12. Добробут селян

Михайло Грушевський

Я застановився ширше коло справи оподаткування селянського, бо для нього переважно давали матеріал люстрації. Лише коротко можемо відповісти на далеко цікавіше питання – про добробут селянський. Сією справою люстрації не займаються, тож для неї можна навести хіба кілька посередніх вказівок і спорадичних уваг, що приходять подекуди.

Передовсім звернемо увагу на відомості про десятини. В деяких староствах подано число волів, овець, свиней і пчіл, що приходять як десятини, й се дає нам можливість вивести, як великий інвентар припадав на господарство.

Так, в Снятинщині в селах старостинської держави на 300 господарств тяглих [Не рахуючи овчарів] і 36 вільних, і загородників припадає 30 волів добірних і 10 яловиць тощо, що рахувалось в півціни (рахуймо, отже, 317), 103 кабани і 196 гр. – де не ставало двадцятки, по 1 гр. від свині (рахуймо, отже, 123), 129 пнів пчіл і 86 гр. очкового, по грошу від пня, де не ставало десятка (отже, 138); пам’ятаючи, що віл і пень брались десяті, а кабан двадцятий, а припускаючи, що на чотирьох свобідних або загородників можна класти стільки ж худоби, що й на тягле господарство, будемо мати, що пересічно тягле господарство мало 10 волів, трохи більш як сім свиней (7,3) і півп’ята пня пчіл. В селах приватного володіння про двадцятину свинячу нема докладних відомостей, але на 202 тяглих і 3 підсусідків припадає 205 волів, 80 пнів пчіл і 473 гр. очкового, так що маємо 10 волів і шість (6,3) пнів пчіл.

З староства Галицького візьмемо лише села старостинської держави (бо в селах приватного володіння цифри поволовщини так відповідають числу тяглих, що се піддає думку про регулярне давання по одному волу з господарства): на 112 тяглих господарств і 56 вільних, загородників і слуг [Не рахуючи сіл Королівське Поле й Вікторів, бо тут ще не давали поволовщини] припадає 140 волів і 21 яловиця, 70 пнів і 141 гр. очкового, значить, на господарство припадає 12 волів і 6 пнів пчіл. Наостанку – в Теребовльщині в селах старостинської держави (приватного володіння не беремо, з тої ж причини, що й у Галицькім) на 146 тяглих і 47 інших господарств припадає 130 волів, 44 вівці і 5 ягнят, 93 пні і 38 гр. очкового, значить, на господарство припаде трохи більш як 8 волів (8,3), півшести вівці і трохи більш 6 пнів. Достаток невеликий!

Тим часом можна вивести, що в східних повітах селянству велося ліпше, ніж в західних і північних. Я зауважив вже при огляді розкладу ґрунтів, що в повітах західних і північних ґрунти здрібніли вже так, аж ставали замалі для господарства, і розмножені родини ріжними способами собі радили; се відбилося й у цілковитім майже браку новоосілої людності в тих селах (хоч се не виключало осадження нових осад – на новорозроблених ґрунтах). Я занотував также, що в Стрийщині сама адміністрація старостинська признавала оподаткування селян занадто тяжким. Далі, звернув я увагу вище, що в Рогатинщині подибуємо часте тікання селян, що приводило адміністрацію навіть до таких крайніх кроків, як карання на смерть за пробу втікати.

Характерні також подибуємо замітки в інвентарях сього староства з р. 1539 і 1544; так, в першім (f. 33) про с.Залип’я занотовано: «З чотирьох селян (тяглих) того села нічого не взято (пшениці, чинш взято звичайний) задля їх бідності, бо вони ледве хліб мають; замість того колеса робили до возів». Про с.Бабинці (f. 35): «З двох нічого не взято, бо ледве чинш заплатили, а третій, заплативши чинш, пішов в прошаки (profectus est mendicando). Про с.Чернче (f. 35 v.): «З чотирьох селян нічого не взяли для їх недостатку; двоє, заплативши чинш, втікли»; з подібних причин, мабуть, і в інших селах (Руда, Корлежичі, Янчин) з декотрих нічого не взято. Аналогічні замітки знаходимо і в другім інвентарі: в с.Чернче (f. 126): «З трьох нічого не взято для їх нужди», подібне в Залип’ї й Корлежичах.

Цікавим фактом щодо добробуту селянського є відносини між числом тяглих, що мали інвентар господарський, і пішаками – потужниками, за-городниками, коморниками. Треба зауважити однако ж, що самі по собі сі відносини не можуть бути ще основою для яких-небудь категоричних виводів, бо подекуди сі верстви могли критися в устрої дворищного господарства і наяву не виступати. Але у всякім разі факт цікавий, тож пригляньмося до цифр.

В Снятинщині знаходимо на яких 500 тяглих господарств 24 загородників-підсусідків; в Теребовльськім на 272 тяглих – загородників 4; в Галицькім на яких 300 (307) тяглих є 80 загородників; в Рогатинщині на яких 200 (198) тяглих – загородників 11; в Стрийщині на 373 тяглих є 22 загородники; в Дрогобиччині на 295 тяглих – 17 загородників, в Самбірщині на 720 тяглих – 92 загородники.

Отже, виключивши Галицьке ст[ароство], де загородники становлять майже четверту частину числа тяглих, по інших староствах маємо їх мало. Для староств з більшими ґрунтами – як Снятинщина і Теребовльщина, або з задержаним дворищним устроєм, як Стрийщина, – можна се об’яснити, як згадано, тим, що загородники входили в склад дворищних господарств. Малого ж числа в інших староствах в порівнянні з Галицьким я поки що не беруся толкувати.

На сім кінчу тимчасом свої уваги, сподіваючись незабаром ще [до] сього предмету вернутись.

Примітки

… в інвентарях сього староства з р. 1539 і 1544; так в першім (f. 33)… – див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. R. 2, f. 42 (33).

Про с.Бабинці (f. 35)… – див.: Там само. – F. 44 (35).

Про с.Чернче (f. 35 v.)… – див.: Там само. – F. 45 (36).

Руда… – див.: Там само. – F. 45 v. (36 v.).

… Корлежичі, Янчин… – див.: Там само. – F. 46 (37).

… в с.Чернче (f. 126)… – див.: Там само. – F. 153 (126).

… в Залип’ї Корлежичах… – див.: Там само. – F. 153 (126) – 153 v. (126 v.).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 287 – 289.