Лист від професора Мих[айла] Грушевського
[до Мирослава Січинського]

Михайло Грушевський

Високоповажаний товаришу!

Довідався я Вашу адресу й, користаючи з свого спочинку, хочу обмінятися з Вами кількома словами.

Шостий місяць, як я виїхав за кордон, щоб попрацювати на поправу нашого міжнародного становища, підірваного вигадками поляків і росіян та прогрішеннями нашої власної дипломатії. Прожив два місяці в Празі, півтора в Парижі, потім був на інтернаціональній конференції в Люцерні. Приїхав тепер трохи спочити, і з осені хочу продовжати роботу в зв’язках з Інтернаціоналом, соціалістичною і радикальною пресою в Парижі, в Швейцарії і в Англії. Кликали мене земляки прибути до Америки і, коли час позволить, хотів би зробити се.

В теперішніх тяжких обставинах нашого національного життя американські українці можуть відіграти дуже важну ролю, і я хотів би приїхати, щоб докладніше поінформувати їх про те, що діється у нас і наоколо нас, і самому краще розглянутися в місцевих українських партійних і групових відносинах, які, мушу признатись, не уявляються мені досить ясно. Взагалі життя українське останніх літ пішло дуже розбіжними дорогами, і се при недокладній інформованості і не досить обережнім відношенні до чужої думки і тих обставин, які нею кермують, дало вже чимало сумного, – напримір, в відносинах між галичанами і українцями східними, і грозить в будучності різними комплікаціями, котрим по змозі треба старатись запобігти.

Як Ви, може, знаєте, в Східній Україні від початку революції провід взяли соціалістичні партії, за котрими йшло й селянство, особливо за соціалістами-революціонерами. Стоячи завсігди на грунті селянських інтересів і їх представництва, і я через те йшов разом з соціалістами-революціонерами, хоч з огляду на свою позицію позостався формально безпартійним. Нині обидві партії: соціалісти-революціонери і соціал-демократи працюють в тіснім контакті і я принципіально стою за єдину соціалістичну українську партію, бо реальна різниця між соціалістами проходить не по відмінам сих двох програм, а по питанням тактики.

Старався я в сій моїй подорожі уставити також тісніші зв’язки між соціалістичними групами малих народів Східної Європи – взглядно відновити на соціалістичнім грунті старі зв’язки сих народів, які існували раніше. Такі зв’язки нав’язують також між сими народами і малими народами Західної Європи, взглядно між їх соціалістичними партіями і групами. На сій платформі організувався журнал «L’Europe Orientale», що має виходити на французькій і англійській мові. Наша була ініціатива і на наших плечах буде головний його тягар. Для піддержання його й різних інформаційних видань зав’язали ми «Комітет незалежної України» з тимчасовим осідком в Парижі – його відозва мала бути післана й Вам, не знаю, чи Ви її дістали? Коли Ліга Націй осяде в Женеві, треба буде центр нашої діяльності перенести туди.

Такі плани займають мене, і на участь в них рахуємо на Вас і на інших американських діячів, сподіючись, що не відмовите? На спочинку моя адреса: Nove Mesto nad Metuji, Hotel Resek, Bohemia, де я думаю пробути до 12-го вересня і потім до 29 маю бути в Празі; адреса: Praha, Smichow, Karlova, 13, Misia Ukrainska.

Українців в Празі тепер багато, і їх дуже займає справа Угорської України. В тій справі вони і я також мав розмови з Масариком і різними офіціальними особами ще в маю і червні, але угорська офензива перебила конкретну роботу. За підмогою уряду українського зав’язалося товариство «Всесвіт» (при місії), яке має вести видавничу і культурну роботу для Угорської України. На остатнім побаченні зі мною Масарик говорив, що просить спуститись на нього, – він допильнує, що народна мова і народний елемент буде забезпечений. Сю розмову має продовжити з ним посол Славинський – я не маю змоги ближче займатись тим, бо виїду.

Вітаю Вас щиро – Ваш Михайло Грушевський.

Примітки

Перші публікації: Народна воля (Скрентон). – 1919. – Ч. 135. – 15 листопада. – С. 3; Ілюстрований тижневик (Нью-Йорк). – 1919. – Ч. 1. – 15 листопада. Підпис: Михайло Грушевський. В «Народній волі» дата та місце написання не зазначені, в «Ілюстрованому тижневику» зазначена дата та місце написання: Нове Место, 23.8.1919. Серед пізніших передруків: Український історик. – 1978. – Ч. 1-3. – С. 160-162; Народна воля. – 1986. – Ч. 31. – 14 серпня. – С. 5.

Подається за публікацією в газеті «Народна воля» (Скрентон). – 1919. – Ч. 135. – 15 листопада. – С. 3.

Публікація належить до тематичного блоку статей і листів автобіографічного характеру (див. коментар до «Листа від М.Грушевського [у відповідь на запросини до Америки]» (2 вересня 1919 р.)).

Лист містить важливі відомості про перший рік життя М.Грушевського в еміграції. З адресатом, на той час головою Федерації українців в Америці, М. Грушевський був знайомий ще з його студентських років.

12 квітня (30 березня) 1908 р. під час аудієнції М.Січинський убив намісника Галичини графа А.Потоцького. Це вбивство було назване першим актом політичного терору в конституційній Австрії. Рефлексією на цю подію стала і стаття М.Грушевського «Кров» (вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1908. – Т. XLII. – Кн. V. – С. 380-385; передрук: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 363 – 367).

Мотивами убивства студент називав антиукраїнську політику намісника. Збереглися два листи М.Січинського до М.Грушевського за 1908 і 1909 рр. (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 748. – С. 10-15; Спр. 871. – Арк. 268-269). У цих кореспонденціях, написаних під час слідства, він повідомляв не лише про політичні, але і особисті мотиви, що спонукали до вбивства. Більше року львівський карний суд розглядав судову справу М.Січинського. Двічі він був засуджений до смертної кари. Завдяки зусиллям адвокатів К.Левицького, В.Старосольського та ін. спершу найвищим касаційним трибуналом, згодом цісарським помилуванням смертна кара була замінена на 20 років ув’язнення. За допомогою Д.Вітовського та М.Цеглинського у 1911 р. Мирославу вдалося втекти зі станіславівської в’язниці. Проживав у Швеції, Австрії, з 1914 р. – в США, де став одним із провідних українських політичних діячів.

Лист М.Грушевського до Т.Починка від 26 квітня 1923 р. свідчить про зустріч вченого з М.Січинським у 1920 p.:

«Січинський був у мене, як приїздив з ним [М.Цеглинським. – Упоряд.] до Європи в 1920 p., а потім кілька разів писав до нього, він не відзивався, отже не маю охоти писати до нього більше» (Листи М.Грушевського до Т.Починка (З фонду Н.Григорієва). З матеріялів Музею – архіву ім. Д.Антоновича при УВАН у Нью-Йорку, США / Публікація М.Антоновича // Український історик. – 1969. – 4.4. – С. 91).

Зустрічі М.Грушевського з М.Січинським відбулися у травні – червні 1920 р. у Празі, про що йдеться в коротких записках вченого до М.Цеглинського, які зберігаються з Архіві УВАН (США). Там також зберігається відповідь М.Грушевського від 30 січня 1923 р. на запрошення взяти участь у тижневику політичної організації радикального напряму в США і Канаді «Оборона України», співзасновником якого був М.Січинський.

У цій розлогій кореспонденції вчений зазначав:

«А). Я готов щиро витати В[аш] тижневик, оскільки він видержить той напрям і характер, який Ви начеркуєте йому, і принципіяльно рад би взяти в нім участь і розглянутись за потрібним йому матеріялом і співробітниками. Думаю, що в Америці відчувається в такім справжня потреба, а утворивши собі тверду базу там, він міг би чи перенестись до краю, чи пустити від себе парость, чи у Львові чи в Київі, де скорше буде можна, і віддати тим чималу прислугу, заступивши місце старого ЛНВістника, котрого фірму недавно присвоїли собі Донцов & C°. Але – тут починаються різні але…

Б). Признаюсь, прикро мене вразило, коли після нашого побачення літом 1920 р. те, що ми говориш з Вами і М.Січинським, зісталось без наслідків і всі листи, котрі я потім понаписував зимою 1920/1 до Вас обох, апелюючи до Вас як до людей мені найблизших по духу в Америці, як мені здавалось, – лишились зовсім без відповіді, хоч були післані рекомендовано на зовсім певні адреси. (Так само лишились без відповіди пізніші листи, які я писав до Репека й інших, котрих мині називано як близьких до Вас людей). Природно, мусив я себе спитати, чи була справді між нами якась близькість по духу, і чи, зібравши інформації в Європі тоді, не порішили Ви триматись здалека від мене, чи то як від «большевика», яким мене проголошувала різна еміграційна публіка, чи з інших причин чоловіка для Вас не підхожого.

В). Природно, що й тепер питаю себе – чи «Ви» кличете мене нині до участі, як чоловіка, близького по духу, по напряму, чи просто як «літерата», потрібного для певної точки в програмі; чи маю я приступити як людина близька, котрої голос і гадка важитиме на напрям і характер видання, чи просто як «дописуватель», з редакцією нічим близше не зв’язаний. Бо оскільки в першім разі я готов відповідно змінити план свого життя і роботи, щоб стати постійним участником Вашого органу, остільки «дописувательство» саме по собі мене не спокушає і мені тепер не догідне.

Г). Я давно перестав писати на політичні теми. В № 10 «Борітеся – Поборете» я надрукував отвертий лист до Раковського і листування в справі співробітництва, пропонованого мені, для неупереджених людей се з’ясовувало достаточно мою позицію супроти нинішнього ладу на Україні, і я після того не відповідав на брехні і напади ні правих, ні лівих. […] Я вернувся до наукової праці; віддаю весь час, який лишається від роботи на прожиток, організації помочи Україні, особливо укр[аїнській] інтелігенції – помочі дуже скромній матеріально, але важній морально. Ламати се все задля кількох принагідних газетних статей не було б мудро.

Д). Хотячи вернутись до журналістики, я мусив би в серії статей, обговорюючи на різні теми, принагідно зазначити свою позицію в нинішній національній ситуації доволі повно. Зачинаючи від а я мусів би знати твердо, що зможу дійти до я. Заразом я мушу зробити місце для сеї праці в своїй нинішній роботі на прожиток. Ви не пишите, що я можу у «Вас» заробити».

Однією з найважливіших умов своєї співпраці, окрім гонорару, М.Грушевський визначив допомогу з боку М.Січинського та М.Цеглинського у розпродажу його книг. Вірогідно, тональність листа та вимоги не були прийняті, на чому й завершилося спілкування колишнього професора з колишніми студентами, а часопис «Українська громада», співредактором якого був М.Цеглинський, виходив у 1923 – 1927 рр. в Нью-Йорку (1930 – 1931 рр. – у Детройті) без участі М.Грушевського.

Шостий місяць, як я виїхав за кордон… – як повідомляє М.Грушевський у своїй автобіографічній статті «В першій делегації Української партії соціалістів-революціонерів (Квітень 1919 р. – лютий 1920 р.)» він виїхав з Кам’янця-Подільського 20 березня 1919 р. (насправді, як встановлено за іншими джерелами, 31 березня).

Прожив два місяці в Празі, півтора в Парижі… – за тим же джерелом відомо, що 18 квітня 1919 р. вчений прибув до Праги, а вже 17 червня 1919 р. перебрався до Парижа, звідки наприкінці липня виїхав до Люцерни на Міжнародну соціалістичну конференцію.

Кликали мене земляки прибути до Америки і, коли час позволить, хотів би зробити се – уже за 10 днів після листа до М.Січинського у своїй відповіді американським землякам у Чікаго, які запрошували М.Грушевського прибути на вересневе віче, вчений повідомляв про неможливість свого приїзду до Америки (див. «Лист від М.Грушевського [у відповідь на запросини до Америки]» (2 вересня 1919 р.)» та коментар до нього).

…хоч а огляду на свою позицію позостався формально безпартійним – див. «Лист від М.Грушевського [у відповідь на запросини до Америки]» (2 вересня 1919 р.) та [Лист] «До редакції «Вперед»-у у Львові».

…уставити також тісніші зв’язки між соціалістичними групами малих народів Східної Європи… – цей сюжет М.Грушевський детально описує у своїй статті «В першій делегації Української партії соціалістів-революціонерів (Квітень 1919 р. – лютий 1920 р.)».

На сій платформі організувався журнал «L’Europe Orientale»… – див. у цьому томі статтю «В першій делегації Української партії соціалістів-революціонерів (Квітень 1919 р. – лютий 1920 р.)» та коментар до листа «До українців в Америці» (27 вересня 1919 p.).

зав’язали ми «Комітет незалежної України» з тимчасовим осідком в Парижі… – див. присвячені заснуванню, діяльності та ліквідації Комітету незалежної України («Поклик [Комітету незалежної України]»; «До українців в Америці» (27 вересня 1919 p.); «Ліквідація Комітету незалежної України»).

…його відозва мала бути післана й Вам… – йдеться про «Поклик [Комітету незалежної України]» (26 липня 1919 р.).

Коли Ліга Націй осяде в Женеві, треба буде центр нашої діяльності перенести туди – див. коментар до «Листа від М.Грушевського [у відповідь на запросини до Америки]» (2 вересня 1919 р.).

я також мав розмови з Масариком… – про свої зустрічі з Масариком М.Грушевський згадує у статті «В першій делегації Української партії соціалістів-революціонерів (Квітень 1919 р. – лютий 1920 р.)». Низку сюжетів, зокрема співробітництво Т.Масарика з Центральною Радою та її лідером М.Грушевським, Україна в житті Т.Масарика тощо розкрито у спеціальному випуску альманаху «Хроніка 2000» з тематичним підзаголовком «Україна – Чехія» (К., 1999. – Вип. 29-30. – С. 26-78).

…зав’язалося товариство «Всесвіт» (при місії), яке має вести видавничу і культурну роботу для Угорської України – йдеться про Українське кооперативне товариство «Всесвіт», засноване українськими громадськими діячами, письменниками та співробітниками Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Празі (М.Грушевський, Д.Дорошенко, В.Королів (Старий), І.Бочковський, Є.Виговський та ін.) разом з відомими чеськими письменниками (Ф.Тихий, П.Кршичка та ін.) з метою проведення широкої інформаційно-пропагандистської та культурно-освітньої роботи шляхом видання української літератури для Угорської України. Для потреб товариства чехословацький уряд виділив кредит у сумі 500 тис. чеських корон.

…посол Славинський… – йдеться про голову Надзвичайної дипломатичної місії у Празі (1919-1923) Максима Славинського (див. коментарі до листа «До українців в Америці» (27 вересня 1919 р.) та звернення «В справі Українського соціологічного інституту»).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 236 – 237.