Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Красне письменство / Прозові твори / По світу (1 ред.) / В вагоні

По світу (1 ред.)

В вагоні

Михайло Грушевський

Я в вагоні – і тихе почуття заспокоєння обхоплює мене, коли переступаю поріг своєї переділки й сідаю на її канапці. Ах життя, суворий і вибагливий педагоге! Скільки треба поламати чоловіка, як вивернути йому життя, щоб з сеї гуркітливої клітки, що під дзвін дзвінків, під гук свистків, дзвонячи тисячами шруб, віконниць, дверцят і всього іншого, летить, трясучись й підскакуючи на кождім кроці, – зробити захист спокою і відпочинку!.. Подумати, як ще недавно ся клітка для мене самого була символом всяких клопотів, напружень, неприємностей, так що вже на кілька день перед дорогою я відчував «подорожню трясцю». Правда, тоді й дорога таки була інакша…

Тепер уже я не лягаю на ніч на узькій і твердій поличці для багажу, для безпечності пристібнувши себе до неї ремінцем, щоб не злетіти серед снів кому-небудь на голову. Вся штука, чи пак умілість «займання місць» і їх обстоювання, всі стратегічні фокуси, вироблені сею практикою, і спеціальний войовничий темперамент для оборони їх – все далі й далі йде в непам’ять. Тепер навіть і найплохіший чоловік може знайти собі місце завдяки плацкарті й переспати ніч, не сподіваючися кождої хвилі, що хто-небудь «прийме» йому ноги, або попробує сісти на голову.

Та все-таки іронія зостанеться іронією, й треба було аж нашої останньої конституційної ери, щоб вагонну лавку зробити спокійним і пожаданим «приютом уединенного размышления». Треба було, щоб ся ера відзвичаїла чоловіка загадувати не тільки на роки, а й на тижні – що буде він робити і як своїм часом розпорядить; щоб вона сіру буденщину зробила чарівною скринькою найбільш фантастичних неможливостей і несподіванок; щоб безпечне домашнє огнище, my house my castle (мій дім – мій замок), як називають його зовсім без іронії конституційні англічани, вчинила найменше певним і найменше спокійним місцем пробутку, а нелегальне життя – останнім словом комфорту, свободи й недотикальності. Тоді й вагон стався «каменем – прибіжищем заяців для загнаного й замученого конституційного російського горожанина – норою, де може він залягти й, перебігаючи зайцем поміж різними сферами досягаємості, зібрати докупи свої розпорошені гадки, а навіть забігти мислями вперед і подумати, що міг би він зробити в найближчім часі – «як не трапиться чогось».

І я кличу служника, кажу йому піднести мою полицю, лягаю, протягаюся й – оглядаюся з задоволенням. О, передо мною сим разом не короткий переїзд, а довгий спочинок, так давно вимріяний, вичеканий під час сих безконечно довгих, безконечно тяжких останніх літ, коли люди кидалися, як наполохані птахи, напружуючи всі сили своєї мислі, всю свою енергію, щоб «не осоромитись», «не упустити», «поспіти» за часом, за тим, що, здавалося, давав він для здійснення давніх мрій. Ті мрії, що мріялися як далекі, півфантастичні можливості, тепер – уявлялося, стали можливими до здійснення, і – так безмірно страшно здавалося упустити сей момент, зостатися поза тріумфальним походом свободи й поступу, до якого ладилося все. І ми поспівали – як могли й уміли, розпинаючися на всю довжину своїх нервів і своєї інтелігенції, щоб своїми десятьма пальцями заткати якомога більше число дір і прогалин, що відкривалися перед нашими очима в брачній одежі, в якій належало представитися в нових палатах рівноправності й свободи…

І тоді став і мені вагон місцем спочинку…

А коли зникло розкішне марево (фата моргана) палати рівноправності й свободи, й російські обивателі побачили перед собою «общеімперське» розбите корито, старе й знайоме, тільки з деякими новими знаками скорострільної юстиції, й наступили часи малих діл, – я порішив дати собі ту довгожданну відпустку.

Треба трохи заспокоїти сі розторгані, нікчемні нерви по добі «великих діл», щоб узятися до малих. До них треба братися розважно й розумно, щоб з малих діл не виходило великих дурниць. Бо се був би вже зовсім капут.


Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 486 – 487.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 800

Модифіковано : 12.04.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.