24. Каган Іосиф
Михайло Грушевський
Хасдай, іспанський жид, учений і міністр скарбу у каліфа Абд аль Рахмана († 961), прочувши про ніби іудейську Хозарську державу, дуже тим зацікавився і при нагоді послав лист до «короля хозарського», питаючи його про його державу і про віру іудейську. На се мав каган хозарський Іосиф, десь коло р. 960, відповісти йому, оповідаючи про початок хозарського народу, про те, як прийнято віру іудейську і про сучасну свою державу. Листи сі вперше публіковані в XVI в. (1577). Про автентичність їх були і є закиди, але відомості кагана так згодні з відомостями східних письменників про хозар, що лист Іосифа має звичайно віру в історичній науці. Найприступніше видання його – в Monumenta Poloniae hist[orica], I. Тут подаємо уривок, де Іосиф оповідає про сучасний стан своєї держави.
Нарешті щодо питання твого про просторонь краю нашого вздовж і вшир, знай, що протягається він над рікою, недалеко моря Джурджанського, на схід на чотири місяці дороги; над рікою мешкає дев’ять чималих народів в селах, містах і твердинях, і всі дають мені дань. Звідти границя повертає до Джурджану, і всі мешканці морського побережжя платять мені дань; на південь є п’ятнадцять великих і дужих народів аж до Баб-ель Абваба, вони мешкають в горах і в краї Баса, і в Тагаті, аж до моря Константинопольського, на два місяці дороги, й усі платять мені дань. В західній стороні є тридцять дужих і відважних народів, що мешкають на побережжі моря Константинопольського. Звідти звертає границя на північ, аж до великої ріки Яїку; люди живуть там в оселях неогороджених і кочують по степу аж до границі Гангрин, багато їх, як піску в морі; всі вони платять мені дань, а просторонь їх краю – на чотири місяці дороги [Відомості Іосифа, як бачимо, досить недокладні й поверхові, їх можна доповнити з інших джерел; спеціальні розвідки про хозар – Григор’єва в його збірнику: Россия и Азия й П.Голубовського в «Киевской старине», 1888, VII [Голубовский, Болгары и хазары]. Відомості Іосифа належать до часу, коли держава Хозарська доживала останні дні. Розвиватись починає вона після находу гунів; в VI в. їх держава розпросторилась до Араксу, і вони вели уперту боротьбу з персами, а потім з арабами; аж при кінці VIII в. араби витиснули їх остаточно з південного Кавказу, і Хозарська держава не йшла далі сучасного Дагестану (Баб-ель Абваб = Дербент; Тагат в Аварії, в Дагестані, баси м[оже] б[ути] аси, осетини). Одночасно інші причини впливають на упадок Хозарії: боротьба з ордами, якась ворохобня й розділ всередині, а далі – втрати на заході, через розвиток державної організації в Русі. Раніш (десь в VIII в.) хозарам платили дань народи по Чорному морю, на східному березі Дніпра і навіть задніпрянські (хоч легенду про дань хозарську у полян деякі відкидають), але з кінцем IX в. і в поч[атку] X Подніпров’я (полянське й сіверянське) виходить з-під власті хозарів. Святослав привернув до держави Київської решту хозарських підданців, а в 965 – 969 pp. остаточно зруйнував Хозарію. З слів Іосифа не можна вивести, як далеко йшли границі його держави на захід, тим більше, що він, видко, побільшує їх довжину (щодо числа днів); відомо лиш інші границі – Чорне море, Кавказькі гори, Каспійське море, р[іки] Яїк і Югра (Гангрин) приуральська.].
Я мешкаю на усті ріки і не даю русі, що приходить кораблями, переходити на другу сторону, а так само не даю переходити до їх краю й їх ворогам, що приходять суходолом; веду з ними (руссю) тяжкі війни, бо якби їм того попустив, то вони спустошили б цілий край Ісмаїлу аж до Багдаду. Далі даю тобі знати, що за ласкою Божою мешкаю я над тією рікою і маю в своїм царстві три столиці: в одній мешкає жінка з своїм жіноцтвом і євнухами; та столиця має з своїми селами і присілками простороні 40 парасангів, мешкають там ізраїльтяни, ісмаїльтяни, християни й інші народи різні. Друга з своїми околицями має 8 парасангів. В третій мешкаю я сам з своїми князями, двором і служебниками приналежними; вона мала, містить тільки три парасанги; посередині тече ріка. Там мешкаємо цілу зиму, а місяця нісана виходимо з неї й кожен удається до свого поля й саду, й обробляє; бо кожна родина має якусь батьківщину, на якій мешкає і до якої весело і радісно удається. Не почуєш там голосу жадного напасника, не знайде тебе ворог і ніхто тобі ні в чому не перешкодить. А я з своїми князями і двором удаюся ще далі на 20 парасангів, аж до великої ріки Арсан і звідти вертаюся на кінець краю.
Така просторонь нашого краю і місця нашого спочинку. Край небагатий дощами, але має багато рік, з великою силою риби, багато криниць, а земля добра і родюча; є поля, виногради, огороди, сади розкішні, политі ріками; багато маємо дерева овічного. Также повідомляю тебе, що границі моєї резиденції тягнуться на схід на 20 парасангів, аж до моря Джурджанського, на південь 30 парасангів, на захід 40; я мешкаю всередині острова, на ньому поля, виногради, огороди й сади, тягнуться на північ на 30 парасангів; є на ньому річки й джерела гарні, і мешкаю спокійно за ласкою Божою [Іосиф обмежується тим, що оповідає за свій побут; столиці, за які він каже – різні відділи столичного міста Ітиля (Астрахані). Слова про перехід весною в сади не треба розуміти за довід півкочового побуту: таке мандрування в окольні сади й виногради й досі в тих краях існує, а тут іде мова про мешканців столиці Ітиля. Про устрій своєї держави Іосиф не каже нічого, а був він дуже оригінальний: каган, що дідичним правом приходив на трон, окружений був релігійною повагою, був майже неприступним, і його слово мало безграничну силу, але дійсно, правив державою його намісник – бек, або хакан-бек. Каган держався іудейської віри, але чи багато поза його двором було юдаїстів, невідомо; на Кавказі подекуди, в гірських краях, і тепер жидів звуть хозарами, їх потомками уважають і кримських караїмів. В усякім разі в Хозарії була широка толеранція й до інших релігій, як то видко з оповідання Масуді й Хаукаля.].
Примітки
Хасдай, іспанський жид… – Хасдай ібн Шафрут – сановник іспанських Омеядів у X ст.
… каліфа Абд аль Рахмана – кордовський халіф у 912 – 961 pp.
… Іосиф – хозарський каган у бл. 920 – 960 pp. (Голб Н, Прицак О. Хазарско-еврейские документы X века. – М.; Иерусалим, 1997. – С. 163).
Про автентичність їх були і є закиди… – сумніви щодо вірогідності цих джерел існують і в сучасних дослідників: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – С. 65 – 66.
… держава Хозарська… розвиватись починає після находу гунів… – див. монографічні дослідження, присвячені історії хозар: Артамонов М.И. История хазар. – Л., 1962; Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной-Европы и Кавказа. – М., 1990.
… р. Яік – сучасна р.Урал.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 86 – 87.