Листи І. Джиджори до М. Грушевського

1904

1905

1906

1907

1908

1909

1910

1911

1912

1913

1914

Епістолярний діалог М.Грушевського з І.Джиджорою має особливе звучання у величезному джерелознавчому корпусі листування видатного українського історика. Його унікальність полягає в тому, що він є поодиноким цілісним найповнішим корпусом збереженого взаємного листування професора Грушевського зі своїми учнями. За кількістю листів переважає хіба що листування М.Грушевського з С.Томашівським [Збереглося: 38 листів М.Грушевського до С.Томашівського (ЦДІАЛ України, ф. 368, оп. 1, спр. 163; ф. 684, оп. 1, спр. 446) та 210 листів С.Томашівського до М.Грушевського (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 792; спр. 874).] та зі своїм братом, О.Грушевським [Збереглося: близько 300 листів М.Грушевського до О.Грушевського (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 1285, 258); понад 400 листів О.Грушевського до М.Грушевського (Там само, спр. 280, 281, 873, 874, 277, 278). Окремі з них опубліковано: Гирич І., Гирич В. Листи Михайла Грушевського до Олександра Грушевського (До проблеми взаємин двох братів) // Український історик. – 1991 – 1992. – Ч. 3 – 4; 1 – 4. – С. 416 – 432.], який офіційно належав до школи В.Антоновича, але фактично був вихованцем старшого брата.

Перечитуючи листи Михайла Грушевського та Івана Джиджори, ми ніби зазираємо до лабораторії творення нашої новітньої минувшини. З їхнього змісту вимальовуються дві постаті – учитель і учень, обидва – історики, співвітчизники, патріоти. Архівний епістолярний корпус дає змогу простежити та реконструювати творчі взаємини знаного історика з молодим адептом української історичної науки, прислухатись до порад, настанов, критичних зауваг учителя, пройтися слідами архівних пошуків учня, відчути його захват від нових знахідок до історії Українського козацького Гетьманату першої половини XVIII ст., доторкнутися (реально!) до тих унікальних документів, з якими працював І.Джиджора у 1908 – 1910 pp., про що залишив свої короткі підписи дослідника.

Листування містить численні цікаві сюжети суспільно-політичного життя України в перші десятиліття XX ст. Завдяки організаторському хисту М.Грушевського, його улюблений та відданий учень став безпосередньо причетним до вирішення численних соціо-культурних проблем тогочасного українства, які докладно обговорюються в кореспонденціях: становлення всеукраїнського часопису «Літературно-науковий вістник» після перенесення його редакції до Києва, заснування українських книгарень у Наддніпрянській Україні, розбудова бібліотеки та музею НТШ, задум створення наукових інституцій українства, діяльність товариства «Просвіта» у Києві та Львові, книговидавничий рух тощо.

Вшановуючи пам’ять свого учня і приятеля, у 1930 р. М.Грушевський упорядкував збірку його вибраних історичних студій [Джиджора І. Україна в першій половині XVIII віку. Розвідки і замітки. – К., 1930.]. У передмові до неї він відзначав, що варто видати також публіцистичні праці І.Джиджори, зібрати та оприлюднити спогади про нього [Грушевський М. Передмова // Там само. – С. VIII.]. Взявшись до упорядкування даного корпусу, ми послуговувалися цими словами як заповітом, щиро вірячи, що введення до наукового обігу цього листування є, певною мірою, своєрідним виконанням цієї настанови. Окрім того, у часі його підготування вдалося виявити і зібрати численні суспільно-політичні праці І.Джиджори, зокрема і невідому до цього часу дослідникам його публіцистику. Цей проект, заповіданий учителем, чекає на окреме дослідження і видання.

Даний епістолярний корпус включає 247 листів і 1 телеграму, з них 103 адресовані М.Грушевським своєму учневі, 145 – Іваном Джиджорою своєму вчителю. Усі листи, за винятком листів І.Джиджори від 12 вересня (30 серпня) 1908 р. [Опубліковано у вид.: Листування Михайла Грушевського. – Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 1997. – Т. І / Упоряд. Г.Бурлака; ред. Л.Винар. – С. 219 – 220.], 27 (14) грудня 1911 p., 19 (6) січня 1912 p., 25 (12) та 26 (13) листопада 1913 р. [Опубліковано у вид.; Михайло Грушевський. Наша політика; Матеріяли до історії конфлікту в НТШ 1913 р. / Упоряд. Л.Винар, Є.Пшеничний. – Нью-Йорк; Дрогобич, 2003. – С. 223 – 231. Публікація С.Панькової.] публікуються вперше.

Основний корпус листів М.Грушевського зберігається в ЦДІАК України (ф. 1235, оп. 1, спр. 265). Листи цієї архівної справи адресовані на ім’я І.Джиджори, за винятком одного, зверненого одночасно до І.Джиджори та І.Кревецького (лист кінця січня (н. ст.) 1911 р.) та двох, звернених до І.Джиджори та М.Федюшки (Євшана) (листи від 17 (4) грудня та 22 (9) грудня 1913 p.). Окрім того, листи вченого виявлено в інших архівних справах та установах:

1) ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 939, с. 4: лист від 30 (17) березня 1912 р. дописано до листа дружини, Марії Сильвестрівни Грушевської, до Івана Миколайовича Джиджори;

2) Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, відділ рукописних фондів і текстології, ф. 122, од. зб. 7: лист від 12 вересня (30 серпня) 1908 p.;

3) ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2316: листи від 20 (7) червня 1908 р. (арк. 128 – 129); 24 (11) липня 1908 р. (арк. 165 – 166 зв.); 4 серпня (22 липня) 1909 р. (арк. 17 – 17 зв.); 29 (16) грудня 1911 р. (арк. 184 – 185 зв.); 24 (11) грудня 1912 р. (арк. 164 – 164-а зв.).

Відомості про ці листи, окрім кореспонденції від 20 (7) червня 1908 p., внесено до каталогу: Рукописи, документи і матеріали Михайла Грушевського у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові: Каталог / Упоряд. О.Мартиненко; ред. Г.Сварник; наук. ред. Я.Дашкевич. – Львів, 2005. -С. 106. Помилкове датування у каталозі уточнено при коментуванні листів;

4) ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 988: листи 1907 р. від 29 (16) січня (арк. 21 – 21 зв.); 1 лютого (19 січня) (арк. 32); 5 лютого (23 січня) (арк. 5 – 5 зв.); 8 лютого (26 січня) (арк. 6 – 6 зв.) та 11 лютого (29 січня) (арк. 7 – 7 зв.).

Усі ці 5 листів зберігаються у справі епістоляріїв М.Грушевського до І.Кревецького, адресовані вони одночасно І.Джиджорі та І.Кревецькому, які з перенесенням «Літературно-наукового вістника» до Києва на початку 1907 р. були направлені М.Грушевським для налагодження роботи київської редакції. Оскільки обидва учні виконували спільне завдання, редактор ЛНВ адресував їм так само спільні листи, звертаючись «Дорогі товариші!». Після від’їзду 7 лютого (ст. ст.) 1907 р. І.Кревецького до Львова М.Грушевський уже писав безпосередньо І. Джиджорі. Для реконструкції становлення київської редакції ЛНВ вважаємо за доцільне включити ці документи до даного тому.

Основний корпус листів І.Джиджори зберігається так само в ЦДІАК України (ф. 1235, оп. 1, спр. 447). Окрім того, декілька листів виявлено в інших справах архіву:

1) ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 567, с 18: лист від 31 (18 січня) 1907 p., який є додатком до листа І.Кревецького до М.Грушевського, зберігається в архівній справі листів І.Кревецького до М.Грушевського;

2) ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 446: вітальні листівки від 1 січня 1914 р. (19 грудня 1913 р.) ( арк. 2 – 2 зв.); 22 (9) лютого 1914 р. (арк. 5 – 5 зв.); 29 (16) березня 1914 р. (арк. 6 – 6 зв.). Листівки написані рукою І.Джиджори, разом з ним підписані «приятелями і учениками», які після конфлікту в НТШ 1913 р. залишилися з М.Грушевським: М.Залізняком, М.Мочульським, В.Дорошенком, А.Дермалем, М. Федюшкою (Євшаном), В.Герасимчуком, О.Роздольським. Зберігається в архівній справі листів А.Дермаля до М.Грушевського.

Хронологічно епістолярні джерела охоплюють період від 26 (13) вересня 1904 р. до 20 (7) квітня 1914 р. Загальна статистика листів виглядає таким чином:

Зміст багатьох листів засвідчує, що чимало кореспонденцій не збереглося. Найбільше втрат зазнав найінтенсивніший період листування, 1907 p., коли М.Грушевський довірив своєму учневі відповідальну місію – становлення ЛНВ за нових умов, у Києві. З того року збереглося лише 11 кореспонденцій М.Грушевського: 5 – за січень – початок лютого, 6 – за серпень – початок вересня. Додатковим аргументом щодо втрат листів Михайла Сергійовича від 1907 р. служать відомості самого Івана Джиджори, подані ним у листі до нареченої, Наталії Навроцької. Так, 19 (6) серпня 1907 p., нарікаючи на мовчанку коханої, він писав:

«А тим часом Грушевський – спасибі йому – хоч і чужа людина, хоч на його голові тільки спочиває клопотів і робот, якими можна обділити сотню розумних людей і ще було 6 для них забогато – тим часом, кажу, той самий Грушевський за час твоєї мовчанки велів написати мені 24 (двайцять чотири) листів і 4 откритки відкритки, разом 88 (вісімдесять вісім) битих сторін, що коли б надруковано, то вийшла 6 чимала книжка» [ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2317, арк. 24 зв. – 25.].

П’ять листів М.Грушевського за січень 1907 р. збереглося в архівній справі І.Кревецького, перший збережений літній лист датується 18 (5) серпня 1907 р. Порівнюючи ці факти з наведеними словами І.Джиджори, можна стверджувати, що власне всі 24 листи і 4 листівки, про які він пише до Наталки, не збереглися. І це, ймовірно, далеко не всі тогочасні втрати.

Ще прикрішими є сучасні втрати. З 248 виявлених, 247 кореспонденцій подаються за збереженими автографами, і лише одна – за мікрофільмованою копією. Йдеться про листівку, адресовану М. Грушевським з Криворівні 4 серпня 1909 p., з коротким лаконічним проханням: «Високоповажаний Добродію! На всяк випадок іще отсею рекомендованою карткою прошу Вас зараз відіслати мині сюди мою статтю, вислану Вам 10 (23) VII зі Львова». Ця листівка до сумнозвісного для збірок Центрального державного історичного архіву України у Львові 2004 року зберігалася у фонді НТШ (спр. 2316: листи до І.Джиджори), а під час масштабних крадіжок потрапила до рук злодіїв. Принагідно хотілося б запитати: що може вона повідати тим нечистим рукам? Маємо великий сумнів, що нові власники зуміють її по-справжньому прочитати й поцінувати. Але ж як багато це одне коротке речення сказало нам! Виходячи за стриманий жанр археографічної передмови, дозволимо собі прокоментувати лаконічний зміст цього документа.

Як свідчать щоденникові записи М.Грушевського, влітку 1909 p., перед від’їздом на відпочинок до Криворівні, вчений вирішив написати суспільно-політичну працю до традиційного свого циклу в ЛНВ «На українські теми». У ній він мав намір подати свій критичний погляд на угодову політику галицьких парламентаріїв за останні роки. Стаття отримала назву «Два роки галицької політики». Впродовж 1 – 7 липня (ст. ст.) 1909 р. М. Грушевський майже щодня бачився з І.Джиджорою, обговорював з ним зміст свого публіцистичного виступу, а перед від’їздом учня на вакації дав йому переглянути першу частину [ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 281 зв. – 284 зв.].

Надто дражливою була тема, яку порушував М.Грушевський, і тому він довірився молодшому колезі по перу, який досить добре орієнтувався у тогочасних політичних обставинах «українського П’ємонту». 10 липня (ст. ст.), вже перед своїм виїздом на Гуцульщину, вчений закінчив статтю і, вірогідно, за його дорученням її друга частина була відправлена на батьківщину І.Джиджори, в Заставці. У Криворівні, працюючи над упорядкуванням чергової книжки ЛНВ, М.Грушевський нагадав І.Джиджорі цією карткою про повернення статті. 23 – 25 липня (ст. ст.) вчений занотував у щоденнику:

«Замкнув був зовсім VIII кн[ижку], а це над сподіваннє сподівання прислав Джиджора кінець моєї статі, протримавши щось більше 10 днів; спізниться ЛНВ, але що ж; післав. Трохи було неприємно подумати, що стаття викличе гніви, бо дуже за сей час призвичаївся до святого спокою» [Там само, арк. 288 – 288 зв.].

Разом зі статтею вчителя, І.Джиджора прислав і свої зауваги, виклавши їх у розлогому листі. Якщо М.Грушевський і погоджувався з якимись застереженнями учня, то змінити щось у статті вже не мав часу. На полях цієї другої частини автографа зберігся поспішний напис: «Докінченє статі «На українські теми». Зараз вискладайте і пришліть коректу» [ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 169, арк. 100 – 143 зв.; друга частина: арк. 122 – 143 зв. Статтю опубліковано у виданні: ЛНВ. – 1909. – Т. XLVII. – Кн. VIII. – С. 340 – 355].

У 1911 р. «Два роки галицької політики» було вміщено у збірці «Наша політика» [Грушевський М. Наша політика. – Львів, 1911. – С. 17 – 39 (передрук: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 261 – 275).], яка поклала початок конфлікту в НТШ 1913 р. [Михайло Грушевський. Наша політика: Матеріяли до історії конфлікту в НТШ 1913 р. / Упоряд. Л.Винар, Є.Пшеничний. – Нью-Йорк; Дрогобич, 2003.]. Такі цікаві подробиці про написання однієї з публіцистичних праць М.Грушевського, про його довіру до свого вихованця повідала нам ця листівка, зміст якої зберігся в архівній збірці лише у вигляді мікрофільмованої копії, котрою і довелося скористатися при упорядкуванні цієї епістолярної збірки.

Унікальність даного корпусу, про що вже не раз заявлялося, полягає і в тому, що саме зміст листів І.Джиджори дозволив визначити час написання, іноді до дня, листів М.Грушевського, який через своє завантаження та велику кількість кореспонденцій, писаних щодня, не завжди вказував дату та місце. Датувати окремі листи дають змогу також щоденникові записи вченого [ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25; Щоденник М.Грушевського за 1910 р. / Вступ, публ. та прим. І.Гирича, О.Тодійчук//Український історик. – 2002. – Ч. 1 – 4. – С. 96 – 127; Щоденник Михайла Грушевського 1910 – 1914 pp. у купюрах Київського губернського жандармського управління / Вступ, ст., публ. та прим. С.Панькової//Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2006. – Т. CCLI. Праці Історично-філософської секції. – С. 607 – 633.], вони ж допомагають зорієнтуватися та прокоментувати ті чи інші події й сюжети, які обговорюються у даному епістолярному діалозі.

Особлива увага при підготовці коментарів приділялася також опрацюванню листів, про які повідомляється у даному корпусі: вони пересилалися, коротко переказувалися тощо (понад 100 кореспондентів М.Грушевського). Ця робота дала результат, якого можна було сподіватися, але який водночас вразив: усі згадані листи, адресовані М. Грушевському, збереглися, переважно в його родинному фонді (ЦДІАК України, ф. 1235). Винятком є згадане у листі Івана Джиджори від 26 (13) листопада 1912 р. звернення-прохання письменниці Євгенії Бохенської до Михайла Грушевського: допомогти хворому Іванові Франку. Цей лист від 21 – 22 листопада (н. ст.) 1912 р. вдалося виявити у фонді І.Франка [ІЛ, ВР, ф. 3, од. зб. 2508.].

Не менш важливим джерелом для розкриття змісту тих чи інших подій стали і збережені листи кореспондентів І.Джиджори [ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2316.], а також його емоційні та водночас надзвичайно інформативні послання до нареченої, а згодом дружини Наталії Навроцької [Там само, спр. 2317.].

Саме вони наче випромінюють захоплення молодого дослідника від його перших архівних експедицій до Москви, від розмаїття джерел до історії Гетьманщини, саме в них описані враження від перших цинічних обшуків і арештів провідників українства у Києві в січні 1907 р. тощо. Дослідження офіційних протоколів та документів фонду Наукового товариства ім. Шевченка у Львові [Там само, спр. 42, 54, 406, 966, 1301, 2491 – 2495.] дало змогу простежити діяльність І.Джиджори у цій першій нетитулованій українській академії наук, його наукові здобутки; виявити, врешті, матеріали до збірки «Акти до історії гетьманського правління 1727 – 1734 pp.», яку він готував упродовж 1908 – 1914 pp. і яка вважалася втраченою.

Нові штрихи до біографії улюбленого учня М.Грушевського вдалося виявити при опрацюванні періодичних видань. Його листи послужили ключем до вивчення надзвичайно цікавого і невідомого досі епізоду його короткої, але надзвичайно продуктивної співпраці з газетою «Рада», на сторінках якої у 1907 р. він опублікував щонайменше 29 публіцистичних статей і оглядів. Власне, самі листи і спроби їх наукового коментаря дають можливість висвітлити правдивий образ одного з вихованців школи Грушевського, бо лише досліджений і розкритий науковий потенціал кожного учня допоможе осягнути це унікальне явище – історична школа Грушевського. Сподіваємось, що цей том спонукає дослідників до опрацювання та видання наступних корпусів епістолярних джерел Михайла Грушевського та його учнів.

У цілому даний корпус листування та його науковий апарат складається з розвідки «Михайло Грушевський та Іван Джиджора: учитель і учень у світлі взаємного листування», археографічної передмови, текстів листів, коментаря, бібліографічного покажчика праць І.Джиджори, покажчиків імен, назв періодичних та продовжуваних видань, товариств та видавництв, географічного покажчика, словника маловживаних та іншомовних слів, списку скорочень.

Листи розміщено за принципом лист – відповідь, а тому хронологію в окремих випадках довелося порушити, оскільки адресати іноді не мали відомостей про точне місце перебування один одного і писали листи, ще не отримавши відповіді, часом в один день тощо. В кінці хронологічного ряду подано 9 коротких листів М.Грушевського, зміст та контекст яких не дає змоги їх точно датувати. Авторські дати подаються у тому ж написанні і на тому самому місці, де вони стоять у листі. Редакційні вказівки на місце і дату написання подаються незалежно від наявності авторської дати та місця над текстом праворуч курсивом, у квадратні дужки береться дата чи місце, встановлене упорядниками.

Враховуючи, що адресат і кореспондент мешкали або перебували, зрозуміло, не лише у різних містах, а переважно у містах сусідніх держав із різними стилями календаря, одним з важливих засадничих принципів є обов’язкове редакційне датування за двома, новим і старим, стилями. Такий підхід виправданий: він дав змогу правильно визначити час написання окремих листів. Так, прибувши 1907 р. зі Львова до Києва, свою першу кореспонденцію І.Джиджора за звичкою датує за новим стилем: 31 січня 1907 р. І лише зміст листа (зокрема, згаданий арешт Є.Чикаленка) дозволив достовірно встановити дату: 31 (18) січня 1907 р. Так само, під час археографічних експедицій у Москві молодий історик вживав стиль залежно від того, куди адресував свої листи: до Києва – за старим стилем, до Львова – за новим.

Усі тексти подано за автографами (окрім відзначеного випадку передачі тексту за мікрофільмованою копією). При передачі текстів максимально збережено мову оригіналу, надзвичайно багату і цікаву лексику авторів, не змінено часто вживані галицизми, полонізми чи русизми, характерні словоформи (мині та мені, богато та багато, иньші та инші). Збережено авторські варіанти написання прізвищ (Ліпінський, Кістяковський, Джівілєгов, Хрєнніков, Старжинський та ін.). Уніфіковано ті прізвища, які подано непослідовно (до однієї, наближеної до сучасної, форми зведено такі варіанти як Семиренко, Семеренко, Симиренко (залишаємо Симиренко); Шуйска – Шуйська (залишаємо Шуйська); Барский – Барський (залишаємо Барський), Бобжиньский – Бобжинський (залишаємо Бобжинський), Колеса – Колесса (залишаємо Колесса), Крипякевич – Крип’якевич (залишаємо Крип’якевич), Бруевич – Бруєвич (залишаємо Бруєвич) і т. д.). Авторські підкреслення передаються без застереження упорядників. Не відзначаються переважно несуттєві авторські закреслення. Щоб уникнути численних розширень, залишаємо за авторськими скороченнями звернення «Вп. П. Проф.», «П. Проф.», «Вп. П. Професор» та інші його варіанти.

За сучасними правописними нормами без застереження поправлено пунктуацію, написання складних слів (як би на якби, що й но на щойно, о скільки на оскільки і т. д.), вживання великої літери, апострофа, галицьку правописну традицію написання окремо частки -ся (-сь) та пом’якшеного «ї» замість «і» тощо. Вирази російською мовою у текстах передано виключно за сучасними правилами російського правопису.

Передача назв періодичних видань, товариств тощо уніфікована: абревіатури, незалежно від авторського варіанта, передано без лапок (ЛНВ, НТШ, УНТ), назви видань, повні назви установ тощо в лапках («Дністер», «Рада», «Просвіта»), відкореговано і написання в них слів з великої та малої літери («Киевская Мысль» на «Киевская мысль», «Киевская Старина» на «Киевская старина» і т. д.). У квадратних дужках подано авторські скорочення, редакторські доповнення пропущених слів або окремих літер. Непрочитані слова позначаються в ламаних дужках <нерозбірл.>, так само в ламаних дужках пишуться всі слова, прочитання яких сумнівне.

Переклади іншомовних слів та виразів, якими насичені всі листи, подано у коментарі до відповідного документа. Авторські підписи розширені та, незалежно від їх місця за авторським варіантом, подані внизу праворуч.

Упорядники видання з приємністю висловлюють щиру подяку всім, хто своєю допомогою, науковими консультаціями і порадами спричинився до його виходу в світ: працівникам Центрального державного історичного архіву України у Києві (директорові Ользі Музичук та заступникові директора Людмилі Демченко)/ Центрального державного історичного архіву України у Львові (заступникові директора Олесі Стефаник), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, професорові, голові Українського історичного товариства (США) Любомирові Випару, лауреату Національної премії ім. Тараса Шевченка, доктору історичних наук Сергієві Білоконю, кандидатові історичних наук, завідувачеві відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України Ігореві Гиричу, старшим науковим співробітникам інституту кандидатові історичних наук Інні Старовойтенко, Варварі Шульзі та Володимирові Кравченку, кандидатові філологічних наук, завідувачеві відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України Галині Бурлаці, науковим працівникам Історико-меморіального музею Михайла Грушевського Юлії Черняк, Любові Поліщук, Ользі Мельник, Миколі Кучеренку, перекладачеві Ользі Сенюк, кандидату історичних наук Володимирові Маслійчуку, кандидатові філологічних наук Мирославові Трофимуку та своїм рідним за їхнє розуміння і підтримку.

Світлана Панькова

Примітки

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 49 – 56.