27.11.1909 р. До І. Джиджори

Дорогий Іван Миколаєвич!

Приклад впливає як зараза, як бачу – і Ви окружили своє ожененнє оженення найбільшим секретом. Прийміть, отже, моє поздоровленнє поздоровлення ex post і приїздіть скорійше скоріше до Львова, щоб спільними силами подумати, як його урядити, щоб Ваше ожененнє оженення не вибило Вас з наукової колії.

Щиро прихильний

М. Груш[евський]

Наші поздоровляють теж!

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 110).

Місце і дату написання встановлено за щоденником М. Грушевського: 14 листопада (ст. ст.) 1909 р. вчений занотував:

«Написав до Джиджори, що зник і не подає ні гласу, ні послушания по своїм ожененню ожененні, щоб приїздив нарешті. Прикро мині мені дуже, утратив такого близького чоловіка, хоч який був з нього кепський співробітник» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 310 зв.).

Місце написання (Львів) також встановлено за щоденником.

…своє ожененнє оженення… – У ЦДІАЛ України збереглося запрошення пароха с. Голгочі Підгаєцького повіту (нині Підгаєцького р-ну) на Тернопільщині Івана Навроцького та його дружини Іванни на вінчання їхньої доньки Наталії з Іваном Джиджорою, яке мало відбутися 7 листопада (н. ст.) 1909 р.

Як свідчать листи Івана до Наталії, вони були знайомі від 1904 р. (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2317). Подружжя мало двох дітей: Лідію (народилася у травні 1910 р.) та Анатолія (1912 р. народження). На 1928 р. Н.Джиджора мешкала у Львові. 27 січня 1928 р. М.Грушевський звернувся з проханням до голови НТШ К.Студинського:

«Писала мині мені сими днями вдова по Ів. Джиджорі Наталія Джиджорова, ул. Піярів, 54 В. Вона в тяжкім матеріяльнім матеріальнім становищі і просить попросити Вас, щоб Ви помогли їй знайти якийсь заробіток. Задля памяти пам’яті покійного, що був моїм найближчим учеником і приятелем, я дуже б Вас просив про се.

Я написав їй, щоб вона прислала на мої руки згоду на виданнє видання писань її чоловіка Історичною секцією, або иншим іншим видавництвом, якби котрому б секція се виданнє видання передала. По отриманню отриманні такого листа я вистараю їй аванс і старатимусь видусити видушити з сього видання якнайбільше монети для неї.

Прошу її покермувати, як треба, в такого листа, але заразом – і зробити що можливе, щоб вона знайшла собі сталий заробіток, бо з видання творів небіжчика так богато багато я не видушу!» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського / Упоряд. Г.Сварник. – Львів; Нью-Йорк, 1998. – С. 219).

12 вересня 1928 р. М.Грушевський просив виплатити Н.Джиджорі кошти в рахунок видання вибраних історичних студій її чоловіка (Там само. – С. 230). Ймовірно, після їх виходу (Джиджора І. Україна в першій половині XVIII віку. Розвідки і замітки. – К., 1930) саме Наталія передала до НТШ архів та листування чоловіка, які у 1932 р. впорядкував Теофіл Коструба (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2316, 2317, 1301, 2491 – 2496). Подальша доля родини невідома.

…щоб Ваше ожененнє оженення не вибило Вас з наукової колії. – Історія повторюється. Подібні застереження висловив своєму учневі, Михайлові Грушевському, його вчитель Володимир Антонович. Цю розмову зафіксував у своєму щоденнику молодий адепт української історії:

«[…] трохи ніяково вийшло, коли я сказав, що попереду не думав за те, щоб добувати ступени, він одказав: даремне, коли в[и] зроду до сего цього призначені; я одказав, чи знаєте ви чи ні… Що, може, збираєтеся оженитися – Боже вас борони, се така перешкода була багато кому. Ні, я не збіраюся збираюся (шкода, що за се не побалакав я дрібніше, бо він має великий досвід)» (Грушевський М. С. Щоденник (1888 – 1894 pp.) / Підгот. до вид., переднє слово, упоряд., комент. і післям. Л.Зашкільняка. – К., 1997. – С. 65; запис від 27 вересня (ст. ст.) 1890 p.).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. .