Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] Friedrich Hirth. Über Wolga-Hunnen und Hiung-nu

Михайло Грушевський

"Sitzungsberichte der phil[osofisch]-philolog[ischen] und historischen Klasse der [königlich bayerischen] Akademie der Wissenschaten zu München", 1899, II, 2 с. 245 – 278, 1900.

К.А.Иностранцев. Хунну и гунны. Библиографический обзор теорий о происхождении народа хунну китайских летописей, о происхождении европейских гуннов и о взаимных отношениях этих двух народов. "Живая старина", 1900, с. 353 – 383 и 525 – 564.

Сі дві статті різного характеру і різної вартості можуть дуже добре служити, аби ввести читача в справу походження гунської орди. Д[обродій] Іностранцев заповідає й подає дійсно старанний і досить докладний перегляд історії питання про початок гунської орди й її відносин до хінських хунну (нема, розуміється, абсолютної повноти, – от так, для прикладу, вкажу, н[а]пр., статтю Zaborowski: «Huns, Ougres, Ouїgoures», B.Munkácsi про гунське ім’я Дніпра в угорській «Ethnographia», 1897, – але все важніше єсть). При тім дає він перегляд та критичну оцінку головніших фактів і аргументів щодо початку гунської орди, зі становища турецького, признаючи тотожність чи генетичну зв’язь гунів з хунну. Виклад міг би бути прозоріший, ясніший, але се вже менше важне.

Стаття Гірта, як він поясняє, се витяг з більшої праці; вона присвячена спеціально потвердженню тотожності гунів з хунну. Головну увагу німецький синолог звертає на роз’яснення й аналізу оповідання «Wei-schu» про край Suk-tak (автор зв’язує сю назву з Судаком) і про посольство, що приходило відти за цісаря Kao-tsung (452–466) (в королі Ants'ai, Hut-ngai-ssi, бачить він Ірнака, сина Аттили, що панував над аланами).

Додавши до сеї звістки, що містить хронологічну згадку про завоювання аланів гунами, ще інші аргументи за ототожненням їх з хунну, автор підносить ту обставину, що західна гунська орда, яка потім рушила в Європу, складалася кількома наворотами з еміграцій, куди виходили найбільше войовничі й енергічні елементи з її правітчини, та застановляється над першою звісною такою еміграцією – в середині І в. перед Христом. Ширшу розвідку про сю першу і потім другу еміграцію – при кінці І в. до Хр[иста] заповідає він на пізніше. Розслід сих еміграцій для роз’яснення великого гунського походу може принести дійсно велику користь.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1904. – Т. 58. – Кн. 2. – С. 3 – 4 (Бібліографія).

Гірт (Hirth) Фрідрих (1845-1927) – німецько-американський синолог, історик, один із засновників синології в США. В 1870–1897 pp. служив на Шанхайській морській митниці. Член-кореспондент Петербурзької АН (1898). В 1902–1917 pp. – професор Колумбійського університету.

Основні праці: «China and the Roman Orient: Researches into their Ancient and Medieval Relations as represented in old Chinese Records» (1885), «Ancient Porcelain: A Study in Chinese Medieval Industry and Trade» (1888), «Text-Book of Documentary Chinese» (т. 1–2, 1885–1888), «Chinesische Studien» (1890), «Über fremde Einflüsse inderchinesischen Kunst» (1896), «The ancient history of China to the end of the Chóu dynasty» (1908), «Native Sources for the History of Chinese Pictorial Art» (1917), «The Story of Chang K'ie'n, China's Pioneer in Western Asia» (1917).

Іностранцев Костянтин Олександрович (1876-1941) – російський історик-сходознавець.

«Живая старина» – видання Етнографічного відділу Російського географічного товариства. Виходив у Петербурзі в 1891–1916 pp. за редакцією В.Ламанського 4 рази на рік.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 198.