Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / 1896 р. / Опись львівського замку р. 1495

Опись львівського замку р. 1495

Михайло Грушевський

Межи описями королівщин руських Варшавського архіву Скарбу Коронного (Казенної Палати) особливу увагу притягають до себе своєю давниною кілька інвентарів з кінця XV і початку XVI в. (див. замітку в «Записках», т. VI). Тож не чекаючи видання збірника сих описей, що станеться десь за кілька років, наміривсь я деякі з описей сих наперед друком оголосити. Минулого року подав я інвентарі подільських замків з р. 1494 («Записки», т. VII), тепер подаю інвентар львівський з р. 1495.

Він перехований в відділі LVI т. зв. архіву Старопольського, літера L. 1, кн. 1; є се зшиток з восьми карток в аркуш вздовж перегнутий (дудка), широкий, видертий з своєї попередньої оправи й оправлений разом з іншими описями львівськими (як і взагалі інвентарі сього відділу); писаний старанно, письмом кінця XV – поч[атку] XVI в., з тогочасними дописками й поправками іншим атраментом; як видно з тексту, реєстри мають все-таки якийсь фрагментарний характер: бракує закінчення в описях Верхнього й Нижнього замку, одначе се не брак рукописі, бо сі місця припадають на кінці не карток, але сторін (не паристих). Загальнішого титулу бракує, рукою новішою написано нагорі: «А. 1495», а до слів: in castro Superiori приписано: Leopoliensi: се, правдоподібно, приписки, зроблені архівістом при видиранні сієї описі з давнішої оправи, де дата могла стояти деінде (нагорі означено: z księgi № 657/6, давнішої нумерації).

Дата ся може бути прийнята з повним довір’ям: окрім здогаду, що архівіст знайшов її готову, бо ледве чи став би викомбіновувати, і сучасного письма рукописі, за належність описі тому часу свідчить ім’я підстарости Швартовского, що в ній приходить: в актах львівських сей підстароста виступає від р. 1492 і далі, але з перервами: в р. 1496 – 1497 виступав якийсь час Станіслав de Morawycza, 1497 – Ян de Wyrzbicza [Akta grodzkie і ziemskie, t. XV, index, sub. voce: Leopolis – vicecapitaneus.]. Подібні інвентарі звичайно укладалися при переміні адміністрації – старост; в 90-х pp. старости львівські кілька раз перемінились: Спитко з Ярослава (до 1493 p.), Ота з Ходча (1493), Андрій de Olesznycza (згад[ується] під 1496), Миколай Тенчинський (1497) [Ibidem, sub voce Leopolis – capitaneus.]: можна думати, що інвентар наш був списаний при вступі на уряд того Андрія Олесницького. Наостанку, що ми маємо інвентар дійсно Львівського замку, се зовсім ясно з тексту.

В порівнянні з деякими іншими інвентарями сей львівський не належить до більш цікавих. Він дуже короткий, не дає нам докладної описі фортифікацій місцевих, обмежується реєстром артилерії й запасу різного, не подає доходів замкових, розділу взагалі дуже цікавого, а говорячи про села, що належали до замку, також обмежується лише реєструванням знайденого в фільварках замкових, не подаючи ані реєстрів людності, ані їх податків, побутових подробиць взагалі небагато. Все щодо наукової вартості ставить львівський інвентар значно нижче від, напр., подільських; за всім тим одначе й сей інвентар вартість має безперечну.

Інвентар списаний під час страшних нападів татар, а попри них – турків та волохів на землі руські, перед волоським походом Яна Ольбрахта. Хоч головно терпіло від тих нападів Поділля, але й Галичина не була від них забезпечена; коли 1498 р. (в маю) Стефан Молдавський пустився помститися над Польщею за її похід, він пройшов до Вислоку, зруйнувавши Перемишль, Ярослав, Радимно й ін. Львів, «місто претверде», обложив він та пробував взяти, але не міг і лише передмістя попалив. За волохами в липні прийшли в Галичину татари й свобідно погосподаривши, вернулися без перешкоди, а в падолисті 70 тис. турків поруйнували полудневу Галичину – Галич, Жидачів, Дрогобич, Самбір, знову без жадної перешкоди, аж глибокий сніг примусив їх вернутись.

Північну Галичину навідали татари двічі 1500 р., поруйнувавши околиці Белза, Туробина, Лежайська; староста львівський Петро Мишковський стояв з значним військом на границях, але паніка була так велика, що напасти на татар він не відваживсь. Агенти московські, доносячи про спалені татарами міста, вичисляють і Львів, та тут знову треба розуміти, очевидно, передмістя львівські [Ваповський (вид. Краків[ської] академії) [ Wapowski, Kroniki część], с. 33, 35, 37 – 38; Зубрицького [Zubrzyckі], Kronika miasta Lwowa, p. 127 – 128, Сборник истор[ического] общ[ества], т. XLI [Памятники дипломатических сношений], с. 360, 469 – 470.].

Інвентар 1495 р. дав нам знати, як була приготована urbs munitissima [найукріпленіше місто] для прийняття ворогів. Вигляд не дуже втішний: на Високім замку стояло яких 5 – 6 гармат різного роду, п’ять гаківниць і 14 ручниць; крім того, було вивезено на замку Глинянського зі Львова дві гармати, гаківницю й дев’ять фуклерів. Поруч з ними уживалися ще луки: значне число їх найшлося на Львівськім замку, правда – все старі або попсовані, і наготовано було наново чималий запас стріл. На Нижнім замку, що був резиденцією старости і містився в фортифікаціях міських (на теперішній площі Castrum), ані артилерії, ані зброї взагалі інвентар не згадує, лише запаси харчу та різних речей до уживання господарського. Такі ж запаси зложені були й на Високім замку; харч доволі різнорідний: окрім звичайного запасу хліба й овочів, мед, сало, смалець, масло, сир, риба сушена, мак, конопляне сім’я, сушені черешні etc. Як недбало переховувався сей запас, доводить, що одна комора на Високім замку була заложена коломийським запасом, «але зрахувати його не можна було задля давності й смердючого запаху», а в чотирьох засіках мука так зляглася, що не можна було міряти.

З-поміж різних інструментів і речей побутових варто зауважити деякі приряди до кари: так, на Високім замку знаходимо: «дві куни з ланцюгами, для заковування в них людей», на Нижнім: «два залізних інструменти для заковування (vinculacione) в’язнів (captivorum). В додаток до сього наведу аналогічне місце з однієї пізнішої описі Львівського замку (1537 p.), де знаходимо: «kyy czo chlopi sadzayą zeliazny 1, pąto nа chlopy zeliazni 1, syna zelazna dłoga 1, rucznycze czo chlopi sadzacz 2» [Архів Скарбу, відділ IX, кн. № 5, f. 8.].

На Високім замку згадується капличка, доволі убога: чаша була цинова, крім орнат та паперового міссала, нічого не згадується.

По описі замку йдуть інвентарі замкових фільварків, всього 4; тут можна занотувати припадково зазначені сліди побуту вояків замкових: в Скнилові на фільварку сі вояки забрали більш як сто каплунів і сорок качок, а на селі там же вони «забрали у селян всіх курей і гусок, нічого не лишивши»; подібне спустошення вчинили вони й на фільварку велепольськім. Апетит їх, одначе, не обмежувався птицею домашньою, бо в тім же Скнилові згадується два стіжки пшениці якогось королівського підданого із Слонки, «що задля страху перед вояками свій хліб сюди привіз».

При описі фільварку в Новім Селі згадується дещо про господарство замкове: підстароста роздавав «пішим» селянам волів для роботи, і ті потім «мали вернути сю худобу або заплатити по таксі»; роздавалося й насіння для посіву.

Наостанку занотуємо знову згадку про отумерщину (morticinium): в Перегніві по двох селянах прийшло на замок двадцять один стіжок хліба і троє коней.

У Львові, 10(22)/IV 96

In primis que in castro Superiori inventa sunt, vt bombarde, siue pixides, vna huffnycza cum signo Odrowasch, et altera que nucupatur polhuffnycze.

In basta autem apud primam valuam hec habentur cum signo Lelywa. Tercia pars tharasznycza cum signo Lelywa – hec in Superiori castro. Quarta habetur super turri eiusdem castri, que est poltharasznycze etiam cum signo Lelywa.

Hakownycz in numero quinque: due ferree et tres enee.

Sex staplow ferrei pro preparacione hakownycz.

Rucznycz quatuordecem, omnes ferree.

Triginta et novem vasa puluerum nouorum, alias missilium, preparatum et XV vasa pulueris non preparati pulueris, wlgariter nyepodzalanego.

Saletre medium vas.

Sulfuris in tribus vasis existimacione quasi lapides decim. Aliud sulfur contritum et contonsum, eciam extimacione decern lapides.

Plumbi puri una porcio, extimacione duorum lapidum.

Kulky plumbee tam pro tharasnycze, quam eciam pro hakownycze et rucznycze, de preparatis habentur due urne plene, et lapidearum kulkarum maioris quantitatis sunt octo capecie numerate.

Lucibulariorum sunt sex – kaganczow.

Balistarum destructarum, alias zaskodnych, sunt sexaginta quinque et castrenses baliste antique in numero septem.

Sex vasa telorum alias szypoff osszadzonych.

Item aliorum telorum sunt aliquot capecie, absque vasis posite, eciam osszadzonych, nouiter reparate.

Item brzechwy – iste non sunt numerate, quorum est copia existimacione mille et vltra capeciarum.

Loricarum inveteratarum sunt octo et oboyeczkow XXII.

Galearum veteris posicionis, alias scholowkow, viginti sex.

Antiquorum autem armorum numerabilis disposicionis sunt porciones quindecim.

Item sunt quedam instrumenta artificum balistariorum porciones quinque.

Item de pice est una magna porcio quasi duorum lapidum.

Item tres kolowrothy pro trahendis balistis.

Item in habitaculo, vbi pulueres preparantur, sunt dwye stampye cum quatuor stampory et vna rota magna, ad hec preparata. Eciam et tres aluei pro eisdem pulueribus purgandis.

Item vas vnum pro emundacione loricarum factum.

Item in caminata maiori, ubi est capella, ubi totus apparatus missalis habetur, videlicet calixstanneus, ornatus, alba, humerale, cingulus, manipulare cum missali antiquo papireo.

In eodem habitaculo habentur quatuor haste antique, kopynycze et tres galee antique.

Item unum ferrum magnum, quod vocatur czop ad kyerad.

Item vna longa et magna cathena putealis, alias lanczuch, cum duabus vrceis cum ferro preparatis.

Tres bulge puteales, sed inveterate.

Novem corde, alias lyny, sex magne et tres parwe.

Item in eadem caminata sunt lardinum perne centum cum medio. Item post conscripcionem lardinum recepte sunt ad expensas due perne et tercia incepta.

Arwinarum polente sunt centum cum quatuordecim.

Frixate arvine, alias smalczu, sunt viginti sex olle, tamen quedam non sunt plene.

De sepo sunt lapides triginta duo; item post conscripcionem pro luminibus de sepo recepti sunt duo lapides per quinque septimanas.

De butiro septuaginta sex olle, omnes bene replete, et post conscripcionem de butiro due olle sunt recepte pro expensis per V septimanas.

Caseorum capecie centum et quinquaginta minus media, et iterum post conscripcionem recepte sunt due capecie.

Piscium siccorum sunt quinquaginta, et post conscripcionem quinque pisces sunt recepti.

Pultium ex ordeo medius truncus, alias polklody, et post conscripcionem una macza est recepta.

Milii truncus cum medio, et post conscripcionem unum chorum milii consumserunt.

Papaueris X trunci cum у ½ choro, et post conscriptionem medium chorum co[n]sumserunt.

Cerasarum, alias czeresny, tres chori.

Pisi duo trunci cum medio.

Seminis canapi trunci octo, et post conscripcionem medium chorum consumpserunt.

Item spyza colomyyska, de eadem repleta est una stuba magna, sed propter vetustatem ipsius atque vaporem fetidum enumerari non potuit.

In celario caulium caulium (sic) novem kuffy et duo dolia, preter caules recentes, ex quibus adhuc possent repleri due aut tria dolia.

De cepis triginta aut quadraginta trunci.

In superio promptuario, vbi farina reseruatur:

De farina sunt quatuor sząsyeky profundi, existimacione mille aut plus truticorum farine compresse, que facili non potuit mensurari.

Item post conscripcionem per quinque septimanas propter expensum castrense de farina consumti sunt octo trunci farine antique et postmodum adducta est farina nowa de molendinis decim novem trunci.

In alio promtuario, supra aliud celarium situato:

De farina seminata triticea quatuor sunt koritha magna et plene coagulata et vna magna fassa eciam plena, et ibidem de farina przekadek magnum et plenum et medium drays.

Salis duodecim fasse magne et plene cum medio dolio. Istud dolium medium pro salsandis carnibus porcinis totum exiuit.

De melle duo trunci cum medio et una maczą.

Octo boues castrenses.

Viginti octo owes, que sunt recepte Iudeo propter transgressionem thelonei, alias w przemycze, que occise sunt pro familia castrensi et ipsorum usu et que eciam tempore hyemis conservari non potuerunt.

Quatuor scrofe, que seruantur in castro propter suellos, et postmodum due sunt adducte.

Tres currus castrenses cum tribus securribus et vno ligone, cum lopatha ferrea.

Per quinque septimanas post adventum meum quatuor braxaciones cereuisie pro familia castrensi braxauerunt.

Molendinum castrense manuale.

In braxatorio: caldar, duo dolia, unus linter, alias koritho spusczadlne, przykadek, duo srothffassy ceruisiales, sypyen, septem vasa ceruisionalia, vnus linter cellarii, qui sub vasa supponitur braxacionis tempore.

In coquina: patella vna, scutelle lignee quinque et septem talaria.

Humulum non est mensuratum, cuius copia magna habetur.

Ante portam castri superioris, alias Na przehradzy robora quercina multa iam precisa, pro edificio preparata.

Due boyya, alias kuny, cum suis catenis, pro vinculandis hominibus.

Item lignorum communium pro calefactione et coquina copia magna.

Scilindriorum duo millia ducenta et decem Guniforum scilindriorum tria millia. Scilindria mille et ducenta.

Brasea duo magna triticea et tria parwa castrensia, per tres truncos comparata.

Awene [Далі нема.].

In castello Inferiori, in ciuitate Leopoliensi situato, et in promptuario maiori:

Quatuor vasa magna farine seminate.

Item eiusdem farine przykadek non plenum.

De piso duo trunci cum vno wyrthel.

Pultium ordeaceorum tres trunci cum polmyarek.

Scruti triginta sex trunci.

Triticum in braseatorio viginti trunci cum 1 ½.

Siliginis sexaginta quatuor trunci cum 1 ½ .

Salis quinque vasa magna cum medio przekadek.

Papaueris vnus truncus.

Humuli in duplici loco estimacione XXX truncorum.

De cepis vnum magnum celarium plenum.

De rapis recentibus copia.

Vasa ceruisiaria vacua sedecim.

Unum magnum srothffasz pro conseruacione aque.

Duo czebry, duo lintera, duo cantari lignei, due kuffy.

Duo instrumenta ferrea pro vinculacione captivorum, alias wlgariter kygye.

Baliste destructe, alias zaskodne, decim nouem.

Cere vna magna porcio.

Viginti septem porciones secti et preparati lapidis, que pro reformacione fenestrarum excisa fuerunt.

Tres pecie tentorii rubei regalis a moldauiensi pallatino; eiusdem tentorii due sepes.

Aliud tentorium regale de sela alba cum sepe, eciam a pallatino moldauiensi. Eciam sunt alie porciones aut sepes tentorii, igne fulguris cremate.

Signorum regalium quatuor.

Scilindriorum triginta capecie et quinque.

Lignorum cum pino copia.

Lucibulare, alias lichtharz.

Sacci, in quibus frumenta ducuntur ad molendina, sunt in numero quatuordecim.

Brasea duo magna triticea et tria parwa castrensia, per tres truncos comparata. Awene [Далі нема.].

Krznylow p[r]edium, miliare a castro distat.

In eodem predio in horeo de siligine acerwi decern septem cum modio et quarta pars allodii, que pars quarta incepta est triturari propter pecora. Eiusdemque siliginis triturate in predio et promtuali iam sunt tres trunci.

Ordei medium allodium et eiusdem ordei media pars acerwi.

Pisi vnus arthomus, sed grandine percussum.

Paganice vnus arthomus.

Feni vna stirtha in horeo et in campo tres.

Peccora cornuta quinquaginta et quatuor.

Scrofe communes triginta sex.

Vitullorum, alias czyelath, quadraginta duo.

Gallorum communium citra ducenti, tantum caponum sexaginta, nam stipendarii plus quam centum capones receperunt.

Ancarum quadraginta tantum, stipendarii vero quadraginta ex eis receperunt.

In eadem villa kmethonibus omnos gallos et ancas stipendarii receperunt, nihil relinquentes.

Styrtha et duo arthomi siliginis in eodem horeo prediali cuiusdam hominis regalis ex villa Szlonka, qui propter metum stipendariorum predicta frumenta illuc introduxit.

Decime ecclesiastice duo arthomi.

De feno duo arthomi in hereditate ville Wroczow falcastratum in prato deserte aree, quod fenum ducitur pro necessitate prediali in Krznylow.

Avene quinque styrthe et tres acerwi cum medio.

In villa Wyelyepole predium, distans tribus miliaribus a castro, in quo quidem predio siliginis sex arthomi cum medio.

Awene quatuor arthomi.

Pisi unus arthomus.

Peccorum in eodem predio nonaginta, in quorum numero quadraginta boues et duo habentur; eciam in eadem summa quatuor boues in transgressione thelonei recepti.

Tres eque erronee, alias bladne.

Porcorum maiorum sexaginta.

Minorum porcorum quadraginta.

Scrofarum communium centum cum medio.

Ancarum septuaginta quinque.

Gallorum communium centum cum medio.

Caponum tantum vndecim, quia ex eis stipendarii plus quam centum receperunt.

Molendinum ex villa Stradecz pertinet ad eundem predium, ex quo annuatim solvit triginta truncos farine.

In prato magno Przechodi feni XL-ginta et duo artomi.

Item in prato Thyczna anni preteriti et praesentio centum cum triginta arthomi minus vno et octo stirthe feni.

Item in villa Iacznyscza stat vnus arthomus scruti, quod seminatum est in Thyczna.

Molendinum in villa Slonka annuatim pro castro soluit XXX truncos farine.

In villa Noue Syolo predium, quatuor miliaria a castro distat, in quo predio siliginis acerwi octo cum medio.

Due styrthe iarzycze.

Tritici vna styrtha.

Awene duo acerwi et sex styrthe.

Pisi unus acerws.

Ordei acerwi vnus arthomus et medium.

Scruti arthomulus parws.

Ancarum quinquaginta septem.

Gallorum communium ducenli.

Caponum plusquam centum.

Vacce tres.

Pavones quinque.

Ibidem in promtuario triturate awene, que hominibus accomodata erat ad seminandum, XXIIII-or trunci.

Item accomodati tritici quatuor trunci cum medio.

Seminis canaparum unus chorus.

Siliginis quindecim trunci.

Una scrofa, duo porci, porcelli, alias nazymąth, quatuor, suelli quinque.

Item in eadem hereditate ville Nowe Syolo de feno tres arthomi, quod non potuit perfici, stat in prato in cassulis bene ad decim currus.

In eodem predio regie maiestatis boues sunt in numero viginti, quos vicecapitaneus Swarthowsky dedit inter kmethones ad laborandum, qui restitui debent tempore suo aut iuxta taxam solui.

Sub ista villa est molendinum, quod iacet in hereditate Turzynka, annuatim solvit XXIIII-or truncos farine, et iam retentam farinam tenetur citra centum truncos.

Predium in villa Myklaschow, duo miliaria a castro distat:

De siligine undecim styrthe cum vno artomulo.

De tritico due styrthe et vnus arthomus.

Awene anni preteriti decim styrthe.

Anni praesentis quinque styrthe avene magne quantitatis.

De piso vna magna styrtha.

De ordeo unus arthomulus.

De tritico triturato, quod dabatur homiuibis in nouam restitucionem, viginti vnus truncus.

De semine canaparum medius truncus.

De feno in pratis lutuosis quadraginta arthomi, in aliis pratis octo, styrthe.

Antiqui feni due styrthe cum media.

Item in eodem predio invente sunt viginti vacce steriles, alias ialowycz, stacionales, per vicecapitaneum Szwartsowskj exacte.

Inveni peccorum domesticorum communium quinquaginta, in quo numero sunt tres boues laboriosi.

Item vitallorum (sic) adultorum, alias ozymczath, viginti septem.

Ancarum quadraginta.

Pauonum nouem.

Gallorum sine numero.

Ibidem in Myclaschow Martinus thywn de censensu domini pallatini propriis impensis molendinum de nowo construxit, quod successu temporis duodecim truncos farine annuatim solvere deberet.

Item in eodem predio inveni robora optima pinea, reposita pro edificio, centum cum sexaginta.

Predium, sub castro nouiter factum, in quo sunt due styrthe pisi et totidem feni et vnus arthomulus scruti.

Item ibidem piscarium, piscibus repletum.

Item in villa Thurzynka quinque magne styrthe et cum vno arthomo feni.

Item molendinum de villa Byelka dat ad castrum annuatim triginta sex truncos farine.

Oppidum cum fortalicio Glynyany.

In quo primo inveni armorum propugnancium, que ex Leopoli deducta sunt: vna huffnycza, una tharasnycza, vna hakownycza, nouem foglary, prochownycz viginti tres, rucznycz XVII.

Duo foglary castri Glynyanensis.

Nouem prochownycz eiusdem castri Glynyany.

Pulveres ad huffnycze vnum vas.

Pulveres ad tharasnycze vnum vas.

Pulveres ad rucznycze vnum vas.

Ad tharasnycze kulky quinquaginta.

Ad huffnycze kulky quinquaginta.

Ad ffoglary kulk ducenta cum septuaginta.

Ad rucznycze septem centa kulkarum.

Telorum due capecie ossadzonych.

Item tres rucznycze ferree fracte.

In promtuariis:

De semine lini unus truncus.

De semine canapi nouem trunci.

De semine papaueris quatuor trunci.

De sale trito communi lintera quinque cum vno dolio.

Butiri octo olle.

Caseorum quadraginta capecie minus duabus.

Pisi triturati duo trunci.

Vas milii et aliud pultium vas.

Lardinum viginti perne.

In predio frumentorum:

De tritico antiquo viginti sex styrthe.

De nowo tritico viginti vna styrtha.

De siligine antiquo vna styrtha.

Siliginis nowe quinque styrthe.

Awene antique eciam quinque styrthe.

Awene anni praesentis octo styrthe.

Pisi vnus arthomus.

Scruti vna styrtha.

Ordei vna styrtha et alia incepta est.

In eodem predio:

Viginti octo vacce lactantes.

Thauri trium annorum sunt vndecim.

Ozymkow nouem.

Vituli viginti octo.

Ance sexaginta.

Sues quinquaginta comunes.

Caponum et aliorum gallorum non est numerus.

Suppellectilia domus: Sex scutelle lignee. Octo tallaria lignea. Ligo vna. Gracza vna. Ffossoria duo. Tres thene et quinque multra. Dzeza. Securis.

In braxatorio: Duo dolia magna et unum parwm. Caldar. Vanna. Viginti vasa cum vno ceruisialia. Due thene, alias czebry. Unus tippus ferreus, alias kyy.

Morticinia: Item in villa Przegnyowo derelicta morticinia hominum Lowyn et Zankow, post obitum relinquerunt viginti arthomi cum vno frumentorum, tres equas.


Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Опись Львівського замку р. 1495 // ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. XII. – Miscellanea. – С. 1-12. У 1897 р. робота ввійшла до т. 2 «Розвідок та матеріалів до історії України-Руси» (пагінація окремого відбитка «Записок НТШ).

На відміну від багатьох інших міст, у середньовічному Львові було побудовано не один, а два замки: Високий – поруч з мурами міста, на горі, та Низький, розташований у межах мурів, у долині р. Полтви. Високий замок з’явився ще у княжі часи, у XIII ст., перебудований за польського короля Казимира III у середині XIV ст. Низький замок у княжі часи слугував житлом для князів, згодом львівських старост, тимчасовим житлом королів; у ньому знаходилася канцелярія гродського та земського судів. Наприкінці XVIII ст. обидва замки були розібрані на будівельний матеріал. Про обидва замки у Львові писали: Czołоwski A. Wysoki zamek. – Lwów, 1910 (= Biblioteka Lwowska, t. IX – X); MarkowskiF. Nizki zamek we Lwowie // Kwartalnik Architektury і Urbanistyki. – Warszawa, 1972. – T. XVII. – Z. 3. – S. 177 – 208 (у додатках також подані описи Низького замку 1570 та 1565 pp.).

У 1986 р. був надрукований недосконалий переклад українською мовою більшого фрагмента опису, що стосувався Високого та Низького замків (Історія Львова в документах та матеріалах: Зб. док. / Упор. У.Я.Єдлінська. Я.Д.Ісаєвич та ін. – К., 1986. – С. 28 – 30). У цьому ж збірнику перекладено українською мовою фрагмент люстрації львівського староства 1765 р. з описом Низького замку (Там же. – С. 96 – 97).

(див. замітку в «Записках», т. VI)йдеться про розвідку: Грушевський М. Архів Скарбу Коронного в Варшаві. Замітка археографічна // ЗНТШ. – Львів, 1895. – T.VI. – С. 1-4.

видання збірника сих описей… наперед друком оголосити проект видання не вдалося реалізувати в окремому збірнику, вийшли друком тільки окремі описи замків та староств у різних числах «Записок НТШ», див.: Грушевський М. Опись подільських замків 1494 p. // ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. VII. – С. 1-18; Грушевський М. Описі Перемиського староства 1494-1497 pp. // ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. XIX. – С. 1-24.

відділі LVI т. зв. архіву Старопольського, літера L. 1, кн. 1 – сучасна архівна легенда: Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі – AGAD). – Archiwum Skarbu Koronnego. – Oddz. LVI, ks. L 2756.

Снитко з Ярослава (до 1493 p.), Ота з Ходча (1493), Андрій de Oleszaycza (згад[ується]під 1496), Миколай Тенчинський (1497) – Спитек з Ярослава був львівським старостою у 1479 – 1495 pp., Андрій Олесницький – у 1496 р., Миколай Тенчинський – у 1497 p., Збігнєв Тенчинський – у 1497 – 1498 pp.: Urzędnicy województwa Ruskiego XIV-XVIII wieku. Spisy / Opr. K.Przyboś. – Wrocław, etc., 1987. – S. 151.

волоським походом Яна Ольбрахта – йдеться про невдалий похід 1497 р. польського короля Яна Ольбрахта (1492 – 1501) на Молдавію з метою поновити васальні взаємини молдавських земель від Польської корони.

Стефан Молдавський – Стефан III Великий – молдавський господар (1457 – 1504). У травні 1498 р. за підтримки турків і татар здійснив спустошливий набіг на Руське та Подільське воєводства, дійшовши до р.Вислок (Дзира Я. Татарсько-турецькі напади на Україну XIII – XVI ст. за хроніками Бєльських та Стрийковського // Український історико-географічний збірник. – К., 1971. – Вип. 1. – С. 92).

Північну Галичину навідали татари двічі 1500 р. – насправді такі походи відбулися двічі восени 1499 p.: Дзира Я. Татарсько-турецькі напади. – С. 93.

староста львівський Петро Мишковський – львівським старостою був у 14991501 pp.: Urzędnicy województwa Ruskiego XIV – XVIII wieku. – S. 151.

фуклерів – легка гармата, див. примітку: Грушевський М. Твори у 50 томах. – Львів, 2003. – Т. 5. – С. 424. Про вогнепальну зброю – гаківниці, рушниці див.: Там же. – С. 468-469.

На Високім замку згадується капличка, доволі убога… – у публікованому описі з 1495 р. про капличку нічого не згадується; можливо, М.Грушевський взяв цей фрагмент з опису 1537 р. Очевидно, йдеться про невеликий костел Св. Катерини, що існував у той час на території не Високого, а Низького замку у Львові; в документах згадується вже у 1377 р. (Мицько І. Про деякі давні церкви Львова // Семінарій «Княжі часи»: Давній Львів. – Львів, 2003. – С. 26).

Скнилові – тепер с.Скнилів Пустомитівського р-ну Львівської області. Частина села увійшла до території м.Львова. Перша джерельна згадка датується 1396 р. (Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. – К., 1968. – С. 604). У XV – XVI ст. село існувало як шляхетська власність; у 1547 та 1550 pp. Львів отримав право викупити село з огляду на близьке розташування від міста (Привілеї міста Львова XIV – XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М.Капраль. – Львів, 1998. – Т. 1. – С. 294, 308), але реалізувати королівські привілеї на право викупу львівським міщанам не вдалося.

фільварку велепольськім – йдеться про фільварок у с.Великополе (тепер знаходиться у Яворівському р-ні Львівської області), яке існувало вже у XV ст. (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 925).

Слонки – тепер с.Солонка Пустомитівського р-ну Львівської області; існувало вже у XV ст. (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 604).

в Новім Селі – тепер с.Нове Село Городоцького р-ну Львівської області (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 257).

... отумерщину (morticinium) – тут: спадщина.померлого без нащадків селянина, що потрапляла в руки власника села (Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. – Lwów, 1911. – Т. II. – S.11).

в Перегніві – тепер с.Перегніїв Золочівського р-ну Львівської області (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 386).

Wroczow – тепер с.Вороців Яворівського р-ну Львівської області; перша згадка датується 1407 р. (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 926).

Stradecz – тепер с.Страдч Яворівського р-ну Львівської області; за археологічними даними, село існує з XI ст., відоме своїми влучними печерами (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 929).

Iacznyscza – тепер с. Ясниська Яворівського р-ну Львівської області; перша згадка про село датується 1454 р. (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 931).

Тиrzупка – тепер с.Туринка Жовківського р-ну Львівської області; перша згадка датується 1478 р. (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 539).

Myklaschow – тепер с.Миклашів Пустомитівського р-ну Львівської області; перша згадка датується 1409 р. (Історія міст і сіл Української РСР. – К., 1968. – С. 602).

Вуеlка – тепер с.Верхня Білка Пустомитівського р-ну Львівської області; перша згадка датується 1405 p. (Akta Grodzkie і Ziemskie. – Lwów, 1873. – Т. IV. – S. 20).

Glynyany – тепер селище міського типу Глиняни Золочівського р-ну Львівської області; очевидно, існувало у княжу епоху, перша згадка датується 1379 p.. Магдебурзьке право отримало у 1397 р. (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 386 – 387).

М. Капраль

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 144 – 153.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 979

Модифіковано : 17.11.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.