Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

13.09.1909 р. До І. Джиджори

13 вересня 1909 р. Київ

Варіанти тексту

Коли їдете, дорог[ий] Ів[ане] Ник[олаєвичу], і куди? Я тут пробуду, м[а]б[уть], до конця кінця вересня ст. ст. Ол[ександр] Серг[ієвич] їде коло 8-го до Москви. Що у Львові нового буде, напишете.

Тому що не прислали рец[ензії] на 88 т[ом] «Записок» і навіть не відписали мині мені, я був змушений просити Томашівського написати. Тепер треба 89, пришліть скоро (будете мати змогу поговорити про статю статтю Герасимчук[а]). Але як не пришлете і не відозветеся до тижня, буду змушений просити кого иньшого іншого. Ви зостаєтеся непоправні вповні!

Ваш М.Г[рушевський]


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 24 – 24 зв.). Поштова картка. Адресована: «Австрія, Галичина, В[исоко]пов[ажаний] Іван Джиджора в Заставцях, о. п. Голгочі». Штемпель Києва (31.8.09).

Місце і дату написання встановлено за поштовим штемпелем.

Я тут пробуду, м[а]б[уть], до конця кінця вересня ст. ст. – 23 серпня (ст. ст.) 1909 р. М.Грушевський виїхав зі Львова до Києва. Пробув у Києві до 7 жовтня 1909 р. Опікувався завершенням спорудження прибуткового будинку на Паньківській, 9 (Там само, спр. 25, арк. 302 – 302 зв.).

Ол[ександр] Серг[ієвич] їде коло 8-го до Москви. – 11 вересня (ст. ст.) 1909 р. М.Грушевський записав у щоденнику: «Поїхав Саша» (Там само, арк. 298).

…не прислали рец[ензії] на 88 т[ом] «Записок»… я був змушений просити Томашівського… – Див. Томашівський С. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, т. 88, кн. II, Львів, 1909 (Рецензія) // ЛНВ. – 1909. – Т. 47. – Кн. IX. – С. 577 – 578.

…(будете мати змогу поговорити про статю статтю Герасимчук[a]. – Див.: Джиджора І. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Наукова часопись, присвячена передовсім українській історії, фільольогії філології й етнографії, виходить у Львові що два місяці під редакцією Михайла Грушевського. Т. 89, 1909 р., кн. 3, ст. 239 (ЛНВ. – 1909. – Т. 48. – Кн. XI. – С. 406 – 407).

Головну увагу у цій рецензії І.Джиджора дійсно приділив студії В.Герасимчука (Герасимчук В. Виговщина і Гадяцький трактат [Продовження]: IV: Гадяцький трактат [Додаток: оригінальний текст Гадяцького трактату] // ЗНТШ. – 1909. – Т. 89. – Кн. III. – С. 46 – 90):

«З історичних статей в сій книжці «Записок» маємо передовсім останню частину інтересної монографії В.Герасимчука: «Виговщина і Гадяцький трактат» – власне частину, присвячену самому трактатови трактатові чи радше обставинам, що сей трактат попередили і, по думці автора, викликали.

Маючи нарешті перед собою цілу сю працю, можна дати оцінку її. Студія передовсім інтересна тим, що молодий історик з школи проф. Грушевського трактує сей період з погляду цілости цілості історії українського народу; інтересна вона подекуди й новим незнаним досі актовим матеріялом матеріалом, особливо в останній своїй частині.

Зате не можна погодитися з деякими твердженнями й висновками автора і способом оброблення річи речі. Зачнемо від того, що ми підтримуємо закид рецензента попередньої книжки ЛНВістника ЛНВісника щодо певного хаотичного укладу праці д. Герасимчука. На нашу думку, ся хаотичність походить звідси, що автор не зміг як слід опанувати – не скажемо матеріялу матеріалу, але думок чи радше рефлєксій рефлексій, викликаних у його студіями над згаданими часами і їх значіннєм значенням. Звідси маємо тут багато непорозумінь і суперечних поглядів не тільки чужим, ранійше раніше деинде деінде висказаним поглядам, але і власним авторовим, висловленим в тій самій праці.

Взяти хоч би перше непорозуміннє непорозуміння в заголовку: що таке «Виговщина»? Навіть з монографії д. Герасимчука не можна набрати переконання, щоби час гетьмановання Виговського становив собою якийсь-небудь характеристичний період, відмінний чим-небудь від Хмельниччини і пізнійшого пізнішого часу, що надавало б йому право називатися «виговщиною». Так, напр., автор не потрафив мотивувати свого твердження, суперечного установленному поглядови поглядові проф. Грушевського, що для Хмельницького злука з Москвою не була лишень хвилевою комбінацією і що він лишився їй вірним до смерти смерті. Тим часом кільканадцять стрічок вище, де говориться про ріжні різні того рода політичні комбінації Хмельницького, автор, на нашу думку, сам перечить згаданому твердженню, говорячи, що і в злуці з Москвою Хмельницький видержав короткий час.

Певного рода апріорність була причиною такої неясности неясності в характеристиках Богдана Хмельницького і Виговського, так що трудно розібратися, хто чим від кого вище стояв і чим був Хмельницький своїми плянами планами для Виговського і навпаки. Ся передвзятість думки в автора була причиною переоцінення, на нашу думку, Виговського і значіння значення самого гадяцького трактату для будучини України.

Очевидно на тему: що було б, коли би сталося так, а не инакше інакше, тяжко діскутувати дискутувати. Але коли автор підносить таке грандіозне значіннє значення гадяцького трактату, то, на нашу думку, треба було порівняти його з переяславською умовою і її консеквенціями. Автор же обмежився лишень на поданю поданні самого тексту гадяцького трактату.

Очевидно все не зміняє того, що я сказав про інтерес, який викликує викликає праця д. Герасимчука, і її значінє значення для нашої історіографії власне новим матеріялом матеріалом, тут поданим, і будь-що-будь цікавими висновками, які насувають тільки тем до діскусії дискусії».

Детально про наукову діяльність В.Герасимчука, його археографічні студії, взаємини з М.Грушевським див.: Гарасимчук В. Матеріали до історії козаччини XVII віку / Василь Гарасимчук: життя і творчість (1880 – 1944) /Упоряд. Я.Федорук. – Львів, 1994.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 195.