Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

31.05 – 1.06.1908 р. До І. Джиджори

Київ 18-19 ст.[ст.] мая 1908

Варіанти тексту

Дорогий товаришу!

Знов Ви виїхали з Київа Києва – наче камінь у воду – нічого не чути про Вас. Як Ваші роботи і т. п.? Зараз напишіть мині мені до Львова (я завтра виїду), і може б уже раз перестали бути таким непоправним.

Леонтович, здається, утік від мене, забарікадував забарикадував Симиренка – хоч я лиш з тим і їхав, щоб прискорити введеннє введення в житє життя початків Наук[ового] інст[итуту].

У Вас мій реферат про Антоновича? Пришліть мині мені його зараз (і властиво, пощо Ви його завезли з собою?). Треба їх друкувати, і Ви мусите невдовзі прислати свій (до контори ЛНВ); тут єсть брульон – не знаю, чи він Вам потрібний, напишіть до контори, якщо треба. І не будьте таким необчислимим.

Сьогодня Сьогодні будемо рішати справу участи участі в Чернигівськім з’їзді. Страшенно крута справа.

Цілую Вас!

М.Груш[евський]

Участи в з’їзді не беремо.


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 12 – 12 зв.). На конверті від цього листа (арк. 11 – 11 зв.) адреса: «Его Высоко[благоро]дию Ивану Николаевичу Джиджоре в г. Москву, Воздвиженка, меблир[ованные] комнаты, «Петергоф». Штемпелі Киева (19.5.08) та Москви (два) (21.05.08).

Місце написання встановлено за змістом.

Цей лист М.Грушевський написав, не отримавши листа І.Джиджори від 31 (18) травня 1908 р.

Знов Ви виїхали з Київа Києва – наче камінь у воду… – І. Джиджора виїхав з Києва не пізніше 24 (11) травня 1908 р.

Зараз напишіть мині мені до Львова (я завтра виїду)… – За щоденниковими записами встановлено, що М.Грушевський від 12 до 20 травня (ст. ст.) перебував у Києві. До Львова прибув 20 травня (ст. ст.) 1908 р. (Там само, спр. 25, арк. 190 зв.).

Леонтович, здається, утік від мене, забарікадував забарикадував Симиренка… - Докладним коментарем до цього сюжету може послугувати запис у щоденнику М.Грушевського 15 травня (ст. ст.) 1908 p.:

«З Леонтовичем виходить анекдот скверний. Він дістав мій лист, де я його повідомляв про день приїзда й зазначав ті питання, к[от]рі треба б розв’язати (м[іж] ин[шим] ін[шим] виділеннє виділення капіталу для Наук[ового] Інституту), і виїхав, мабуть, [у] вівторок же, а пробуде весь час, поки я буду в Київі Києві. Я написав до Симиренка, посилаючися на те, що Л[еонтови]ча вже не побачу, мабуть, – там сказали, що листів не приймають, тільки з почти пошти – хоч карточку мою прийняли. Я післав послав по почті пошті» (Там само, арк. 188 – 188 зв.).

хоч я лиш з тим і їхав, щоб прискорити введение в житє життя початків Наук[ового] інст[итуту]. – Йдеться про Науковий інститут українознавства, проект якого М.Грушевський розробив та оприлюднив наприкінці 1907 р. у своїй статті «Чи не спроможемось?» (ЛНВ. – 1907. – Т. 40. – Кн. XII. – С. 418 – 425). Передрук див.: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 347 – 352.

Докладно перебіг подій, пов’язаний з вирішенням фінансової сторони справи, описує у своєму щоденнику Є.Чикаленко (запис від 4 вересня 1908 р.):

«В.Леонтович не раз висловлювався, що В.Ф.Симиренко вважає свій маєток громадською власністю і по смерти смерті хотів би його вжити на якесь велике громадське діло. […]

Грушевському й прийшла думка, що добре було б заснувати там Інститут українознавства, проект якого він виложив в «Л[ітературно]-н[ауковому] віснику» 1907 p., № 12. Коли ми пішли до Леонтовича і Грушевський розказав свій проект, то Леонтович почав всі свої доводи викладати проти цієї думки. Але Грушевський спокійно доводив вагу такого інституту – доводив, що він матиме незрівнянно більшу вагу, ніж українська гімназія, про заснування якої говорив торік Леонтович.

Ми просили улаштувати нам побачення з В.Ф.Симиренком, в надії, що на цю мету той зараз дасть з мільйон рублів. Нарешті Леонтович обіцяв нас звести з В.Ф.Симиренком, але так і зима минула, а ми й не бачили його. Покійний Антонович обіцяв теж побалакати з В.Ф.Симиренком, але обидва вони не виходили цілу зиму з хати і теж не бачились, так Антонович і вмер, не сказавши йому.

Весною 1908 року, коли приїхав Грушевський і зробив докір Леонтовичу, що він не виконав обіцянки, то він засоромився і обіцяв зробити цими днями. Нарешті він нам сказав, що В.Ф.Симиренко хворий, не може нас прийняти, що він цілком спочуває думці заснувати Інститут українознавства, але таких великих грошей не дасть, а дасть 100 тисяч руб., щоб тільки користуватися % з них. […] Рішили ми, що найкраще заснувати таке товариство, яке б розпоряджало цими грішми» (Чикаленко Є. Щоденник: У 2 т. – К., 2004. – Т. 1 (1907 – 1917). – С. 23 – 24).

Так у Києві постало «Товариство підмоги українській літературі, науці і штуці» на взірець львівського, а до ідеї заснування інституту повернулася вже після смерті В.Симиренка його дружина. У своїй духівниці 1916 р. вона доручала продати маєток і завод у Сидорівці та вкласти виручені кошти у заснування у Києві Народного університету імені В.Ф.Симиренка, проте революційні події стали на перешкоді реалізації цього задуму (див.: Ковалинський В. Заповіти Симиренків // Його ж. Київські мініатюри. – К, 2004. – Кн. 3. – С. 362 – 375).

У Вас мій реферат про Антоновича? – Йдеться про реферат, зачитаний М.Грушевським 29 (16) березня 1908 р. на засіданні Українського наукового товариства у Києві пам’яті В.Антоновича. У примітці до своєї студії «Володимир Антонович, основні ідеї його творчости творчості і діяльности діяльності» (Записки Українського наукового товариства в Київі Києві. – 1908. – Кн. 3. – С. 3 – 12) М.Грушевський писав:

«В тім виді, як тут друкується вона, ся статя стаття тільки в приближению віддає зміст читаного мною на поминальнім засіданню засіданні Українського Наукового Товариства 16 (29) марта: рукопись моя загубилася, і я відтворюю її по пам’яти пам’яті і по заміткам справоздань, користуючи заразом з деяких нових матеріалів для пізнання індівідуальности індівідуальності і поглядів пок[ійного] нашого історика, в його автобіографічних записках і споминах близьких людей» (Там само. – С. 3).

Саме про цей рукопис реферату М.Грушевський неодноразово запитує у І.Джиджори (див. листи від 5 – 6 червня (23 – 24 травня); 12 липня (29 червня); 17 (4) серпня 1908 p.; див. також листи І.Джиджори від 4 червня (22 травня) та 17 (4) липня) 1908 p.).

Невідомо, коли і хто відшукав реферат М.Грушевського, але на сьогодні він зберігається серед автографів праць історика в ЦДІАК України (ф. 1235, оп. 1, спр. 194, арк. 3 – 11 зв.). Там же зберігається і рукопис опублікованої студії (Там само, арк. 12 – 25).

і Ви мусите невдовзі прислати свій… – Див. коментар до листа М.Грушевського від 12 травня (29 квітня) 1908 р.

Сьогодня Сьогодні будемо рішати справу участи участі в Чернігівськім з’їзді. – Справу участі в роботі XIV археологічного з’їзду в Чернігові було розглянуто 14 травня (ст. ст.) 1908 р. на засіданні Історичної секції, 18 травня – на загальних зборах УНТ у Києві.

Підставою для цього зібрання став лист Московського археологічного товариства від 19 грудня 1907 р., в якому висловлювалися сумніви щодо досвіду археологічних студій УНТ у Києві. Збори ухвалили відмовитися від участі в з’їзді. Пізніше і НТШ прийняло відповідне рішення. Позицію українських вчених М.Грушевський обгрунтував у статті «Не пора» (ЛНВ. – 1908. – Т. 43. – Кн. VII. – С. 130 – 140).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 165.