10. Ібн Хордадбег
Михайло Грушевський
Абу-ль Касім Убайдаллах ібн Абдаллах ібн Хордадбег був до 80-х pp. IX в. старшим над поштою в Джибалі (в Мідії), і як такий, по звичаю арабської держави, з уряду свого мусив збирати географічні відомості для військових маршрутів; пізніше жив в Багдаді, на дворі каліфа. Його праця «Книга доріг і держав має якийсь поплутаний характер; об’ясняють, що початкова редакція написана коло р. 846, потім автор її доповняв, так що повніша редакція писалася ще десь по р. 880.
Дуже важне його оповідання про торгівлю руську належить до 1-ї редакції, значить, написано ще в 1-й полов[ині] IX в.; додатки пізнішої редакції взято в [ ]. Нове видання Ібн Хордадбега з французьким перекладом дав Де Гуе (M.I. De Goeje) в «Bibliotheca geographicorum arabicorum», t. VI (Лейден, 1889), подаємо текст звідти (p. 115); окрім того, виїмки з нього, в російськім перекладі, з докладним коментарем є в збірнику: Гаркави, Сказания мусульманских писателей о славянах и русских [с половины VII века] до конца X в. (1870).
Подорож купців руських.
Руси, що належать до народу слов’янського, з найдалеких країв Саклаба [Слов’янщини – ся форма, звичайна у арабів, повстала з грецької Σκλαβηνοι. Дуже важна відомість, що руси – се слов’яни; нижче натякає Ібн Х[ордадбег] на джерело, з якого та відомість могла узятись, – від багдадських товмачів, до яких зверталися купці руські.] їдуть до моря Румського [Себто римського, ромейського – візантійського (Рум – Візантія); так звалося Чорне море.] і продають там хутра бобрів і чорних лисиць, а также мечі; цар Рума бере десятину з їх краму [Пізніший письменник аль Факих (1 пол[овина] X в.) додає до сього місця: «Потім, вертаючись, вони йдуть в Самакуш, город жидівський, і звідти вертаються в краї слов’янські»; в Самакуші бачать Тмуторокань.]. А то їздять Танаїсом, рікою слов’ян, переходять через Камлідж, столицю хозарів [Камлідж, інакше Ітиль, сучасна Астрахань, на усті Волги. Назвисько Слов’янська ріка дуже важне; воно в’яжеться з відомостями про слов’янські оселі у Баладурі і Табарі. В поданому уступі Ібн Хордадбега одні прикладають се ім’я до Дону, інші – до Волги (власне, південної частини її, яку араби уважали разом з Доном двома рукавами одної ріки); подібно до того Хаукаль (2-а пол[овина] X в.) називає «Руською рікою» Волгу, а пізніший письменник Димешки (XIV в.) зве Дон Слов’янською і Руською рікою (у: Гаркави, [Сказания], с. 107 і 221).], і там володар краю бере з них десятину. Звідти плавають човнами по морю Джурджан[ському] [Море Джурджан[ське] – Каспійське, й переважно його південно-східна частина.] і ідуть до того пункту берега, який мають на меті. [Се море має діаметр 500 парасангів]. Іноді вони возять свій крам на спині верблюдів [з міста Джурджана] до Багдада; [євнухи слов’янські бувають у них тут за товмачів [І так вже в 1-й пол[овині] IX в. Русь вела широку торгівлю з Візантією і з сходом; се доводить ясно, що вона вже від давнішого часу мешкала десь в краях південних. Що широка торгівля земель руських з сходом існувала, і то з давніх часів, підтверджують скарби монет східних (Туркестану і каліфату Арабського), що в значному числі відомі по Україні-Русі; монети сі починаються з VIII в. і йдуть до середини X в., коли ся торгівля упала.]. Вони вдають з себе християн і платять для того податок поголовний] [Цікава ся згадка, що купці руські удавали з себе християн; що між сими купцями, які часто бували і в Візантії, і в Таврії, вже з початку IX в. могло бути чимало християн, се зовсім природно: вищеподані житія показують, як в часі походів Русь знайомилася з християнством; то було звичайне явище.
Потім, оповідаючи про мандрівки купецькі суходолом (мабуть, тих же купців жидівських, про яких оповідав він перед русами), згадує він про транзитну торгівлю через краї руські: купці йдуть «поза Румом, через краї слов’ян, в Камлідж, столицю хозарів», звідти Каспійським морем в Туркестан, і далі – в Китай (р. 116). Окрім поданого уступу, цікава у Ібн Хордадбега відомість в оповіданні про титули у різних народів (р. 13), що цар слов’ян зветься князь (кназ).].
Примітки
…його оповідання про торговлю руську належить до 1-ї редакції… – наведений М.Грушевським уривок наявний також у другій редакції (Нбн Хордадбех. Книга путей и стран / Пер., коммент. Н.Велихановой. – Баку, 1986. – С. 16 – 30).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 26 – 27.