Перша війна з Росією та німецька окупація

Михайло Грушевський

Вторгнення радянських військ в Україну (взимку 1917 – 1918 і пізніше – взимку 1918 – 1919) та встановлення під їхнім захистом на прикордонних територіях радянської влади, яку російський радянський уряд вважав єдино можливою і законною владою в Українській Республіці, що перебувала у федеративних зв’язках із Росією, мали негативний вплив на розвиток соціальної боротьби й на соціалістичну реформу в Україні. І це не беручи до уваги інших несприятливих факторів.

Суперечки під час цієї війни виникали навколо радянського режиму (Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів (останні насправді фігурували лише в назві)), диктатури пролетаріату, федерації із Росією. Російський радянський уряд сам або через своїх посередників – більшовицьких комітетів – намагався висунути Україні свої вимоги. Водночас він заявляв, що це не він розпочав війну проти України, а йшлося про громадянську війну між українськими комуністами та урядом Центральної Ради. Хоча це, насправді, нічого не змінювало, адже українські комуністи мали в своєму розпорядженні війська та військові ресурси радянської Росії.

Бажаючи нав’язати Україні свою волю, радянська Росія розворушила затихлу національну боротьбу, затуманила нею свідомість народу, змусила українські соціалістичні партії співпрацювати із несоціалістичними групами, паралізувала успішні демократичні й соціалістичні перетворення України, зашкодила розвиткові соціалізму та призвела до контрреволюційних наслідків.

Той факт, що радянський уряд намагався запровадити свою політику в Українській Республіці (ми ще матимемо змогу в цьому пересвідчитися), обеззброював навіть його прихильників. Реакційні елементи ж, навпаки, почувши клич розпочати війну та дати відсіч більшовикам, попіднімали голови. Знову вийшли на авансцену і шовіністичні елементи, яких перед цим витиснули українські соціалістичні партії. Такими були наслідки для України, навіть не згадуючи про те, наскільки ця війна між двома соціалістичними республіками ослабила соціалістичні сили та загалом завадила їхньому успіхові.

Закон про національну автономію, земельний і робітничий закони були поставлені на голосування та ухвалені в січні 1918 p., під час більшовицького повстання в Києві, блокади й бомбардування радянськими військами. Війна затримала виконання цих законів. УЦР та український уряд були змушені покинути Київ і перебратися під ескортом українських військ на Волинь. За цих складних обставин німецький уряд став на захист України проти російського наступу, і німецькі війська фактично окупували Україну. Український уряд наполягав на тому, щоб відправити в Україну організований німецьким урядом полк з українських військовополонених, але той його відкликав і скерував на передову свої частини.

Австрійський уряд зробив те саме тоді, коли український уряд просив допомоги в українських легіонерів (Січових Стрільців). Україну звільнили від радянської окупації, але вона опинилася в руках німецького командування. Вона практично не мала власних військових сил, адже її війська були розбиті, розсіяні та деморалізовані в ході Світової війни. Німецькі воєначальники, які добре це знали, поводилися в Україні, як у завойованій країні. В березні це вже важко було не помітити.

Примітки

…робітничий закони…– йдеться про Закон про восьмигодинний робочий день, ухвалений Центральною Радою 25 січня 1918 р. (Там само. – С. 134 – 137).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 217 – 218.