31.05.1908 р. До М. Грушевського
Москва | Москва, 18/V.908 |
Варіанти тексту
|
||
Високоповажаний Пане Професор!
В Архіві міністерства юстиції припадково між ділами Правит[ельствующего] сената натрапив я на преінтересну річ: збірку (здається, комплєт комплект) урядових донесень Апостола за його власноручним підписом до правительства про ріжні різні справи в pp. 1730[-x] аж до його смерти смерті. Збірка дуже велика – 326 карток великого folium-a. До сього додані в формі алєгатів ріжні різні слідства, справоздання гетьману ріжних різних комісарів тощо. Ся сама збірка могла б дати том матеріялів матеріалів. Може бути, що вдасться знайти таку збірку за попередні роки.
Я про те прошу написати мені, чи зарядити відпис тих документів, чи ні. Я сам боюсь на власну руку се робити, бо переписаннє переписання буде та коштувати. На мою думку, переписати треба було, а головно для мене сей матеріял матеріал необхідний. Коли ж користуватися з него нього так, без переписання, то се займе дуже багато часу, який треба б пересидіти в Москві.
Ще одно: сей матеріял матеріал, скільки мені відомо, мав в своїх руках Ейнгорн, та він ладить матеріял матеріал для історії землеволодіння Полтавського полку, і се має появитися в виданню виданні тамошньої Архівної комісії. Значить, він коли і використав, то в малій части і в иншім іншім напрямку. Я тепер ясно бачу, що з моєї роботи прийдеться зовсім виключити справу землеволодіння і инших інших зв’язаних з тим питань, бо се предмет сам по собі величезний і потрібує потребує окремих студій. Як показується, для сеї справи по всім усюдам заховалася велика маса матеріялу матеріалу, а не обмежується тільки на Рум’янцевській описі, як досі говорено.
Для внутрішних відносин на Україні найбільше і найкращого, по моїй думці, матеріялу матеріалу заховалося в Рум’янцевськім музею, та друкованої описі його нема.
В Архіві мін[істерства] юст[иції] служить Щербак – якщо П. Професор про нього чували, бо він молодший від П. Проф. яких 2 – 3 роки і разом ходив з П. Проф. на університет. Отсей самий Щербак «теж молоросс малорос», хотів би вписатися в члени Н[аукового] т[оварист]ва ім. Шевченка, щоби могти получати «Записки». На мою думку, перешкод до того нема. Чи можна йому зголоситися? Він мені в дечім помогає помагає. Архів жалується, що наше Т[оварист]во не присилає йому своїх видань.
Відколи я тут, то ще не получив з Київа Києва ані найменшої звістки, загалом нізвідки, так що не маю найменшого понятя поняття, що де діється і що, хто, про що пише. А мені хотілося написати дещо про «славянський «слов’янський тиждень», який зробив цілковите фіаско. Й матеріял матеріал зібрав для сього. Але не знаю, чи хто инший інший про се не пише.
З глибоким поважаннєм поважанням
Іван Джиджора
Примітки
Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 178 – 179 зв.).
…збірку урядових донесень Апостола. – Збірка гетьманських листів Данила Апостола, що містить датовані документи у хронологічному відтинку від 16 грудня 1730 р. до 29 грудня 1733 p., нині зберігається у Москві в Російському державному архіві давніх актів (РГАДА, ф. 248, оп. 41, д. 3569, 327 л.). Копії 1732 р. з листів гетьмана Д.Апостола за період з 31 січня 1731 р. до 26 березня 1732 p., які відповідають за змістом і датуванням цій справі у РГАДА, нині зберігаються також у відомчій архівній установі: Архив внешней политики Российской империи Историко-документального департамента МИД Российской Федерации (АВПРИ): ф. 124, оп. 124/1, 1732 г., д. 2: Списки с грамот гетмана Апостола в Иностранную Коллегию о малороссийских делах, л. 1 – 27 об.
…326 карток великого folium-a. – Розмір цих документів 60×42 см та 65×42 (нині зберігаються у РГАДА: ф. 248, оп. 41, д. 3569, 327 л.).
Може бути, що вдасться знайти таку збірку за попередні роки. – Найраніша збірка гетьманських листів Данила Апостола, в якій збереглися датовані документи від 7 листопада 1727 р. до 12 липня 1730 p., також зберігається у РГАДА (ф. 248: Сенат и сенатские учреждения (Дела Правительствующего Сената до разделения на департаменты), оп. 41, д. 3568, 328 л.).
Там само зберігаються і листи гетьмана та Правління гетьманського уряду за наступні періоди: ф. 248, оп. 41, д. 3570, 313 л. (за період від 20 грудня 1733 р. до 1741 р.); д. 3571, 382 л. (з 1741 р. до 1744 р.). Саме документи з цих справ, як і зі справи 3569 (за роки 1730 – 1733), мали скласти основу збірки «Акти до історії гетьманського правління 1727 – 1734 pp.», яку готував І.Джиджора. Відібрані дослідником матеріали були скопійовані М.Шуйською, нині зберігаються в ЦДІАЛ України (ф. 309, оп. 1, спр. 2405, арк. 94 – 157 зв.). Див. коментар до листа І.Джиджори від 23 (10) квітня 1908 р. Див. також: Пришляк В. Гетьманська Україна першої половини XVIII століття у листуванні Михайла Грушевського та Івана Джиджори (1908 – 1914 pp.) // III Міжнар. науковий конгрес «Українська історична наука на шляху творчого поступу». Луцьк, 17 – 19 травня 2006 p.: Доповіді та повідомлення: В 3 т. – Луцьк, 2008. – Т. 3. – С. 108.
…мав в своїх руках Ейнгорн… – Йдеться про російського історика Ейнгорна Віталія Осиповича. Студіював історію України XVII ст., зокрема питання економіки, гетьманського та воєводського управління, церковної історії, літератури і шкільництва, впливу української культури на російську. Фундаментальну працю В.Ейнгорна «Очерки из истории Малороссии в XVII в. Сношения малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича» (М.: Университетская типография, 1899. – 1104 с.) відзначила імператорська Академія наук Уваровською премією, імператорське Товариство історії та старожитностей російських при Московському університеті – престижною премією Г.Ф.Карпова. Вартісною була також його студія: Эйнгорн В. К истории иноземцев в Старой Малороссии (Памяти А.М.Лазаревского). – М., 1908. – 53 с. Про нього див. також: Митрофанов М. В.И.Ейнгорн – історик і архівіст // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР – К., 1965. – № 2 (70). – С. 49 – 53.
…ладить матеріал для історії землеволодіння Полтавського полку… -Свого часу О.Лазаревський підготував, але не встиг завершити перед смертю рукопис студії про землеволодіння у Полтавському полку: Исторический очерк местности, составившей Полтавский полк (Неоконченная рукопись А.М.Лазаревского // Киевская старина. – 1903. – Т. 31. – Кн. 4. – С. 97 – 107.
Справу О.Лазаревського продовжив В.Ейнгорн. Див.: Эйнгорн В. К материалам для истории Полтавского полка // Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете (ЧОИДР). – М., 1909. – Кн. 1 (228). – С. 1 – 29. Публікацію склали документа: «Опис Полтавського полку ріки Орелі» і «Донесення Малоросійського гетьмана Данила Апостола Сенату, 1731 року квітня 20 дня».
У короткій передмові В.Ейнгорн зазначав, що публікація актів присвячена пам’яті покійного О.М.Лазаревського (1834 – 1902) і є одним із пунктів виконання його археографічної програми щодо видання документів маловідомої епохи, яку деякі дослідники називали «кінцем Старої Малоросії» (С. 2). Про цю публікацію В.Ейнгорна див.: Тодийчук О.В. Украина XVI-XVIII вв. в трудах Общества истории и древностей российских. – К., 1989. – С. 81. Оригінали документів, опублікованих В.Ейнгорном, зберігаються: РГАДА, ф. 248, оп. 41, д. 3569, л. 57 – 69.
…в виданню виданні тамошньої Архівної комісії – Ймовірно, мається на увазі видання «Летопись занятий зайнятий императорской Археографической комиссии». Скоріше труди Полтавської вченої архівної комісії. Стаття Ейнгорна ні там, ні там не була надрукована.
…заховалося в Рум’янцевськім музею, та друкованої описі його нема. – Сучасного друкованого опису фонду 159 (Колекція документальних матеріалів і рукописних книг, зібраних М.А.Маркевичем) – одного з найповніших корпусів джерел із соціальної історії козацької України, що зберігається в Науково-дослідному відділі рукописів Російської державної бібліотеки в Москві, немає й досі. Видано лише: Собрание И.Я.Лукашевича и Н.А.Маркевича: Описание / Сост. Я.Н.Щапов. Под ред. И.М.Кудрявцева. – М., 1959.
… мені хотілося написати дещо про «славянський «слов’янський тиждень»… – «Слов’янським тижнем» або «слов’янськими днями» називали наради представників слов’янських народів, які відбулися з 26 по 30 травня 1908 р. в Петербурзі. Скликані для обговорення питання про майбутній всеслов’янський з’їзд у Празі. На наради з представниками консервативного російського слов’янофільства прибули і члени організаційного комітету з підготовки з’їзду, створеного в 1907 р. слов’янськими послами віденського парламенту: Карел Крамарж (чех), Іван Грібар (словенець), Микола Глібовицький (галицький українець). Вони мали низку зустрічей з лідерами російських політичних партій, прем’єр-міністром П.Столипіним.
На нараді у Петербурзі було прийнято рішення про проведення 28 – 29 червня 1908 р. конференції у Празі за участю 60 делегатів від росіян, поляків, сербів, болгар та ін. народів для вироблення програми з’їзду. Небажання неославістів визнати національні інтереси українського народу підтвердилося тим, що на всеслов’янський з’їзд, який мав відбутися у Празі 13 – 17 липня 1908 р., були запрошені українці тільки з Галичини.
Після переговорів між політичними діячами Галичини і Наддніпрянщини було вирішено не брати участі у з’їзді. Позиція українців була викладена у «Заяві русинів в справі слов’янської конференції в Празі», опублікованій в газеті «Діло» за 13 липня 1908 р. «За уповажненєм уповноваженням поступових українців в Росії» заяву підписав М.Грушевський. Не знаючи про намір свого учня, погляд на ці події подав сам М.Грушевський: Грушевський М. Українство і всеслов’янство // ЛНВ. – 1908. – Т. 42. – Кн. VI. – С. 540 – 547. Повертався до цієї проблеми М.Грушевський і у статті «На новий рік» (ЛНВ – 1909. – Т. 45. – Кн. І. – С. 115 – 126).
Світлана Панькова, Володимир Пришляк
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 164 – 165.