Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

V. Пѣсня О woini zydowszkoyi

Михайло Грушевський

Na mosci rosci trawa murawa,

spotkali zołnirze, połskyie rycyrze,

bryckego rawa. 2

Jiedzien słuzalec cioł rawa w palec,

czorna hodyna, niedobra nowyna,

wzioł kozu balec. 2

W misti Beresti Zydom kazanno,

a naszym iunakom naprzeciw Polakow 2

na kun wsiadali. 2

Weczerney fyli radu wczynili,

iakoiu bronoiu wybrancow do boiu

wysyłac mieli. 2

Starszemu rawu dali buławu

takuiu wełykuiu, iak wołowu hołowu, –

hrstem na sławu, perpik na sławu 2

Wzieli szkołnika za połkownika,

a swego hazana za połnego hetmana,

Łeybe za straznika, 2

Zyda Maiera za fureiara, (7 v.)

a Ycka w panceri, со w syw[i]m kowneri,

za kawalira. 2

Arędarz złodziey był tam chorądzy,

Łewitan kapitan, a Ycyk poruczyk,

Yrsz kapłarz hozy; 2

Ynszy Zydowie własnie męzowie,

bachurzy, penchurzy, pobrawszy kosturzy,

iako Mazurowie. 2

Wyszli v pole, stanieli wdole

w kowpakach, germakach, w kompletach, męketach

własnie iak w szkole, iako Zydowie. 2

Tam zobaczyli о pulcwerc mili –

az iedzie słuzalec у polsky szubrawiec, goły iako palec, (2)

mocno podpiły. 2

О wey kapara, łychaia fara!

stanełi do szychu, narobili krzyku

Szmun do bandolaty, Srul do pystolaty,

a rabin za karabin,

Hyrsz do muszketa. 2

Siw raw na klaczu, narobył placzu:

oh moi bachury, od iednego ciury

zgynie na pliacu! 2

Posław raw poczte w nocy do zony,

by woysko zbyrała, do nich wysyłała

g więszey pomocy. 2

Rawowa zona zle uczyniła:

listy odebrala, woyska nie zbyrała, у doma siedziała,

iak zwyczay temu. 2

Owyi słuzalec, golyi iak palec,

dobywszy pałasza, wciął bez łeb Anasza

Morduchu po bruchu,

a Ycku po łycku,

a Leybe przez gembe,

tak ich rubaw: 2

Hołowy na połowy, a ruky na sztuky,

pałce na kawałce, a zemby brzez gemby

poodcinał! 2

A starszy raw sztany podraw –

czornaia hodyna, smutnaia nowyna! –

tak vtykaw! 2

A Oszur stary był przy tey sprawi,

bo widział zdaleka, iako raw ucieka –

sztanuw nie miał. 2

Wszyscy Zydowie po nim płakali,

ledwo w reznika szkury dostali,

wszyli szarawary у iemu posłali,

bo go dziętego. 2

Zusio у [z] zęciem patrali wszędzie,

na strazy stoiali, woyska piłnowali, ledwo powciekali

na ynsze miesce. 2

Lachman у [z] zono wciekali dwodem,

zbroie poruciwszy, germak uchwaciwszy,

do miasta Ozowa, by dali doktora,

iak rawu swem(u).

Z miasta Ozowa dali doktora,

iako rawu swemu, wełykuiu, iak wołowu hołowu –

со nosił bułau takuiu

[Очевидно, треба читати: rawu swemu, со nosił bulau takuiu wełykuiu etc.]

yrste na sławu, perpik na sławu! 2

Łachman z doktorem iechali borem, (9 v.)

staneli przy wodzie, muwiono przygodzie,

со to się, trafiło, со naszych pobiło?

oh łyhy hod Zydom na zkod! 2

A Olfow syn vsich prosyw,

zeb sie dobrze byli, serca nie tracili

do słuzałego. 2

Gdy przyjechali do swego obozu,

barzo narekali, со pobite zostali

od iednego ciury, со łapaie kury.

Oh łyhy hod Zydom na zhod! 2

W misti Beresti słuzalec skacze,

a zona rawowa barzo zmęczona

po męzu płacze: 2

Nie daway, Boze, Lacham fortuny,

со mego milego rawa mołodego

zagnał do trumy! 2

Wracaio Zydzie nazad z obozu

spodziewali się wiełkiego mrozu 2

Bawili sie wiele w subote, w niedziele

nazad wracalo, 2

Przysli do miasta, seym yczynili,

poczte posyłali, zeb na zgode przystali

połske zołnirze. 2

Połske zołnirze na to przystali,

zeby v Zyduw piniędzy brali

na tydzię nie wiele: po styry talerzy

brali do skarbu. 2

Sypali wiele woruw szeliąguw,

zeby nie brali do swych zaciąguw,

by doma siedzieli, nie sie nie boiali,

woyska zadnego. 2

[Внизу іншим чорнилом і рукою: і се, і се, і се, і інші проби пера.]

Y tak zwolili seym uczynili (10v.)

Nie iechac na woynie у dawac pogłowne

polskym zołnirzem. 2


Примітки М. С. Грушевського

Ся цікава сатира на жидів представляє мішанину мови руської і польської і багато помилок; се вказує, безперечно, що вона оберталася в усній традиції і звідси вже була, безпосередньо чи скорше, може, – посередньо, до співаника заведена. В теперішній своїй формі вона виглядає як польська вірша, притерта від довгого обертання в руських кругах. Варіантів її в друку нам не відомо, але я в дитинні часи чув від свого батька Сергія Грушевського руську пісню, дуже близьку до сієї вірші, а де в чім буквально тотожну. На жаль, в пам’яті мого батька тепер зацілили лише уривки її, які він і був ласкав списати і прислати. От сі уривки:

Початок:

Не свидно, не видно і не слихано,

Як військо жидівське та збунтовано!

Теле-лей-лей-лей, беле-лей-лей-лей,

Бом, бом, бим.

Далі:

Вийшли на гору та взяли костур –

З костурами, з булавами,

В черевичках, в панчишках,

В камзельках, ярмілках

Красні як шкіл (мабуть: як кир)!

Теле-лей-лей-лей, беле-лей-лей-лей,

Пах, пах, пих.

Як Турок їх нагнав, то так їх рубав,

Що Абрумких по ярмулких,

А Йосим по носим,

А Лейбим по тельбим,

Теле-лей-лей, беле-лей-лей,

Пах-пах-пих.

А найстарший раб и штани подрав (або: ус-в);

Не дивуйтесь, панове, не дивуйтесь, Жидове:

Дуже втікав!

Теле-лей-лей, беле-лей-лей,

Ох-ах-ух.

До сього батько мій додає:

«Пам’ятаю, що покійний батько (а мій дід, Федор Г[рушевськ]ий, священик в Чигринськім, потім в Київськім повіті в першій половині сього віку) сю пісню зачисляв до категорії так званих бакалярських (дяківських), гумористичних; чи вона відома в народі, не знаю; київські школярі (бурсаки і семінаристи) моїх часів її не знали, і я перший вніс її в репертуар школярських пісень, як і деякі інші» (батько скінчив бурсу в 1849 p.).

Сей варіант має тему вже відмінну: жиди воюють з турками, за тим всім не може бути ніякої непевності, що обидва варіанти мають спільний початок; одначе, на разі, годі сказати, яка версія – руська чи польська старша; були б пожадані нові варіанти.

Про сатири на жидівське воювання взагалі див. статтю д-ра [Івана] Франка «», Wisła, 1892, II, де оглянено деякі сатири на жидів з кінця XVIII в.; особливий інтерес для порівняння мають вірші Гладєвича.


Примітки

Сергія Грушевського… – Грушевський Сергій Федорович (1830 – 1901) – батько М.Грушевського, педагог, славіст. Закінчив Київську духовну академію, викладав у Переяславській семінарії, Холмській гімназії, був інспектором народних шкіл на Кавказі, автор статей з української етнографії та шкільних підручників («Первая учебная книга церковнославянского языка» та ін.).

Федор Г[рушевськ]ий… – Федір Васильович Грушевський (1791 – 1851) – дід М.Грушевського, священик. Народився у с.Худоліївка. 1810 року висвячений у дячки і служив у с.Кожарка Чигиринського повіту в Михайлівській церкві. 30 серпня 1821 р. рукоположений на диякона в Хрестовоздвиженській церкві в Чигирині. З 1823 р. мешкав із родиною – з дружиною і сімома дітьми (батько М.Грушевського Сергій був четвертою дитиною в родині) в с.Забуяння, згодом у с.Ліси, де і помер.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 186 – 188.