Дрогобицьке, Самбірське, Сяноцьке, Перемиське, Львівське [З них видані були люстрації: Сяноцька і Львівська в додатках до «Gazety Lwowskiej» 1860 p. і 1867 – 1868 pp. і Галицька в Бібліотеці ординації Красінських, т. IІ; для цілості я уважав би потрібним видрукувати й їх, тим більше, що той «Додаток» є тепер раритетом.] (МАМЮ. Переписи В. №№ 12 і 19 і Варшавського архіву Скарбового – то уложилось би в два томи).

2) Подібний збірник для землі Белзької (з тих же архівів).

3) Найдавніші акти землі Подільської (з архівів: Варшавського Головного і Скарбового (Казенної палати), Київського, Львівського – Бернардинського і т. ін.) – [віки] XV і XVI.

4) Акти землі Белзької – з архівів Бернардинського, варшавських, Віленського, Московського.

5) Акти до історії Львова, особливо з XV – XVI в., з архіву міського і крайового.

6) Акти метрик Литовської і Руської ([з] Московського архіву Мін[істерства] справедливості) для історії Київщини, Брацлавщини, Волині і України Лівобічної XV і XVI в.

7) Акти до історії України з XVII і XVIII в. з архівів московських (себто далі повести вида[ння] Костомарова, що спинились на Дорошенку).

8) Інвентарі з XVII – XVIII в. для історії селянства (досі опубліковано – в «Архиве Ю[го]-Зап[адной] России», ін[ших] ще небагато).

9) «Генеральное следствие о маетностях» 1729 – 1730 pp. (першорядне джерело для України Лівобічної), досі видавали його уривково і несповна; досі не вичерпана і славна «Рум’янцевська опись».

10) «Літописець русько-литовський», т. зв. Познанський варіант (facsimile в бібліот[еці] Оссолінських), разом з іншими списками вже виданими, але дуже рідкими тепер, а також – якщо можна буде здобути в комісії археографічній Петербурзькій.

11) Пам’ятки письменства руського з XVI – XVII в., історичного (напр., хроніка Софоновича в Петербурзькій бібліотеці публічній, «Літописець Волині і України» в бібл[іотеці] Оссолінських і т. ін.) і літературного (видано дещо – напр., в «Русской историч[еской] библиотеке», «Актах Зап[адной] России», «Актах Южной и Зап[адной] России» – але ще не дуже багато, а дещо в перекладі – як видання Київської духовної академії – не заступає оригіналу).

12) Збірник пам’яток нашого письменства давнього, розкиданих по десятках вида[нь], часто рідких або зовсім неприступних.

13) Збірник джерел до історії нашого права – ріжні редакції «Руської правди» і уставів канонічних, дипломи XIII – XV в., грамоти земські В[еликого] кн[язівства] Литовського і т. ін. Такого збірника не маємо досі.

Я зазначив лише кілька серій пам’яток, що добре відомі, не потрібують, щоб їх вишукувати, під рукою. Але які цікаві і дорогі речі можуть виплинути при глибших студіях архівів галицьких і інших, як не вичерпані архіви варшавські (Головний, Скарбу – Казенної палати, військовий – Гол[овного] штабу), що містять важні джерела найбільше до історії Галичини, Поділля, Белзщини; архів Віленський, де переховуються книги Холмщини й Белзщини з 1-ї полов[ини] XV в.; Київський, де, напр., давні книги подільські не дочекались ще видання, московські архіви Мініст[ерства] справедливості (що містить Литовську метрику, Руську [метрику], частину Коронної [метрики] і дорогоцінні акти московських «приказів» щодо зносин з Україною); справ заграничних, де переховується також частина «Діл малоросійських» і дипломатичні акти Коронної метрики (зносини з Кримом, Москвою etc.), рукописний відділ Петербурзької публічної бібліотеки, Історичний архів харківський, колекція Маркевича в Рум’янцевськім музеї etc., etc. Жатва многа!

Для кориснішого виконання поставленої мети я уважав би відповідним, щоби Товариство обрало до сього головного редактора, який би чи сам чи – ще краще – з невеликою колегією («комісія археографічна») глядів цілої тієї справи, і визначити по змозі сталий бюджет тому археографічному видавництву для регулярних публікацій. Згадана комісія чи одинокий редактор мали б обов’язком: єднати до праці археографічної сили місцеві і сторонні, ставити задачі археографічні для оброблення (подібно до вищеподаного реєстру), доглядати, щоб приготовані до друку праці відповідали вимаганням щодо їх змісту, наукового виконання й поправності мови, уряджувати екскурсії археографічні для висліджування забутків археографічних для історії руської в краї й поза краєм і т. ін.

Щодо бюджету, то щоб видавництво могло виконувати добре поставлену програму, я уважав би потрібним річний бюджет не менше 3500, а власне 4000 з[о]л[отих] р[инських], рахуючи на видання тому 500 з[о]л[отих], на гонорар 600, на виготування копій для видання 250 – 300, коректору і укладчику покажчиків 150 – 200, і то на кождий том, а до того видатки адміністраційні, на екскурсії і т. ін.

Одначе, я радив би приступити до видання, не чекаючи, коли Товариство буде мати спроможність виставити такий бюджет; кілька томів можна б видати спочатку з видатками далеко меншими, і нижчепідписаний взяв би на себе видати 2 – 3 томи, аби Товариство взяло на себе видатки вида[ння], оплату коректора і укладчика покажчиків. Тим часом вида[ння] археографічне могло би значно піднести науковий престиж Товариства, для того не радив би з ним протягати. На перший раз можна було б взятись до згаданого збірника люстрацій галицьких, то була би річ дуже корисна, бо для XVI в. люстрації – то першорядне джерело внутрішньої історії – до історії станів, адміністрації, колонізації, економічного становища краю і побуту.


Примітки

Друкується за виданням: Справоздання з діяльності відділу і секцій Наукового товариства ім. Шевченка у Львові за час від загальних зборів дня 11 мая 1893 р. до 31 грудня 1894 Р. // ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. V. – С. 12-16 // Едиційна археографія в Україні у XIX – XX ст.: Плани, проекти, програми видань. – К., 1993. – Випуск 1. – С. 150-154.

Записка була обговорена на засіданні історико-філософської секції НТШ 16 листопада 1894 р. і мала бути видрукувана у V т. «Записок НТШ» і з вказівкою на цей том увійшла до бібліографії історика [див.: Левицький І. Реєстр наукових і літературних праць проф. Михайла Грушевського // Науковий збірник присвячений Михайлови Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці в Галичині (1894 – 1904). – Львів, 1906. – С. 48]. Ймовірно, ця замітка потрапила лише до частини тиражу V т. «Записок НТШ», оскільки більшість примірників цього тому її не вміщують [Капраль М. Археографічна діяльність Михайла Грушевського у львівський період життя (1894-1914) // Михайло Грушевський і львівська історична школа. – С. 168]. Львівському історику Мирону Капралю вдалося віднайти окремий відбиток цієї записки і впровадити до наукового обігу (Едиційна археографія в Україні…. – С. 150 – 154). Як вважає згаданий дослідник, М.Грушевський подавав записку з метою видання джерел, які б доповнили джерельну базу написання планованої ним «Історії України-Руси». Прийняття свого видавничого проекту історик належно оцінив – у листі до М.Біляшівського від 9 грудня 1894 р. писав: «Здешнее наше «наукове товариство» приняло мое предложение издавать сборник актов и памятников до истории Руси» (Листування Михайла Грушевського. – Т. 2. – С. 24). Переконливі кроки, зроблені М.Грушевським у контексті реалізації свого проекту (вже 1895 р. побачив світ перший том «Жерел…»), сприяли тому, що 15 січня 1896 р. для здійснення проекту була утворена археографічна комісія на чолі з НТШ (Капраль М. Археографічна діяльність Михайла Грушевського… – С. 169).

… про що нагадував я вже в «Записках» т. ІІІ, с. 217 і д[алі]… – автор має на увазі свою публікацію «П’ятдесятиліття Київської археографічної комісії», опубліковану в розділі «Наукова хроніка» III тому «Записок НТШ» (С. 211-221).

… назву «Джерел до історії України-Руси» (Fontes historiae ruthenicae)… – йдеться про серійне видання «Жерела до історії України-Руси» (Fontes Historiae Ukraino-Russiae). Під керівництвом М. Грушевського археографічна комісія НТШ видала протягом 1895 – 1914 pp. 9 томів цього видання, 4 з яких видав безпосередньо він. Отже, план видання двох томів на рік був не виконаний, але слід мати на увазі, що досить довго історик був фактично єдиною особою, крім С.Томашівського, яка готувала томи до цієї серії [Бортняк Н. Степан Томашівський: до відносин із Михайлом Грушевським // Михайло Грушевський і львівська історична школа… – С. 187-195].

… Збірник люстрацій і інвентарів Руського воєводства з XVI в… – цей план був реалізований частково. Люстрація 1564 – 1565 pp. побачила світ у перших трьох томах «Жерел…» (1895, 1897, 1900). Люстрація 1569 – 1570 pp. була опублікована М.Грушевським у VII т. «Жерел…» (1903) [докладніше див.: Люстрації королівщин… – С. 59 – 64; Майборода Р. Михайло Грушевський і українська «програма» видання люстрацій… – С. 100 – 113]. План видання інвентарів староств цього воєводства реалізований не був.

… З них видані були люстрації: Сяноцька і Львівська в додатках до «Gazcty Lwowskiej» 1860 і 1867 – 1868pp. і Галицька в Бібліотеці ординації Красінських, т. ІІ… – йдеться про публікації: Starostwo Sanockie. Wypis z metryk koronnych zawierający rewizję. Starostwa Sanockiego uskutecznioną, r. 1565 przez Krzysztofa Sokołowskiego Starostę. Rogozіńskiego, na mocy ustawy z r. 1563 / Wyd. F.Wolański // Dodatek Tygodniowy przy Gazecie Lwowskiej. – 1860. – T. 10. – Nr. 1-3, 5-12, 14-27, 30-51; Lustracya Starostwa Halickiego 1566 r. / Wyd. W.Chomętowski // Materiały do dziejów rolnictwa w Polsce w XVI і XVIII wicku (Biblioteka Ordynacji Krasińskich. – T. II). – Warszawa, 1876. – S. 354 – 402. У 1867 – 1868 pp. у додатках до «Львівської газети» люстрація Сяноцького староства 1565 р. не друкувалася; натомість у 1868 – 1869 pp. Францішек Волянський друкував у ньому виданні генеральну люстрацію Руського воєводства 1765 p. [Budzyński Z. Bibliografia dziejów Rusi Czerwonej (1340 – 1772). – Rzeszów, 1990. – T. I. – S. 291]

… МАМЮ. Переписи В. № 12 і 19 і Варшавського архіву скарбового… – йдеться про Московський архів Міністерства юстиції, де зберігався під вказаними сигнатурами провізорний текст люстрації Руського, Белзького і Подільського воєводств 1564 – 1565 pp., виданий пізніше М.Грушевським у «Жерелах…» (Т. І – III) та Архів Казенної палати, де знаходився дефінітивний текст цієї ж люстрації (див. коментарі до замітки «Архів Скарбу Коронного. Замітка археографічна»).

… Найдавніші акти землі Подільської… – даний проект М.Грушевського не був реалізований. Історику вдалося лише опублікувати опис подільських замків кінця XV ст. (див.: Грушевський М. Опис подільських замків 1494 р. // ЗНТШ. – 1895. – Т. VII. – С. 1-18).

… Акти землі Белзької… – цей проект не вдалося реалізувати.

… Акти до історії Львова, особливо з XV-XVI в… – цей проект історика реалізовував його учень Іван Крип’якевич. Останній частково опублікував результати своїх архівних пошуків [див.: Крип’якевич І. Матеріали до історії торгівлі Львова // ЗНТШ. – 1905. – Т. LXV. – С. 1-46], а також використав їх для написання досліджень [див.: Крип’якевич І. Львівська Русь в першій половині XVI віку // ЗНТШ. – 1907. – Т. LXXVII. – С. 77-106; Т. LXXVIII. – С. 26-50; Т. LXXIX. – С. 5-51]. Ці дослідження та матеріали, зібрані І.Крип’якевичем, опублікував М.Капраль [Крип’якевич І. Львівська Русь в першій половині XVI ст.: дослідження і матеріали (Львівські історичні праці, вип. 2) // Упоряд. М.Капраль. – Львів, 1994].

… Акти метрики Литовської і Руської… для історії Київщини, Брацлавщини, Волині і України Лівобічної XV і XVI в… – повністю даний проект М.Грушевський не реалізував. Цілий ряд публікацій з Руської метрики історик помістив у «Записках НТШ»:

Київський каштелян і козаки //ЗНТШ. – 1895. – Т. 6. – С. 5 – 7;

Кілька документів з життя Забузької Русі XVI в. // Там само. – 1899. – Т. 28. – С. 1 – 2;

До питання про правно-державне становище київських князів XV в.: Дві грамоти великого князя Казимира з часів київського князя Олелька // Там само. – 1899. – Т. 31 – 32. – С. 1 – 2;

Матеріали до історії козацьких рухів 1595 – 1596 pp. // Там само. – С. 1 – 6; Кілька київських документів // Там само. – 1900. – Т. 40. – С. 1 – 6;

Лист короля Стефана Баторія до калги з року 1577 // Там само. – 1901. – Т. 44. – С. 1 – 2.

Докладніше про діяльність М.Грушевського у цьому напрямі див.: Кулаковський П. Михайло Грушевський як дослідник архіву Коронної канцелярії Речі Посполитої // Наукові записки. – Острог, 1999. – Т. II. – Ч.1. – С. 21 – 24; Його ж. Михайло Грушевський як дослідник Руської (Волинської) метрики // Український історик. – Нью-Йорк; Торонто; Київ; Львів; Мюнхен, 1998. – Т. XXXV. – С. 166-171.

… Акти до історії України з XVII і XVIII в. з архівів московських (себто далі повести видавництва Костомарова, що спинились на Дорошенку)… – історик мав замір продовжити публікацію матеріалів, що стосувалися історії козацтва, як продовження серійного видання (15 томів) Петербурзької археографічної комісії «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России» (1863 – 1892), переважну більшість томів якого редагував М.Костомаров. Цей проект був скоригований М.Грушевським у 1904 p., коли він запропонував археографічній комісії НТШ видання корпусу матеріалів з історії козаччини (Хроніка НТШ. – 1904. – Ч. 20. – С. 9; Капраль М. Археографічна діяльність Михайла Грушевського… – С. 170). Проект мав охоплювати період з кінця XVI до середини XVIII ст. Крім московських архівів, мали бути досліджені польські та українські архіви [Записка предложена археографічній комісії проф. Грушевським в справі видання корпусу матеріалів до історії козаччини // Едиційна археографія в Україні… – С. 155 – 157].

Цей проект реалізовували І.Крип’якевич, М.Кордуба, С.Томашівський, І.Джиджора, В.Гарасимчук, М.Залізняк та ін. Зусиллями перших трьох було видано (1908, 1911, 1924) декілька «Жерел…», що стосувалися цієї тематики (Т. VIII, XII, XVI) (про це докладніше див.: Крупницький Б. Археографічна діяльність М.Грушевського // Історія української археографії: персонали. – К., 1993. Вип. 1. – С. 84 – 97; Гирич І. Деякі питання організації М.С.Грушевським археографічної роботи у львівський період життя (1894 – 1914) // Матеріали Ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії… – С. 269 – 270). Зібрані В.Гарасимчуком матеріали до історії козаччини за 1657 – 1658 pp., побачили світ лише в наш час [Гарасимчук В. Матеріали до історії козаччини XVII віку. Василь Гарасимчук: життя і творчість (1880 – 1944) (Львівські історичні праці. Джерела, вип. 1). – Львів, 1994].

… Інвентарі з XVII – XVIII вв. для історії селянства… – проект нереалізований.

… досі друковано – в «Архиве Ю[го]-Зап[адной] России…» – йдеться про томи, підготовлені І.Новицьким, де містився цілий ряд інвентарів (Архив ЮЗР. – К., 1876. – Ч. VI: Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XVI-XVIII вв. (1498-1795). – Т. 1:1498-1653; Т. 1 (Приложение): 1655-1791).

… «Генеральное следствие о маєтностях» 1729 – 1730 pp… – автор має на увазі проведений гетьманом Данилом Апостолом у 1729 – 1731 pp. облік земельної власності та власників з метою встановити титул землеволодіння. У львівський період діяльності М.Грушевського видати «Слідство…» не вдалося. Активна робота з його публікації велася вже в археографічній комісії ВУАН. «Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку» готував Микола Василенко, але остаточно реалізувала проект Катерина Лазаревська (Український архів. – К., 1929. – Т. 1). Вона ж підготувала й видала «Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку» (Там само. – К., 1931. – Т. 4). «Генеральне слідство про маєтності Миргородського та Полтавського полків» було нею ж підготовлене, але не опубліковане [Едиційна археографія в Україні… – Вип. 1. – С. 90; Бутич І. Михайло Грушевський – археограф // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського. – Львів, 1994. – С. 56].

… «Літописець русько-литовський» т. зв. Познанський варіант… – автор має на увазі літопис, який у сучасному літописознавстві прийнято називати «Літописом Рачинського». Його відкрив у Познанській бібліотеці графів Рачинських Осип Бодянський, опублікувавши окремі фрагменти [Бодянский О.М. О поисках моих в Познанской публичной библиотеке // Чтения ОИДР. – 1846. – № 1. – С. 7 – 11]. З подачі М.Грушевського цей літопис до друку готував Богдан Барвінський. Він помістив два фрагменти з нього у своїй праці про Сиґізмунда Кейстутовича (див.: Барвінський Б. Жиґимонт Кейстутович, великий князь литовсько-руський (1432-1440). – Жовква, 1905. – С. 162-165). У 1907 р. підготовка літопису до друку втратила актуальність, оскільки він повністю був видрукуваний у XVII т. «Полного собрания русских летописей» (Улащик Н.Н. Введение в изучение белорусско-литовского летописания. – М., 1985. – С. 54-55).

… хроніка Софоновича в Петербурзькій бібліотеці публічній… – йдеться про «Хроніку з літописців стародавніх…» ігумена київського Золотоверхого монастиря Феодосія Софоновича. Один з її списків – Погодінський – зберігався у Петербурзькій публічній бібліотеці [Міщик Ю. Передмова // Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. – К., 1992. – С. 16]. Від плану видання Ф.Софоновича, ймовірно, довелося відмовитися, оскільки його твір до видання готував відомий історик С.Т.Голубєв (Там само. – С. 7 – 8).

… Літописець Волині і України в бібл[іотеці] Оссолінських… – інша назва Київського літопису, складеного на початку XVII ст. (див. прим. до статті «Південноруські господарські замки…». Його рукопис зберігався у Львівській бібліотеці Оссолінських (тепер – ЛНБ НАН України ім. В.Стефаника) (Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії… – С. 19).

… «Русской историч. библиотеке»… – «Русская историческая библиотека» – серійне видання Петербурзької археографічної комісії. Упродовж 1872 – 1927 pp. було опубліковано 39 томів цього видання. Автор має на увазі підсерію цієї серії «Памятники полемической литературы» (томи IV (1878), VII (1882), XIX (1903), де друкували пам’ятки української полемічної літератури кінця XVI – початку XVII ст. (докладніше див.: Ковальский Н.П. Источниковедение и археография истории Украины… – Ч. 2. – С. 23 – 25).

… видання Київської духовної академії… – Йдеться про науковий місячник Київської духовної академії «Труды Киевской духовной академии» (1860 – 1917), де публікувалися окремі праці українських полемічних авторів у російському перекладі.

… Збірник пам’яток нашого письменства давнього… – цей проект Археографічна комісія реалізовувала у виданні «Пам’ятки українсько-російської мови і літератури» (З товариства // ЗНТШ. – 1895. – Т. VI. – С. 4). Протягом 1896 – 1930 pp. вийшло 8 томів цієї серії.

… Збірник джерел до історії нашого права… – цей проект залишився нереалізованим.

… архіви варшавські (Головний… – Головний архів давніх актів (Archiwum Główne Akt Dawnych) виник у 1808 p. як Загальний місцевий архів (Archiwum Ogólny Krajowy). У 1816 – 1889 pp. мав назву «Головний архів Польського королівства» (Archiwum Głównе Królestwa Polskiego), далі до 1918 p. – Варшавський головний архів давніх актів (Warszawskie Archiwum Główne Akt Dawnych) (Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. Informator о zasobie / Pod red. T.Zielińskiej. – Warszawa, 1992. – S. 11).

… військовий – Гол[овного] Штабу… – йдеться про Варшавське відділення Воєнно-вченого архіву Головного штабу, який був створений у 1867 р. (Самошенко В.Н. История архивного дела… – С. 120).

… архів Віленський… – Віденський архів давніх актів був створений 1852 р. У ньому переважно були сконцентровані матеріали до історії Литви та Білорусі (Там само. – С. 86).

… Київський… – Київський центральний архів давніх актів Київської, Волинської і Подільської губерній був створений 1852 р. Його головним завданням вважалося збереження актових книг, укладених до XIX ст. на Правобережній Україні [Левицкий О.И. История учреждения Киевского центрального архива // ЧИОНЛ. – 1903. – Кн. 17. – Вып. 1. – С. 3-36; Вып. 3. – С. 37 – 72; Кеннеді Грімстед П. Археографія на службі імперської політики: заснування Київської археографічної комісії та Київського центрального архіву давніх актів // Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії… – С. 11 – 33].

… Руську [метрику], частину Коронної… – Руська метрика – вписові книги, що велися руським відділом Коронної (королівської) канцелярії у Речі Посполитій протягом 1569 – 1673 pp. Руська метрика є складовою частиною Коронної метрики, що територіально охоплює всю територію Польського королівства, а хронологічно – період середини XV – кінця XVIII ст. (Руська (Волинська) метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569 – 1673 / Передмова П.Кеннеді Грімстед. – К., 2002).

… Історичний архів харківський… – Харківський історичний архів був створений у 1880 р. за ініціативою Історико-філологічного товариства, що діяло при Харківському університеті. З часом сюди надійшли архіви Малоросійських колегій (Самошенко В.Н. История архивного дела… – С. 126 – 127).

… колекція Маркевича у Рум’янцевськім музеї… – автор має на увазі збірку пам’яток, зібраних українським етнографом та істориком Миколою Маркевичем (1804 – 1860). Ця збірка після його смерті у 1870 р. потрапила до Румянцевського музею у Москві і склала там «Маркевичівський архів» (Дорошенко Д. Огляд української історіографії… – С. 79).

П. Кулаковський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 28 – 32.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2000

Модифіковано : 5.08.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.