Пан
Михайло Грушевський
1 | 2 | 3 | 4
Примітки
Перша публікація неповного тексту остаточної редакції – у виданні: Михайло Грушевський. Із літературної спадщини… – С. 306–310; також у цій книжці опубліковано фрагмент чернетки першої редакції оповідання – С. 404–405. Твір публікувався серед незавершених, тому що на той час не були виявлені всі джерела тексту.
Джерела тексту:
1) фрагмент початку чорнового автографа першого варіанта під назвою «Пани», датованого 7 серпня 1888 р. – ЦДІАК України. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 261, арк. 45–46 зв. Опублікований у коментарях: Грушевський М. Із літературної спадщини… – С. 404–405;
2) фрагмент чистового автографа (перший розділ і закінчення – від слів «Ну я, щоб не показати…») має нечисленні авторські правки олівцем, датований 1888–1891–1895 рр. – ЦДІАЛ України. – Ф. 401, оп. 1, спр. 58, арк. 35–41 – опубліковано як незакінчений твір у виданні: Грушевський М. Із літературної спадщини… – С. 306–310;
3) фрагмент чорнового автографа, який доповнює попереднє джерело і публікується тут уперше, – розділи II–III, початок IV – ЦДІАЛ України. – Ф. 401, оп. 1, спр. 57, арк. 57–61;
4) варіанти закінчення твору – ЦДІАЛ України. – Ф. 401, оп. 1, спр. 57, арк. 61 зв., 62; авторська дата – 15. І. 1891 р.
Подаємо за джерелами № 2 і № 3, які разом складають завершений текст останнього (1895 року) варіанта оповідання «Пан». Щоправда, джерело № 2 – чистовий автограф, а джерело № 3 – чернетка, але суміжні фрагменти твору збереглися, що дає змогу реконструювати увесь текст.
У повному вигляді твір публікується вперше.
Збережений фрагмент раннього варіанта й варіанти закінчення оповідання «Пан» публікуємо окремо.
Згідно з авторським датуванням, перший варіант написаний 29. VII – 7. VIII. 1888 р. Наступні вдосконалення твору датовані 15. І. 91 р. і 7. VII. 95 р. 13 січня 1891 p. M. Грушевський записав у щоденнику: «Учора й позавчора передивився «Пана» й перероблював «Кутю». «Пан» мені сподобався більше, як я думав, боюсь тільки, що вийде сухо, неживе й схоже з казанням» (М. Грушевський. Щоденник 1888–1894 рр. / Упоряд., коментар, післямова Л. Зашкільняка. – К., 1997. – С. 86).
Порівняння текстів дають підстави твердити, що кожне наступне вдосконалення твору не зачіпало ні його сюжету, ні провідної ідеї, а стосувалося лише форми викладу, стилістики, тому й говоримо не про редакції тексту, а про його варіанти.
Галина Бурлака
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 13, с. 72 – 81.