12.05.1908 р. До І. Джиджори
Львів |
Варіанти тексту
|
||
Виславши свою картку, дістав Ваш лист, дякую за вісти вісті й прошу дальших.
Чи Ви не дістали мого листу з Риму (на Ваш), щоб не чекали в Київі Києві, а їхали до М[оск]ви, бо я сам зроблю коректи?
З Том[ашівським] мав учора досить неприємну розмову – він все більше за реальною політикою (щоб Т[оварист]во пішло теж представитись Боб[жинському]).
Чи з контори післали послали ЛНВ, IV кн[ижку], ще 100 до Львова, бо казали, що вистане 900, а тепер забракло. Вишлю нині свою статю статтю про атентат. Її, мабуть, треба буде дати Оп[атов]ському, бо не знаю, що тепер можна.
Цілую Вас.
М.Г[рушевський]
Отже, їдете як борше до М[оск]ви й працюєте. Виладьте статю статтю про А[нтонови]ча.
А що з оглядами?
Примітки
Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 10 – 10 зв.). Поштова картка. Адресована: «В[исоко]п[оважаному] Д[оброд]ию Ивану Николаевичу Джиджоре, Киев, Россия, Прорезная, 20, кв. 3. Контора ЛНВістника ЛНВісника». Штемпелі Киева (1.5.08) та Львова (12.5.08).
Місце і дату написання встановлено за поштовим штемпелем Львова. Це відповідь на лист І. Джиджори від 8 травня (25 квітня) 1908 p.
Виславши свою картку… – Від 11 травня (28 квітня) 1908 р.
…дістав Ваш лист… – Від 8 травня (25 квітня) 1908 р.
…мого листу з Риму (на Ваш)… - За щоденниковими записами встановлено, що від 22 березня до 19 квітня (ст. ст.) 1908 р. М.Грушевський з родиною перебували на відпочинку у Римі, згодом, до 27 квітня, – у Венеції та Відні (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 184 зв. – 186; записи від 28 березня по 27 квітня). Своїми подорожніми враженнями М.Грушевський поділився з читачами ЛНВ, опублікувавши у 1908 – 1909 pp. серію з восьми есе «По світу».
Згодом він задумав видати збірку під однойменною назвою, доповнену новими творами, написаними після поїздок 1911 – 1912 pp. Збірка з правками автора опублікованих нарисів та автографами нових зберігається в ЦДІАК України (ф. 1235, оп. 1, спр. 264). Опублікована: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2008. – Т., 11: Серія «Літературно-критичні та художні твори»: Літературно-критичні праці (1883 – 1931); По світу. – С. 331 – 466.
З Том[ашівським] мав учора досить неприємну розмову… – Відомість про цю зустріч М.Грушевський відразу зафіксував у щоденнику: «Був Томашівський – переговорювалися з ним в питанню питанні про депутацію до намісника» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 186; запис від 28 квітня 1908 р.). На зустрічі обговорювалося питання про представлення депутації НТШ у нового намісника Галичини М.Бобжинського.
Вишлю нині свою статю статтю про атентат. – Йдеться про статтю: Грушевський М. Кров // ЛНВ. – 1908. – Т. 42. – Кн. V. – С. 380 – 385. (передрук та коментар див.: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 363 – 367).
За щоденниковими записами встановлено, що статтю написано 29 квітня (ст. ст.) 1908 р. (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 186). У ті дні краєвий суд Галичини вирішував долю студента філософського факультету Львівського університету Мирослава Січинського. 12 квітня (30 березня) 1908 р. під час аудієнції він убив намісника Галичини графа Анджея Потоцького. Це вбивство було названо першим актом політичного терору в конституційній Австрії. Мотивами убивства студент назвав антиукраїнську політику намісника.
Збереглося два листи М.Січинського до М.Грушевського за 1908 і 1909 pp. (Там само, спр. 748, с. 10 – 15; спр. 871, арк. 268 – 269). У листах, написаних під час слідства, він повідомляв не лише про політичні, а й про особисті мотиви, що спонукали до вбивства. Одночасно зі статтею М.Грушевського на сторінках ЛНВ було детально висвітлено цю подію у репортажі М.Лозинського «З австрійської України: Вбивство галицького намісника» (ЛНВ. – 1908. – Т. 42. – Кн. V. – С. 396 – 404).
…дати Оп[атов]ському… – Йдеться про узгодження статті із секретарем Київського Тимчасового комітету в справах друку Михайлом Степановичем Опатовським. Спочатку в київській конторі вирішили, що цим займеться І.Джиджора (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 582, с. 49; лист від 15 (2) травня 1908 p.). Але врешті ця справа випала Ю.Тищенко (Сірому). 19 (6) травня 1908 р. він повідомляв М.Грушевському:
«Коли одержали рукопись Вашу «Кров», зараз дали її вискладати і дали прочитати Євг[ену] Харламп[овичу]. З його погляду статя стаття не цензурна, і він радив понести її до цензури.
Сьогодня Сьогодні зараз я повернув від Опатовського. Спочатку він крутив носом, а потім згодився з тим, що статя стаття нічого «предосудительного» не має, і сказав, що цілком сміло можна її друкувати за винятком частини, обкреслен[ої] червоним олівцем. В тому клаптику він баче бачить нібито «поріцаніє» росийських російських порядків і просить його змінити або цілком викреслити.
Позаяк сьогодня сьогодні пізно вже було і наборщики не змогли встигнути до вечора виправити скориговану статтю, ми, щоб поспішити, посилаємо Вам зараз ту одбитку відбитку, що принесли з цензури, а завтра перед 12 рано пішлемо пошлемо скориговану (після 1-шої коректи). Опатов[ському] більш установленої норми [йдеться про встановлену цензурою «таксу» за підпис статей до друку. – Упоряд.] звичайно я нічого не даю. Коли я запитав його, в чому він бачить небезпечність, то він сказав прямо, що стаття цілком цензурна і ніхто не може до неї прискіпатись, хоть хоч би й хотів» (Там само, спр. 583, с. 226 – 227).
Виладьте статю статтю про А[нтонови]ча. – 16 (29) березня 1908 р. відбулося засідання Українського наукового товариства у Києві, присвячене пам’яті В.Антоновича. На ньому було зачитано 6 доповідей:
М.Грушевський. Провідні ідеї творчости творчості Вол. Антоновича;
Г.Павлуцький. В.Антонович як археольог археолог;
І.Джиджора. Історичні праці Антоновича;
А.Лобода. Праці В.Антоновича по етнографії і літературі;
В.Данилевич. Антонович як професор;
І. Стешенко. В.Антонович як суспільний діяч.
Третя книга «Записок Українського наукового товариства у Київі Києві» (К., 1909) вийшла з посвятою: «Незабутнім заслугам Володимира Антоновича свого дійсного члена присвячує сей том Українське Наукове Товариство в Київі Києві». З виголошених доповідей опубліковано: Грушевський М. Володимир Антонович, основні ідеї його творчости творчості і діяльности діяльності (С. 5 – 14); Павлуцький Г. В.Антонович як археолог (С. 15 – 22); Лобода А. Праці Антоновича по етнографії та літературі (С. 23 – 28); Стешенко І. В.Антонович як суспільний діяч (С. 29 – 32).
З приводу підготовки свого реферату І.Джиджора писав у листі до нареченої, Наталії Навроцької:
«В Київі Києві знова знову несподівано впало на мене богато багато клопотів, а передовсім роботи; може, тобі відомо, що в неділю зробило тутешнє наукове Товариство урочисте засіданнє засідання в пам’ять Антоновича з відповідними рефератами, в яких розглядало ріжні різні части діяльности діяльності покійного історика, значить його наукову діяльність на ріжних різних полях, як археологія, література, педагогія, історія і т. д. і громадська діяльність. І мені власне й доручено, бо нікому було за такий короткий час, взятися за се: щось 3 – 2 днів зробити реферат про найважнійші найважніші і численнійші численніші його праці, а власне історичні» (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2317, арк. 54–56 зв.).
Упродовж травня – серпня 1908 р. М.Грушевський неодноразово звертається до І.Джиджори з проханням подати статтю про В.Антоновича на підставі виголошеного реферату. Вірогідно, написана вона не була. Хоча відомо, що за декілька днів після засідання УНТ І.Джиджора подав публікацію під заголовком «Исторические труды В.Б.Антоновича» в газеті «Киевские вести» (1908. – 18 марта. – № 76. – С. 2 – 3). Передрук витягу з неї у викладі Івана Огієнка див.: Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3 т. / Упоряд. В.Короткий, В.Ульяновський. – К., 1997. – Т. 2. – С. 240).
Згадки про підготовку цієї статті див. у листах: М.Грушевського до І.Джиджори від 31 травня – 1 червня (18 – 19 травня); не пізніше 5 – 6 червня (23 – 24 травня); 14 (1) червня; 12 вересня (30 серпня); у листі І.Джиджори від 17 (4) липня 1908 р.
А що з оглядами? – Про ці огляди М.Грушевський так само звертався до І.Джиджори неодноразово (див. листи від 14 (1) червня; 12 липня (29 червня); 12 вересня (30 серпня)).
У відповідь І.Джиджора не раз обіцяв їх надіслати (див. його листи від 24 (11) травня та 14 (1) жовтня). Огляд опубліковано: Д[жиджора] І[ван]. Літературно-науковий вістник. Україна // ЗНТШ. – VI. – С. 150 – 168.
Світлана Панькова, Володимир Пришляк
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 160.