XLIV. Ψалма свѣцкая

Михайло Грушевський

Дѣвчинойка тяжейко вздихае,

А щож собѣ за туженку задае?

Краса з личенка испала,

Чорни очи заплакала.

Не тайная нужа,

Що ходит без мужа,

Щож тому за причина? (2)

Чемъ рубочьком очейки криеш нє

И дробніе сліозо(й)ки сѣеш?

Прошу, нехай буду знати,

Чого плачеш, якой страти?

Не псу(й) голово(н)ки,

Знайдем способонки,

Порадимъ тя здорову! (2)

Ой друженку, друженку мой лубий,

От плачуж я своей згуби,

А чужая сторонойка,

Бѣдънаж моя головоинка!

Не тайная нужа,

Що ходит без мужа,

Щож тому за причина? (2)

Я ся ему о въсем звѣрила,

Да щом его крѣпко любила,

Постѣлалам постѣлойку,

Подкладалам подушейку,

Еmу под голови,

Тѣшачи ся слови,

Мовила, що мой власний. (2)

А я ему хусточьку шила,

И рутяний вѣночок вила,

А он тое одобравши,

И поихал не жегнавъши,

И самъ не бувае, (55v.)

И знати не дае

А я в тузѣ сирото(й)ка… (2)

Ойцевъский материн синец,

Казал ся родъм Волинец,

Самъ поихал в дорожейку,

Сушит мою голово(й)ку!

Не тайная нужа,

Що хожу без мужа,

Щож тому за причина!

Ой покин плакати,

Тяжко нарѣкати

Богь бо о томъ знае.

Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 212 – 213.