XLV. «Ой мати, мати, ест дякъ у xaтѣ»

Михайло Грушевський

Ой мати, мати, ест дякъ у xaтѣ,

Спѣваеть, жартуеть, не дает спати! (2)

И еще, мати, грает зо мною!

Бий его, донейку, хочъ кочергою! (2)

Бою ся, мати, щобь не вкаляти,

Волю я дячейка поцюловати: (2)

Жупан новейкій, дякъ молодейкій,

Не буду бити, бо хорошейкий. (2)

Ба еще мати буду прохати

У постѣлойку до себе спати. (2)

Ой, доню, доню, будеть з бѣдою,

Коли дякъ ляжет спати с тобою! (2)

О мати, мати, буду тривати,

Хоч мене будет дяк зачипати. (2)

Хоч дяк жартуеть, але не пустует,

Нехай же, донейку, переначует. (2)

Поти ся грали, поки не спали,

Заким ся з собою не обизнали. (2)

Обизнавши ся, почнет дякъ спати,

А дѣвчино(й)ка почне(т) плак(ати).

Дѣвчинойка дрѣмлет, а дякъ спѣвает, (56 v.)

Погляд(а) в оконце, ци вже свитает. (2)

Ой еще, дяче, барзо ранейко,

Присун ся до мене, мое сердейко. (2)

Проспавши ся, дяк почнет спѣвати,

А дѣвчинойка почнет плакати: (2)

Ой дяче (2) бѣлого лиця,

Подобно з мене юж молодиця! (2)

Ой пришла мати донки питати:

Ци гараздь було, донейку, спати? (2)

Ох спаламъ, спала, ледвомъ устала,

Тожемъ ся, м(а)ти, страху набрала! (2)

(Ой до)ню, доню, жарту не знаешь,

Що ся такъ барзо дяка лякаєш. (2)

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 213 – 214.

Лист на сайт