Відновлення Української Республіки і «трудовий принцип»
Михайло Грушевський
Цей новий клич дав поштовх до повстання і надію на остаточну перемогу над ослабленими силами Гетьманщини, що співпало з відступом німецьких та австрійських військ. Українське селянство взяло у ньому найактивнішу участь, однак робітники у своїй більшості залишалися пасивними. Гетьманщина опиралася на російських офіцерів-добровольців, які після останньої різкої зміни її політичних поглядів зважували своє ставлення. Однак ці панове, охоче беручи гроші з української скарбниці, ставали все менш ревними до боротьби.
Провал Гетьманщини виявив би себе дуже швидко, якби вона не була підтримана впродовж певного часу спершу німецькими силами, а пізніше командуванням військами Антанти, що висадилися в Одесі, яке ставилося двозначно до відновленої Української Республіки, гальмуючи таким чином дії повсталих сил. Тільки в середині грудня під тиском повстання у Києві гетьман зрікся влади і частини республіканців захопили Київ.
Українська Республіка була відновлена, можна було повернутися, так би мовити, до відправної точки, в час, коли її розвиток був зупинений державним переворотом 29 квітня, – до Центральної Ради або Установчих зборів, яким Центральна Рада збиралася в цей момент передати владу. Але Директорія і групи, які її оточували, більшість Національного Союзу, профспілки і партії не бажали відновлення ні Центральної Ради, ні Установчих зборів, вибраних солдатами на початку 1918 р., оскільки серед цих депутатів переважали українські есери. Шукали інших форм домовленостей, і в кінці цих пошуків проголосили «трудовий принцип» як основу об’єднання українського народу для цього часу. Цей принцип, підтриманий «Селянською спілкою», був висловлений у декларації Директорії, виробленій ще перед зреченням гетьмана:
«Директорія вважає, що право управління й порядкування краєм повинно належати тільки тим класам, які творять матеріальні та духовні цінності, які кров’ю й життям своїх членів вступили до боротьби з руйнуючими силами сучасного ладу.
Так звані «пануючі класи», класи земельної і промислової буржуазії, за сім місяців цілковитого, нічим не обмеженого свого панування на Україні, доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього в управлінні державою. Маючи всі матеріальні, фізичні і духові засоби, маючи повну волю для організації економічного і політичного життя, ці класи внесли тільки дезорганізацію й руїну в край.
Дбаючи тільки про свої вузькокласові егоїстичні інтереси, ці класи вели воістину грабіжницьку політику в краю. Ними розграбовано, розкрадено й роздано в чужі імперіалістичні руки значну частину державно-народного майна. Дбаючи тільки про накоплювання капіталів у приватних руках, ці люде довели промисловість до повного занепаду, а господарство краю – до злиденного стану. Розквіт спекуляції за панування цих правителів дійшов до нечуваних розмірів. Розтрати підзвітних коштів, хабарництво, бажання легкого надприбутку почали проникати навіть у робітничий клас.
Поводячись як у завойованій країні, великовласники правили методом безоглядного терору й насильства. Будучи чужинцями в краю, великовласники брутально топтали національні права, з такими жертвами й такою працею збудовані державні форми.
З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках повстав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участі в правлінні країною.
Отже, Директорія заявляє: класи нетрудові, експлуататорські, які живляться й розкошують з праці клас трудових, класи, які нищили край, руйнували господарства й одзначали своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванні державою. Директорія передасть свої права й уповноваження лише трудовому народові самостійної Української Народної Республіки».
Примітки
…вибраних солдатами на початку 1918 р.… – за законом УЦР від 11 та 16 листопада 1917 p., вибори до Українських установчих зборів були призначені на 27 грудня 1917 р. У складних обставинах більшовицької агресії кінця 1917 р. – початку 1918 р. їх проведення розтяглося на весь січень та початок лютого 1918 р. і відбулося лише у 7 з 13 округ. Значна частина населення не брала участі в голосуванні, активність виборців була значно меншою, ніж при виборах до Всеросійських зборів. Практично були зірвані вибори в армії і на флоті. Низьку активність виявили виборці і в містах. У Києві участь у виборах взяли лише 29,3 %, у Черкасах – 37,7 %
…оскільки серед цих депутатів переважали українські есери – за остаточними результатами виборів, до Українських Установчих зборів по п’яти округах (січень 1918 р.) із 172 депутатів від УПСР і Селянської Спілки було обрано 115 осіб (66,8 %) (Бевз Т. Партія національних інтересів і соціальних перспектив… – С. 531).
…у декларації Директорії, виробленій ще перед зреченням гетьмана…– М.Грушевський подає фрагмент «Декларації Директорії Української Народної Республіки», проголошеної 26 грудня 1918 р. (Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр.: Документи і матеріали. У 2-х томах, 3-х частинах. – К., 2006. – Т. 2. / Упоряд. В.Верстюк (керівник) та ін. – С. 391 – 394).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 222 – 223.