[Рец.] А.Шахматов. Общерусские летописные своды
XIV и XV веков
Михайло Грушевський
"Ж[урнал] М[инистерства] н[ародного] п[росвещения]",
1900, IX, с. 90 – 176; X, с. 135 – 200; 1901, XI, с. 52 – 80.
Ак[адемік] Шахматов, застановляючися над реконструкцією редакцій Найдавнішої літописі, неминуче мусив прийти до студій над літописними компіляціями пізніших часів; кілька років тому він був розпочав статтю в «Журнале Мин[истерства] нар[одного] просв[ещения]» в сім напрямі п[ід] т[итулом] «Древнейшие редакции «Повести временных лет»« і з спостережень над сими компіляціями прийшов до здогаду про суздальські компіляції з 2-ї чверті XIII в. Та справа, видно, викликала перед автором цілий ряд нових питань, для яких треба було спеціальних дослідів; розпочата стаття не була докінчена, а тепер маємо початок ширшої студії, в якій автор заходить до справи вже «з іншого боку».
Автор виходить від студій над редакціями т. зв. 4-ї Новгородської й 1-ї Софійської літописей і з порівняння їх приходить до виводу, що в основі їх лежало спільне джерело: літописна компіляція, «общерусская», як її зве автор – в значінню «загальновеликоруської», уложена в Москві в 1423 p.; в 1448 р. в Новгороді сю компіляцію і Новгородську літопись використано для нової компіляції, і ся компіляція 1448 р. стала основою 4-ї Новгородської й 1-ї Софійської літ[описей]: в Новгороді її доповнювано далі звістками 1-ї Новгородської л[ітописі], і так з’явилися редакції 4-ї Новгор[одської] л[ітописі], в Москві (1455–1458) доповнено звістками московських джерел, і так з’явилася 1 ред[акція] Софійської л[ітописі] (с. 91–118).
Та «общерусска» компіляція 1423 р., на гадку автора, вийшла з митрополичих кругів: її ініціатором автор уважає м[итрополита] Фотія, що мав постягати з різних своїх єпархій місцеві літописі й різні літературні пам’ятки; на їх основі утворилася та компіляція. Сю компіляцію автор зве «Володимирським поліхроном», прикладаючи до нього згадку компілятора Тверського збірника про «русский хронограф по великому изложению» і «Володимерский полихрон»: на гадку автора, митрополича компіляція могла зватися «Володимирським поліхроном» тому, що Володимир уважався митрополичою катедрою (с. 175–176).
Ся компіляція 1423 p., по виводам автора, окрім 4-ї Новг[ородської] і 1-ї Соф[ійської], була використана в цілім ряді інших компіляцій (м[іж] ін[шим] і в Супрасльській компіляції, вид[аній] Даниловичем, і в гіпотетичнім хронографі Пахомія Логотета), а окрім того, мала кілька пізніших редакцій – 1472, 1499 і в 20-х pp. XVI в., котрі автор і слідить у різних великоруських компіляціях XV– XVI в. (резюме сих спостережень див. на с. 159–160). Ближче застановллється він на складі Тверського збірника (X, с 135 і далі), котрого першу частину, до 1255 p., уважає за скомпільовану в 1534 р. з 1-ї Софійської], 1-ї Новгородської] і скороченої редакції «Поліхрону», другу, від 1248 – скомпільовану з редакції «Поліхрону» 1499 р. і Тверської літописі (її передмова під р. 1402) і літописі Львовської (вид[аної] Львовим), в якій до 1393 р. добачає 2-гу Софійську (с. 145 і далі).
Далеко ближчий інтерес мають для нас дальші – IV і V розділи праці (X, с. 148 і далі), де автор застановляється над джерелами «Володимирського поліхрону». Такими уважає він дві давніші митрополичі компіляції – володимирську, м[итрополита] Петра, з р. 1305 (що лягла також в основу Лаврентіївської літописі), і її пізнішу московську переробку – м[итрополита] Кіпріана, з р. 1390. Не входжу ближче в розбір сеї гіпотези (с. 149–152), натомість спинюся над іншим гіпотетичним джерелом «Поліхрону», більше нам інтересним, а то чернігівською компіляцією.
Виходячи з того звісного факту, що тексти Найдавнішої і т. зв. Київської літописі в північних компіляціях бачимо якраз в варіантах поправніших і повніших в порівнянні з українською (волинською, мабуть) компіляцією кінця XIII в. (Іпатіївського й под[альших] кодексів) (він наводить сі варіанти на с. 154–156 і на с. 165–166), автор виводить із сього, що «Поліхрон» користав з неї, а незалежно від неї з компіляції суздальської й чернігівської, з яких користав український збірник (і крім них іще з галицької й київської збірки – с. 157, прим. 2).
Ся чернігівська компіляція, по гадці його [Резюме на с. 170–171.], сягала до 1284 р. (повість про баскака Ахмата), була зроблена при кінці XIII в. і опиралася на «київськім зводі», зробленім в р. 1223–1231; всі українські звістки в «Поліхроні» (а з тим – і в пізніших компіляціях, що на нім оперлися) пішли відси тільки. Сю гіпотезу ш[ановного] автора я уважаю, одначе, дуже непевною, з тих причин, [що] українських звісток у тих компіляціях так мало, починаючи від третього десятиліття XIII в., що трудно припустити, аби вони використували якусь українську компіляцію з тих часів, далі – чернігівської закраски в тих українських звістках так мало, що спеціально чернігівський характер компіляції являється дуже непевним; в кінці – як погодити гадку про існування такої компіляції до р. 1284 з тим фактом, що український компілятор (а він, по гадці д[обродія] Ш[ахматова], користав із сеї чернігівської компіляції), майже не використав її для XIII? Так само дуже гіпотетичні здогади д[обродія] Ш[ахматова] (с. 166 і далі), що в сій чернігівській компіляції містилися вже різні хронографічні вставки, аналогічні з Еллінським літописцем, які ми стрічаємо потім у північних компіляціях.
Принагідно ш[ановний] автор дає при тім доказ на те, що друга редакція Найд[авнішої] літописі була зроблена в р. 1117 (с. 169, пор. 171, прим. 1). Коли се одинокий доказ сього погляду (автор заповів уже давно свій доказ), то мушу признати сей погляд за дуже слабо опертий: одинокий довід його, що в деяких компіляціях у хронологічній таблиці під р. 887 по Ярославі стоїть: «а Володимер Ярославич лета 4» – д[обродій] Ш[ахматов] поправляє се на Володимира Мономаха, і виводить з того, що се означення (якого, до речі, в старших редакціях Найд[авнішої] літописі не маємо) вказує, що Найд[авніша] літопись редагувалася на четвертім році Мономаха.
Четвертим джерелом «Поліхрону» автор уважає новгородську компіляцію, і при ній висловлює кілька здогадів щодо Найдавнішої літописі (с. 183 і далі). Він думає, що редакція В (моєї схеми), або версія «1 Новгородської», була зроблена в Новгороді на підставі першого начерка, зробленого киянином, чи не в X віку ще; автором новгородської редакції був Аким Корсунянин; він описав часи Володимира до р. 1016. Ся редакція була в Новгороді же продовжена до кінця XII в., і в сій продовженій формі була використана для останніх редакцій Найд[авнішої] літописі в Києві. Сі здогади ш[ановного] ученого мене, одначе, не переконують. Повість про Володимира не могла бути писана сучасником, яким був Аким; традиція про літописну роботу сього корсунського грека не сягає глибше XVIII в. і досить непевна; новгородське походження компіляції, що аж до кінця XI в. послужила підставою для Найдавнішої літописі, дуже неправдоподібне.
Останній (V) розділ праці присвячений дрібнішим джерелам «Поліхрону», пам’яткам правним і літературним, поетичним утворам і т. д. І тут, як і в попереднім, читач знайде цілий ряд інтересних і цінних спостережень і здогадів автора щодо різних складових частин пізніших компіляцій і їх історії. Сі спостереження роблять дуже цінною взагалі сю працю ш[ановного] автора, дарма, що з гіпотезами його не всюди ми можемо згодитися.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1904. – Т. 59. – Кн. 3. – С. 16 – 19 (Бібліографія).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 205 – 207.