LV. Пѣсня А

Михайло Грушевський

Ц(а)рю Х(рис)те, пане милій,

Тис баранку незлобивій!

В четвертокъ вечеру бившу,

Совѣть Жидомъ сотворившу,

Стали Жидове гадати,

Як би нам Х(рис)та поймати,

Же нам законь уставует,

Ц(а)рем ся нам називуеть.

Ц(а)ря не имам(и) інаго,

Токмо кесара еднаго.

А Июда к ним притече

И претекши, до них рече:

Что ми дасте – предам его,

Я естемъ ученик его?

Мовячи: сребрникы дамо,

Тилко ти нам преда(й) его.

А Июда, розглядѣвши,

Свое сердце запаливши,

За сребники предал Х(рист)а,

Юж там позбил в[с]его панства.

Билъ ученик знову,

Якъ би не бил у ѣхъ дому.

Познал Х(ристо)с [з] своей моци,

Же онъ Жидом на помоци:

Х(ристо)с хлѣбъ преломи, да я(ст)

И всѣмъ учеником подаст,

Омочивши в сол, Іюдѣ даст:

Той мя от вас Жидом предаст,

Мовилъ Х(ристо)с наперснику,

Своему другу ученику,

Мовил: Не спѣте, но чу(й)те, (67)

Моей муки очеку(й)те,

Приско(р)бна д(у)ша ко сме(р)ти,

Юж час приходит умерти,

Приспѣ конец и при(й)де час,

Встанте, юж я иду от вас.

Примітки М. С. Грушевського

Ся псалма з значними відмінами увійшла в «Богогласник» (вид[ання] 1791, № 39; вид[ання] 1886, № 47 – тут вона дуже «исправлена»); наводжу варіанти з вид[ання] 1791 р.

1 Незлобивий 2 Агнче долготерпеливый! 3 Совѣту жидовску… 4 И часу Пасхи приспѣвшу 6 Тебе (за[мість]: Христа) 7 Закон (мовлят) уставляеть 8 називаеть 9 не знаеми.

10 римскаго 11 Но (зам[ість]: а) 12 сице (зам[ість]: до них) 13 Что вы мнѣ дасте за Него, 14 Азъ бо есмь.

15 – 24 заступлені в «Богогл[аснику]» іншими:

Азъ убо вамъ его в руки

Предамь на смертныя муки

Они ся с нимъ совѣщаша,

Тридцять сребрнихь обѣщаша:

За сребрники продалъ Хр(ис)та

Учителя Бога иста.

Отшедъ отъ нихъ, тамъ идѣже,

Вечерникъ готовъ, побѣже:

Неситія души бяше,

Сребренники той ношаше.

25 Хлѣб преломи Хр(ис)тосъ 26 однаковий. Потім «Богогл[асник]» має вставку:

Не отверже ни Іуду,

Аще вся вѣдяше всюду.

Сій имъ глаголъ смутній бяше

Единъ отъ нихъ имѣяше,

Иже сѣде свечеряти

На смерть Г(оспо)да предати.

26 – 30 знову значно змінені:

Предреклъ Хр(ис)тосъ Ученику,

Іоанну Наперснику:

Хлѣбъ в соль вмочивый, мя предасть,

Вмоченній хлѣбъ Іудѣ дасть.

По тім вставка:

Се терпѣлесь прежде страсти,

Хр(ис)те, хотяй грѣшнихъ спасти;

Егдажесь имѣлъ страдати,

Началъ к другомъ глаголати.

31 – 32 не мають собі відповідних в «Богогл[аснику]»; 33 однаковий, 34 Належить бо мнѣ…, 35 одн., 36 Останѣте.

В «Богогл[аснику]» потім закінчення:

Отшедъ зачатся молити,

На страсть себе готовити;

И мы Хр(ис)ту помолимся,

Страстемъ его поклонимся.

Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 220.