Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

XXV. Псалми С(вя)тѣи Троици

Михайло Грушевський

Под[обенъ]: Іордань рѣко

Троице С(вя)тая, Б(о)же ласкави(й),

Освѣты серце, яко Б(о)гь прави(й),

В триехъ персонахъ непостижимий,

В едномъ б(о)ж(е)ствѣ всегда хвалими(й)!

С(вя)тъ еси, о(т)че, сотворителю,

Б(о)же предвѣчній, о(т)купителю, 2

Прес(вя)тий Д(у)ше, просвѣтителю, лз

Снийди с(ъ) н(е)б(е)се, утѣшителю! 2

Б(о)же правдиви[й], рачъ намъ зослати

Д(у)ха С(вя)того, вѣрнымъ подати! 2

Род сей сохрани и вѣрних пановъ,

Погуби войска злих Агарановъ, 2

Укрѣпы князей на сопротивних,

Крстомъ Хр(и)стовимъ всѣх бл(аг)овѣрнихь, 2

Ушикуй войска, додай помочи,

К тебѣ волаемъ во дни и в нощи. 2

И и патрона росс(ь)кой коронѣ,

Аби зостала въ своей обронѣ, 2

А ц(а)ремъ нашим даруй здравие

На долгіе лѣта и спасеніе,

Гетману пану подай булаву, (37 v.)

Всему рицерству вѣчную славу! 2

Нехъ постыдятся вси прот[и]вници

Кр(е)ста Х(ри)стова – вси геретици, 2

От лица его нехъ исчезают,

В пропастехъ земних всѣ погибают,

Во вѣки вѣкомъ в пеклѣ зоставают,

Гдижъ Б(о)га в Тройци не називают.

Мы восхваляемъ, низко падаемъ,

Тройце С(вя)тая – тя величаемъ. 2

Твоея правды слово правящих

Во вѣкы вѣкомь всѣмъ тебе чтящымъ,

Абисмо тебе Б(о)га познали,

Честь и пѣніе поклон отдали. 2


Примітки М. С. Грушевського


Примітки

Ся псалма увійшла до старого «Богогласника», але в значно зміненій формі (вид[ання] 1791 p., № 29; вид[ання] 1886, № 37), наводжу варіанти з вид[ання] 1791 p.:

2 Просвѣти,

потім в «Богогл[аснику]» є:

Даждь несумнѣнно в тя вѣровати,

Серцемь и усты исповѣдати.

3 Ты в тріех лицах, 4 В естествѣ едном всегда славимый 6 С(вя)ть еси, Сыне… 7 С(вя)ть еси… мірь просвѣтивый. 8 Благодатію тварь утѣшивый. Далі текст «Богогласника» цілком інший:

О(т)че, егоже родишъ пред вѣки

С(ы)на, являешь пред человѣки

С(ы)не рожденнїй з О(т)ца едина,

Днесь от Матере вѣми тя С(и)на.

Душе от Началъ двохъ исходиши,

Между обѣма нынѣ ся зриши.

Отецъ превѣчный С(ы)на глашаеть,

О(т)чую к нему любовь являеть,

С(ы)нъ о(ть) Марій в мірѣ рожденный,

Званъ бысть О(т)цемъ днесь соестественный.

Духъ о(ть) Рождшаго к С(ы)ну паряше,

О(т)цу и С(ы)ну сославимъ бяше.

Дальше знов маємо очевидну перерібку давнішого тексту (пор. з співаником):

Пѣніе поклонь Троицы воздаймо,

Тройцу С(вя)тую присно благаймо:

Оутверди, Б(о)же, Церковь С(вя)тую,

Во вѣки вѣковъ недвижимую.

Родъ хрістіанскій сподоби в вѣpѣ,

Teбѣ служити в глубокомь миpѣ.

Отврати враговъ движущихъ браны

На славящыя тя хрістіани.

Да обратятся къ тебѣ языцы,

Да исправлятся вси еретіцы,

Да постыдятся крестніи врази,

Да державствуютъ вѣрніи князи,

Приспѣй Воинству въ крепкой помощи

Да тя прославлять во дни и в нощи.

Благопоспѣши, Царю на Tpoнѣ,

Поблагослови Полской Kоронѣ

О семъ тя выну, Троице, благаемъ,

Поклоненіе, честь возсылаемъ.

Що вірша ся походить з Гетьманщини, з часів її належності до зверхності московської, вказав я в передмові (с. 182).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 200 – 201.