9. Податки й обов’язки – Дрогобицьке староство

Михайло Грушевський

Люстрація Дрогобицького староства обіймає кілька сіл в безпосереднім старостинськім держанні на південь від Дрогобича. Сі села щодо величини оподаткування можна уложити в кілька груп. Взагалі характеризується місцеве оподаткування малим розміром чиншу і браком цілковитим хлібної данини. Притім величина чиншу стоїть в залежності від величини селянського участка, що знов варіюється від чверті до цілого лану. Взявши за одиницю півлану – найбільш розповсюджену величину селянського ґрунту, будемо мати в одній групі 18 гр., в другій коло 30-ти, в третій коло 60 гр. Притім приходить ще стація неоднакової величини, плачена в грошах: вона підіймає оподаткування на кілька грошей, але не скрізь означена, де її згадують, наприклад, старші інвентарі.

До першої категорії належать: Добростів (Доброгостів – під горами) – 16½ гр. чиншу, кури (1½ гр.) і прядиво на оправлення мереж; Станила – 182/3 гр. чиншу та прийде з стації 4 гр. (ціле село платило 962/3 гр.); Ранівці – 16½ гр. чиншу [З рахунка виходить більше, десь 17½ гр] і кури на 1 гр.; Губичі (частина села ще на німецькім праві) – 18 гр. чиншу, кури (1 гр.), про стацію не сказано, але в давніших інвентарях згадується (150 гр. – се б дало на півдворище коло 6 гр.).

Чинш коло 30 гр. знаходимо: в Модричі – 27 гр. (властиво – з лану платили 54), та з стації (5 зл.) прийде 7½ гр; в Солечі давали 24 гр. і курку (1 гр.), та з стації (30 гр.) приходило, може, яких 1½ гр., в Колпичі – 30 гр. і яєць на 1 гр. (властиво, з дворища; давали 60 гр. і яєць на 2 гр.), та з стації 6 гр.; в Деражичах – 36 гр. (давніше було теж 30, як видно з інвентарю 1508 р.), та з стації (72 гр.) прийде яких 5 гр.

Третю категорію становлять два села – Трускавець і Уличне (на схід від Стрию); в першім з півдворища приходило 62 гр. чиншу та з стації (208 гр.) коло 6½ гр., в Уличне чиншу прийде 67 гр.; цікаво, що се було село дідичне, почасти вимінне, почасти куплене в попередніх володарів.

З інвентарів давніших (1508, 1524 – 1525 pp. і 1537 – 1538 pp.) [Архів Скарбу Коронного, IX, кн. 4 і 10; LVI, кн. D] можемо вислідити для деяких сіл високість оподаткованих протягом часу з початку XVI в.; я згадував, що в Деражичах давніше (1508, 1525 pp.) платилося з чверті 15 гр., але вже 1538 р. бачимо той сам чинш 18 гр., що й р. 1565; в Ранівцях чинш 33 з дворища виступає вже в інв[ентарі] 1508 р. і задержується, як бачимо, аж до люстрації. Для інших деяких сіл (Модрич, Солеч, Станила, Губичі, Трускавець) маємо відомості з інвентарів 1525 і 1538 pp., і в них виступає той самий чинш, що й р. 1565.

В попередніх інвентарях знаходимо ми ще кілька сіл з аналогічними чиншами, що не згадуються в люстрації 1565 р.; так, в Стебнику й Говні давали по 30 гр. з півдворища; 1528 p., одначе, в Говні давали лише половину того – бо село було зруйноване татарами; в Угерському та Грушеві давали по 60 гр. з дворища (в Угерському 1528 р. теж було зменшено датки з причини татарської руїни) . В Лешні давали податки неоднакові (напр., чинш з 1/4 вагався 1538 р. між 7½ і 15 гр.).

В сих давніших інвентарях знаходимо вівсяну дань по деяких селах; так, в Говні давали з дворища по 8 півмірок овса на насіння 1528 р.; в Грушеві з 57 господарств ішло 100 півмірок (1538 p.); але в деяких селах вже на початку XVI в. натуральні податки переложено було на гроші: так, в Стебнику платили 1508 р. з дворища за овес по 8 гр., за сир, масло і вівці по 3½ гр.; в Стебнику по 16 гр. за сир, масло, овець і курей. Подібне було і з стацією; в тім же Стебнику давали 1508 р. за яловицю стаційну 30 гр., в Лешні 60 гр., в Деражичах давали 40 гр. за яловицю (vitula), дві колоди овса, або гр. 16, за масло і курей гр. 7; вже в інвентарі 1525 р. натомість виступає стала цифра 72 гр. і в такій скам’янілій формі стація заховується пізніше (1538 і 1565 pp.). Таким же чином зложилась стація і в Колпичі: за яловицю і дві колоди овса гр. 120 – сю цифру (гр. 123) знаходимо вже в інв[ентарях] 1525 і 1538 pp.; хоч за той час, звісно, змінилось і число осадників (в 1524 р. платили 4½ дворища, 1565 р. – 10 дв[орищ]) і ціна тих продуктів. Очевидно, так само повстали і цифри стації по інших селах, що звичайно без перемін виступають в різних інвентарях староства. Але подекуди в сю стацію увійшли, правдоподібно, і натуральні датки, що платились колись з дворищ: переложена на гроші цифра їх так само могла скам’яніти.

Окрім звичайної стації знаходимо в деяких селах т. зв. ставниче, що інв[ентар] 1508 р. пояснює: інакше «пошта»; люстр[ація] 1564 р. пояснює, що ставниче дають за право привезти собі меду на празник (с. 205) – очевидно, без оплати корчемного збору; 1565 р. ставниче згадується лише в одному селі, в інших інвентарях виступає ще в декотрих селах, і то вже в найранішім – 1508 р. – платили 11 (Солеч, Деражичі) і 22 гр. з села (Лешня).

Крім того, згадується двадцятина з свиней, а в Уничнім платили по 12 гр. з господарства за поволовщину.

Докладніше означення роботи знаходимо лише в одному селі – в Кол-пичі, де селяни повинні «тижнево три дні (робити) чи худобою чи власною працею що їм скажуть, і орють на фільварку жупнім». З інших сіл згадується в Уличнім обов’язок – привезти 16 возів дров з дворища: уважаючи на те, що в тім часі по інших селах, як видно з люстрації жуп (f. 367 – 368) , заміняли триденну тижневу роботу на обов’язок – привезти один віз дерева на тиждень, то сей обов’язок можна прирівняти до одноденної роботи тижневої, але невідомо – чи притім не мали ще уличани інших робіт.

Загородники, як і в інших староствах, поділяються і тут на дві категорії: в одних селах вони дають чинш (Трускавець й Уличне – по 12 гр.), в інших – роблять: так, в Деражичах і Ранівцях «роблять пішо що їм скажуть», в Колпичі роблять три дні на тиждень, і дають як «пошту» яйця ціною ½ гр.

Примітки

… в безпосереднім старостинськім держанні… – дрогобицьким старостою на час проведення люстрації був Ян Стражеховський (1548 – 1567), син попереднього старости Войцеха (1539 – 1550). Початково уживав титулу старости паралельно з батьком. У 1564 р. він з’єднав з Дрогобицьким староством Самбірське староство, отримавши право викупу всіх війтівств, солтиств, копалень, млинів, попівств і корчм у останньому старостві, за винятком тих, що вже перебували в руках львівського каштеляна Станіслава Гербурта. Завдяки екзекуції добр та зусиллям С.Гербурта обидва староства не потрапили до рук спадкоємців Я.Стражеховського [Sobieski W. Upadek rodziny Staruchowskich (Przyczynek do historii «Egzekucji dobr» // Ejusd. Szkice histozyczne. – Warszawa, 1904. – S. 187 – 237; Polaczkówna H. Przedmowa // Księga radziecka miasta Drohobycza 1542 – 1563. (Z papierów pośmiertnych ś. p. Stefana Sochaniewicza) / Wyd. Helena Polaczkówna. – Lwów, 1936. – S. XVI-XLІІ]

… як видно з інвентарю 1508 p… – ймовірно, йдеться про інвентар 1508 p., складений при вступі на староство Станіслава Малджика (див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. D. І.1, f. 2 (43)-7 (48).

З інвентарів давніших (1508, 1524 – 1525 і 1537 – 1538 pp.)… – про інвентар 1508 p. див. вище; точне місцезнаходження інших двох інвентарів встановити не вдалося.

…з причини татарської руїни… – татарський напад на Руське воєводство мав, очевидно, місце у попередньому 1527 p., оскільки податкові ухвали Пйотрковського сейму від 15 лютого 1528 р. передбачали звільнення постраждалих сіл від сплати податків, за винятком чопового. Польські хроністи, описуючи татарський похід 1527 p., переважно концентрують свою увагу на Київщині і перемозі князя К.І.Острозького під Ольшаницею. Лише Марцін Бєльський додає, що татари, починивши немало шкод біля Пинська, вторглися в Більську та Люблінську землі [ширше див.: Walawender A. Kronika klęsk elementarnych w Polsce і w krajach sąsiednich w latach 1450 – 1586. – Lwów, 1935. – T. II: Zniszczenia wojenne і pożary. – S. 170]. Саме під час повернення додому татари заглянули до Дрогобиччини.

… в Стебнику по 16 гр. за сир… – має бути «в Деражичах» (див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. D. І.1, f. 4 v. (43 v.).

… т. зв. ставниче… інакше «пошта»… – різновид подарунка або данини, що складалася підданими власнику чи уряднику з нагоди свята або приїзду до маєтності [Zajda A. Nazwy staropolskich powinności feudalnych danin і opłat (do 1600 roku). – S. 150-151].

… корчемного збору… – корчемне – чинш, сплачуваний корчмарями з корчм (Ibid. – S. 113).

… як видно з люстрації жуп (f. 367 – 368)… – йдеться про люстрацію Стрільбиці [див. Жерела… – Т. II. – С. 20].

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 276 – 278.