Оздоровлення громадського життя

Михайло Грушевський

Криза революції, яку вже вдруге переживає українське громадянство на протязі одного тільки року, тягне за собою наслідки небезпечні й тяжкі, які можуть дуже шкідливо, навіть погибельно відбитись на всім нашім національнім житті, коли їм не запобігти в час енергійно, всіма живими силами. Ми бачимо, як малодушна зневіра і апатія шириться вгорі, серед інтелігенції, й в широких масах на селі.

Бачимо дезертирство, утікання з громадських і політичних позицій в різних формах: відсунення від політичної роботи, від партійної організації й дисципліни і просту утечу за кордони, поза межі досягнення, без усякої рації, крім тої ж малодушної зневіри і втоми від політичних погромів і розчарувань, що раз за разом протягом такого недовгого часу поспадали на голову нашого громадянства.

З другого боку, ми бачимо на кожнім кроці незвичайно байдуже, паразитське відношення до державного і громадського апарату, до служби, до посад: легкодушне марнування і розхапування народного і державного гроша, бажання урвати й відійти на бік, поки час, всякі нечисті способи аж до простих крадіжок і утікань з скарбовими грішми різних високих урядовців.

Сумні явища помічаються і в народі, на селі. Люди, яким близько приходиться мати з ним діло, потверджують се явище, що сільські сходи і всякі зібрання стають все частіше ареною виступів купки невідповідальних крикунів. Селянство серйозніше, поважніше усувається від участі в них, від виборів, від громадських обов’язків. Почасти уступається з боязні, по пережитих досвідах, що якась нова політична зміна, якийсь переворот знов принесе кари й нагінки на всіх, хто виступає активно зараз, почасти не виносять агресивності і демагогії крикунів, які не жалують пекучих образ і обвинувачень усім, хто йде против них. В результаті найбільш цінні елементи самого трудового народу перестають бути активними.

Все се, розуміється, має своє об’яснення, а з тим і оправдання в анормальних відносинах, в котрих приходиться жить. Без парламенту, без свобідної преси, без зборів, без громадських гарантій, в вічній непевності і небезпеці громадянство душиться, затруюючись в такій задушливій атмосфері, без того свобідного суду, здорової громадської критики і контролі, що одна може нейтралізувати зародки громадського розкладу. Від трудових мас не укривається сей розклад, сей моральний упадок інтелігенції, й по стількох розчаруваннях, в винесених революцією гаслах, він починає зневірливо ставитись і до них, і ще більше – до їх патронів, отсих саме інтелігентів-провідників.

Все се, коли хочете, натуральний наслідок тяжких обставин, але сей процес, розвиваючись, може принести громадянству розклад і загибель, або довгу і тяжку хоробу, і против сього треба стати всіма силами.

Коли з-під власті, впливів і контролі громадянства виходить вища політика, коли не стає парламентської трибуни, тим більше енергії мусить бути звернено на ті організаційні форми й елементи, які зістаються у власті і впливах громадських. Тим більше уваги повинно бути звернено на ті місцеві форми народовластя, на яких, кінець кінцем, раніше чи пізніше, мусить спертись народовластя в розмірах ширших, загальнодержавних. Тим більше енергії й уваги мусить бути звернено на чистоту, твердість, дисциплінованість організацій партійних. Тим суворіше і безпощадніше мусить громадянство боротись своїм громадянським судом, громадською цензурою з усякими погрішеннями против політичної й громадської етики, против дезертирства від громадських обов’язків і відповідальності.

Зародкам розкладу й гнилизни мусить бути протиставлена життєва енергія, котрою організми фізичні і так само об’єднання соціальні поборюють їх розкладову убивчу роботу.

Самооздоровлення громади в процесі активної громадської роботи мусить початись всіма групами й елементами, які стоять на грунті інтересів широких мас нашого народу, поки час, поки не перейдена фатальна межа, за котрою починається справжній розклад і умирання.

Примітки

Вперше опублікована в газеті: Життя Поділля (Кам’янець на Поділлі). – 1919. – № 66. – 8 березня. – С. 1 – 2 (в огляді: «Кам’янець на Поділлю, 7-го березня 1919 року»). Підпис: М.Грушевський. Стаття не включена до жодного бібліографічного покажчика праць М.Грушевського. Передрук здійснений у журналі: Український історик. – 2006 – 2007. – Ч. 4/1 – 2. – С. 103 – 104.

Подається за першодруком.

У статті М.Грушевський зачепив болючу проблему тогочасного українського життя – неспроможність центрального уряду контролювати ситуацію в регіонах, майже повний розвал адміністративних структур. Йшлося і про занепад громадської активності, апатію і зневіру в суспільстві, нехтування державними і громадськими обов’язками. У ситуації, коли верховна влада занепала, М.Грушевський закликав звернути увагу на місцеві форми народовладдя.

За таких умов, вважав автор, мобілізується суспільство, органи місцевого самоврядування, незалежна преса. Саме вони повинні взяти на себе функції демократичних інститутів, яких бракувало державі. Зазначена стаття стала ідеологічним обгрунтуванням подальших політичних кроків українських лівих партій есерів та соціал-демократів.

Наступного дня після виходу статті, 9 березня 1919 p., відбулося засідання Кам’янецької організації УПСР, в якому взяв участь М.Грушевський. Було прийняте рішення про скликання повітового селянського з’їзду не пізніше 20 березня 1919 р. Цій події вчений присвятив свою статтю «В дванадцяту годину». Надаючи великого значення організаційній ініціативі та творчості мас, зокрема діяльності органів самоврядування, 21 березня 1919 р. М.Грушевський взяв участь у зібранні Подільської губернської Народної Ради. У своєму привітанні він зазначав, що «демократичне самоврядування буде жити, буде мати своїм наслідком найліпший добробут народу і краю» (Лозовий В. Діяльність Михайла Грушевського у Кам’янець-Подільський період (1919 р.) // Молода нація. – 2004. – № 4. – С. 26).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 31 – 32.