Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / 1896 р. / Метрика Самбірська

Метрика Самбірська

Михайло Грушевський

Подробиці з історії відносин релігійних

В львівській бібліотеці ім.Оссолінських під ч. 2174 переховується досить цікавий рукопис XVI в. Є то невеликий (50 карт.) зшиток в аркуш, вздовж перегнутий (т. зв. дудка), оправлений в пергаменові карти гарного канционала (з характером письма XIV в., як зауважив д-р Кентржинський), на хребті сучасна напись: Metrica Samboriensis 1571 – 1700, на окладковій картці напись неб[іжчика] Бельовського: Metryka і spominki Samborskie і нотатка: Mistrz Andrzej Bargiel, Samborzanin, który tę metrykę pisal, był jednym z bardzo swiatłych mężow swojego wieku. Benedykt Herbest, wielki jego przyjaciel, oddał mu pod sęd dzielo swoje: Periodicae Responsionis libri quinque, Lipsiae, 1566. A.Bielowski. На першій картці рукопису (правий край її обгризений, як і дальші картки, аж до 25) стоїть: Met(rica) rerum in ecclesia Novae Sambor promulgata(rum) a m. Andrea Bargelo, indignissimo [eius] parocho consignata CIDDLXXIJ, і пізнішою рукою приписано: а 1571 ad 1602.

Се книга записок Самбірського костелу, куди плебан записував розпорядження єпархіальні, заявления, присяги і т. ін. – переважно в справах шлюбних: декрети про розвід, про підтвердження шлюбів, присяги в тім, що жених або заручена не мають живої жінки чи чоловіка, справи про супруга, що ухиляється від спільного мешкання і т. ін. Серед таких заміток кілька карток займають записи датків і видатків і різні рахунки (f. 9, 14, 16 v., 20), а на л[исті] 24 з особим титулом іде metrica excomunicationum. Розпочаті Баргелем, сі замітки велись і за його наступників, ксьондзів самбірських, більш-менш регулярно до кінця XVI в.; остання нотатка належить до р. 1599. В кінці вплетено три цілком окремі картки з найрізнішими записками XVII і початку XVIII в., видерті з якоїсь більшої записної книжки того ж костелу, тут є і ліки від зубів, і літописні записки.

Між сими записками є деякі цікаві для історії побуту релігійного і громадського – такі, напр., деякі справи шлюбні, про єретиків, свідоцтва цехів про право шлюбу і т. ін. [Наводжу на зразок кілька цікавіших уривків:

f. 6, свідоцтво цехове: 1575. Ioannes Pol et Martinus Mnich, frenifices et cives samborienses, professi sunt e testimonio consuetudinis, in artificio suo servatae, honestum Stanislaum Stolowskj, Leopoli oriundum, eiusdem opificij socium, ab omni impedimento matrimonij esse liberum, alioqui socij nulli eum secum artificium exercere paterentur, si ulla esset olim suscepti matrimonij suspicio in eum. Itaque admissus est a me ad copulam cum Barbara, Stanislai Cichy de Felstyn filia. Подібне див. f. 37 v.

f. 37, квіт на вільний шлюб: (1585) In praesentia mei, nempe Sebastiani presbyteri, plebani samboriensis, et honestorum virorum Martini Mareczkowicz et Iohannis Isaiski, civium samboriensium, Eva, Nicolai Czerminski filia, libere et palam fassa est, quod ab Adamo sartore, d[omi]ni Iacobi Orlowskj famulo, ratione virginitatis amissae ac deflorationis suae accepit florenos octo pecuniae, ideo illum ab ea causa et promissionibus omnibus, sibi praestitis, liberum facit atque ut aliam praeter se uxorum ducat, permisit (подібні на f. 38).

f. 40, справа єресі: (1589) Iacobus Chyrurgus hereticus, duobus testibus acceptis, hospite suo Simone Malowani et Guihelmo Sotho, civibus samb., dignis fide, fasi (sic) sunt, ipsum hereticum non vesci carnibus neque lacticinijs tempore quadragesimae; под[ібні] див. f. 28; f. 42 охрещення аріанина Андр[ія] Камінського.

f. 16, увільнення від екскомунікації; 1571. Laboriosus Thomas Kracmar ad d[omi]num plebanum samboriensem, pastorem suum, libere consensit, ut obtineat absolutionem ab excommunicatione Iacobus Tatara, in quem coniectus fuit propter Zophiam sororem suam, quae una cum eo in sorte patris manens cum praedicto Kracmar, marito suo, recusavit et aduc (sic) recusat cohabitare. Quam quum nullo iure potest ex aedibus expellere propria authoritate, nisi id magistratus ipse faciat, propterea facilius consensit predictus Thomas ad obtinendam absolutionem. Ipse vero absolvendus promittit se partes praefati Thome omni ratione adiuturum. Acta sunt haec praesentibus etc. Справи екскомунікацій див. ще f. 24, 39.] Але я тут зверну спеціально увагу на одну, досить багату категорію записок, що ближче нас обходять, бо належать до «руської віри» (ritus Ruthenicus, або schisma Ruthenicum, ritus Graecus), себто – в той час – православної.

Сюди належать перш за все численні записки про перехід з руської віри на латинську, таких записок, в протягу тих двадцяти дев’яти років нарахував я 77; в 70-х роках, за Баргеля, вони ще рідкі (5), найбільше число прийшло на 80-ті р[оки] (41), особливо щось припадає їх багато на часи плебана Себастіана (р. 1580 – 1586) – щось до 30-ти, хоч і невідомо, в якій мірі се залежало від його особистого впливу; особливо ж видаються р. 1582-1584 (30), 1590-1591 (12) і 1593 (12).

На жаль, не всі записки дають нам якісь відомості про становище неофіта й обставини його переходу; досить часто, одначе, знаходимо ми згадку, що неофітка була служницею у латинників або жила в сусідах (inquilina), часом її хазяєва асистували й при тім переході:

«Анастасія сирота, дочка Пашка з Добромиля, служниця п[ані] Непельської, – читаємо в одній записі, – зреклася схизми руської і прийнята до церкви римської католицької, п[ані] Непельська її презентувала і під свою опіку прийняла» (див. витяги, текст VII).

Такі хазяєва, звичайно, й бували, мабуть, ініціаторами переходу:

«Улька, дочка Ізидора з Ольшаник, служниця п[ані] Туркової, і Софронія, взята в полон з Московського краю, служниця Келбасчиної, відреклись схизми руської etc. Причинилась в сій справі (operam suam hac in re illis praestitit) п[ані] Туркова, як їх хазяйка (patrona)» (текст VIII).

Іноді стрічаємо і чоловіків-слуг, але далеко менше (напр., текст X: «Іван сирота з с.Людків, слуга Томи Мачовича з передмістя Самбірського, вирікся схизми руської» etc). Трапляються діти і недорослі часто, окрім вищеподаного, маємо, напр.: «Хлопець підданого п[ана] Оржеховського Прокопій Чомик за присягою пристав до єдності церковної» і т. д. (текст XIII), або:

«Демко, син Кузьми, сирота, з нижчого передмістя Самбірського, сам просив, щоб його до церкви католицької прилучити, і як показався здатний до того і научений початкам віри, до того його припущено: вирікся прилюдно і т.д., в присутності Симеона Єндриховича, хазяїна того сироти» etc. (VI).

Все се здебільшого переходи наново, є один випадок, що прилучено до латинського костелу дитину латинників, охрещену «у попа в горах за браком ксьондза (fol. 44), знов в іншому підтверджено перехід до латинства, що стався перед п’ятьма роками (f. 39 v.). На дітей з мішаних шлюбів натякають записки, як: «уроджений від батька-русина» (Rutheno patre natus – напр., f. 41 etc.).

Характерну категорію становлять кілька невільників з Московщини. За одну таку невільницю (captiva ex regione Moschovitica) вище згадано вже. До сього прилучимо ще одну записку: р. 1584 дві жінки московські, взяті в полон з Псковського краю (є Plescoviae regione), Огруха і Палажка, служниці п[ана] Сухинського, виреклися схизми руської і московської (schismate Russico et Moscovitico) i т. д. (XI) – отже, се невільниці з Псковського походу Баторія.

Може, до сеї ж категорії належить ще якийсь Іван Buza(n?) Moscoviticae religionis, прилучений p. 1590.

Між неофітами є двоє й шляхетних (nobiles); одна – Маргарита Ру-сецька de Kornownicze, мабуть, жінка латинського шляхтича (між свідками знаходимо Адама Русецького), другий – якийсь захожий nobilis quidam Альберт Домашевський з Любліна (XVI).

В раніших записках знаходимо часто і переміну імені, навіть хоч би неофіт мав таке ім’я, що є і в католицькім календарі: такий «русин Яцко» здобуває ім’я Яна, Маргарита з Угерця – Анни, Мартин Валигурка – Яна, не кажучи за такі імення, як Настка, Васька (жіноче), Ївга, Федько, Улька etc. Здається, переміна була ніби нормальним явищем, бо в давніших записях нотується, як ім’я зостається без переміни. В пізніших записях рідко про ім’я згадується, ба й взагалі вони далеко бідніші всякими подробицями, ніж давніші, виступає тільки звичай присяги, що неофіт не зламає того свого переходу і все зостанеться при обряді латинськім; часом згадується і про добровільність переходу.

Окрім записей про самі прилучення до латинства, належать до відносин обрядових ще деякі записки. Так, напр., маємо присягу такого Данилка, міщанина самбірського, «обряду грецького», що він своїй жінці Ядвізі Слоцькій жодної перешкоди ані словом, ані ділом не чинитиме щодо «релігії католицької» і всіх дітей охрестить на обряд латинський – очевидно, за тою умовою дозволений був той шлюб (II). В других випадках виступає порожнеча обрядова ще гостріше: так Андрій Шурий, міщанин самбірський, попав під епітимію, що взяв за себе навпереки законам церковним Кулину, жінку-схизматичку; йому дано тільки провізоричне увільнення на півроку для того, бо обіцяв, що за сей час здобуде собі диспензу у папи і що буде силкуватися «всіма способами, якими зможе і повинний буде», повернути дітей своїх до латинства (IX). Подібне значення має й запись про прилучення до латинства Васьки, дочки війта з Озимини (названа була тоді Барбарою): на сій основі (ideo) дозволений її шлюб з Мартином Пивоваром (IV). Згадана вище шл[яхетна] Маргарита Русецька по переході на латинство здобула собі также підтвердження шлюбу, «даного попом руським» (XV). Отже, бачимо ті самі гострі приписи щодо мішаних шлюбів, які й тепер у церкві римо-католицькій уживаються.

Витяги з метрики Самбірської

І. 1573, 2 martij. Margareta, olim Marina vocata, ex Hryć et Malanka Ruthenis parentibus orta, colonis pagi Strzalkowice, nunc a sex fere annis in Bieskowice serviens apud Franczek subditum d[omi]ni Macieiowsky, expetebat se participem esse communionis catholicae, ad quam, quod summo studio desiderare videbatur, facto in manibus m. Andre(ae) parochi iuramento, est admissa, praesentibus famatis Stanislao Bargel, et Mathia Rog et Catharina Ioannis Bargel, Catharina Sotowa et Anna Sobkowa Piwowarowa honestis matronis, item Petro Stephanio, publico notario (f. 4).

II. 1575 die 21 martij. Danilko Iacinkonis sartor et civis samboriensis, ritus Graecj, iusiurandum fecit ad imaginem s. Crucis de mandato officij r. d. administratoris d. St(anisl)aj Leczkj de duobus: primum – quia uxori suae Hedvigi Slocka, quam apud d[omi]nam Margar[eta] Horeniecka duxit, nihil unquam impedimentj de religione catholica verbo aut facto daturus sit; deinde – quod omnes liberos, si quos in posterum ex ea suscipiet, baptizandos dabit baptismo catholicorum, ut matris religionem in omnibus sequantur, praesente d[omi]no Matthia Chalcouio, vicario samboriensi, Ioanne Niedzwieczkj et eadem Hedvigi, uxore eius, ac me m. Andrea parocho, rotalum iusiurandi p(ro)ferente et huius actus praeside (f. 8).

III. (1579) Bartek Sczesny syn z Kotkowicz Zophia Rachnyacka brali slub u popa ruskiego w Huerczach (f. 23).

IV. 1581, ХІІІІ die februarij. Vaska ex Ozimina, Deriglouae advocati filio, Russico schismate abnegato, religionem catholicam et obedientiam Romanae ecclesiae professa est; cui nomen Barbarae inditum est. Adstitit illi Eva Martini Coci uxor. Ideo permissum est illi matrimonium cum Martino Piwowar post ferias Paschae contrahendum (f. 28).

V (1582) Die XXXI martij Andreas ex Mogilew Albe Russiae itidem schisma Russicum abnegavit ecclesiaeque catholicae incorporatus sit, retento eodem Andreae nomine, praesente venerabili patre Christophoru(m) concionate ordinis sanctj Dominici et Mathia paupere ex ptochodochio (f. 30 v.)

VI. Die XXVII eiusdem mensis. Demko filus Cuzma, ex inferiore suburbio pupillus, ultro petiit se ecclesiae catholicae incorporari, cumque aptus ad banc rem esse videretur principiisque religionis instructus, admissus est, schismate Russico publice abnegato et pro Demcone sive Demetrio Benedictus nominatus est, testibus Simeone Jendrychowicz textore, eiusdem pupilli patrono, et Luca Rozinskj etiam textore, civibus praesentibus (f. 30 v.)

VII. (1582) XIII die eiusdem mensis (aprilis) Anastasia pupilla, Paschonis olim ex Dobromil filia, famula d[omi]nae Barbarae Nepelska, Russicum schisma abiuravit et ecclesiae Romanae catholicaeque incorporata est, assumpto Annae nomine; ob eadem vero d[omi]na Nepelska praesentata est et in curam recepta est (f. 30 v.)

VIII. Anno Domini 1583, die ultima februarij. Ulca, Isidoris ex Olszanik filia, famula d[omi]nae Turkowey, et Sophronia captiva ex regione Moschouitica, famula Kielbasczyney, schisma Russicum abnegarunt et obedientiam ecclesiae Romanae professae sunt. Quarum prior Margaritae, posterior Catharinae nomen assumpsit. Operam suam hac in re illis praestitit d[omi]na Anna Turkowa, utpote illarum patrona (f. 32).

IX. De matrimonio Andreae Szurj decretum, allatum est die 28 iunij. Melchior Petricius de Skrzinno, philosophiae et iurisprudentiae doctor, canonicus in spiritualibus et officialis praemisliensis generalis, honorabilibus et discretis viris, dominis ecclesiae parochialis Sambor Novae vicariis caeterisque tenore praesentium regren[tibus] salutem in Domino. Vim et effectum censurarum ecclesiasticarum, tarn ordinaria quam etiam pastorali autoritatibus in et contra providum Andrearn Szury, czywem samboriensem, eo quod contra constitutiones ecclesiasticas Kulynam mulierem schismaticam sibi in uxorem duxerit, latarum et promulgatarum (post factam per ipsius (sic) hie apud acta officij nostri subreincidentia in priores censuras obligationem ac inscriptionem, quod omnem operam et diligentiam adhibere debebit, quo super huiusmodi matrimonio, per ipsum cum schismatica contracto, sedis apostolicae dispensationem hinc ad faestum circumcisionis D[omi]nj anni proxime instantis obtinere possit, quodque prolem, ex eadem Kulina, uxore sua, susceptam, ad obedientiam ecclesiae catholicae fidei Romanae omnibus modis, quibus poterit et debebit, reducere contendet hinc ad praefatum circumcisionis D[omi]ni festum submovendum decrevimus, prout et sublevamus ac interim eundem Andrearn Szury in Dej nomine absolvimus, quern etiam vos iniuncta illi primitus per modum culpae paenitentia salutari absolvate absolutumque publice denuntietis. Datum Praemisliae die saturnj XI Junij anno D[omi]nj MDLXXXIII (f. 34 v.)

X. (1584) XII eiusdem mensis (martij) Ivan sive Iohannes, ex pago Ludkow orphanus, famulus Thomae Maczowicz, suburbanj samboriensis, Russico schismate abnegato, eandem religionem catholicam et obedientiam ecclesiae Romanae professus est, praesente Paulo Rybka piscatore, suburbano samboriensi (f. 36).

XI. (1584) Die ultimo maij eodemque festo Corporis Christi duae Moscouitanae mulieres, e Plescouiae regione captae, d[omi]ni Suchinskj famulae, abnegato schismate Russico et Moscouitico, religionem catolicam et obedientiam ecclesiae Romanae professae sunt. Quarum ea quae maior natu fuit et Ogrucha vocabatur, nomen Sophiae assumpsit, alteri vero iuniori, quae Polaszka dicebatur, Dorotheae nomen iuditum est, praesentibus Sebastiano Stipula, cive samboriensi, et Catharina Vegierka e ptochodochio (f. 37).

XII. (1589) 6 d. aprilis. Ioannes Buza(n), Moscoviticae [Потім переправлено на metropolié.] religionis, scysma suum penitus obnegavit ad ecclesiam catholicam redijt obedientiamque summo pontifici praestitit, corporali iuramento addito et praestito; testes: Martinus Koczvara civis et Simon N. cives samb. et me Laurentio Gardecky praesbytero teste (f. 42 v.)

XIII. (1592) 26 d. martij, in caena Domini. Nobilis d. Alexandri Orzechowskj de Vikothi puer subditi eius nomine Procopius Czomik unionem ecclesiae obedientiamque iuramento facto suscepit, famulo ipsius teste et Sebastiano aurifabro, cive samboriensi (f. 43).

XIV. Anno Domini 1593 januarij XX die. Andreas Bielecky de Rogozną, scholaris mendicus samboriensis, patre et matre oriundus Rutheno, patre demortuo, matre vivente, in Vjkoti manente cum alio nupto viro dicto Feytko Gruda, sponte et ultro suscepit unitatem ecclesiae catholicae obedientiamque, facto iuramento corporali in facie ecclesiae, summo pontifici praestandam suscepit, abnegato scysma Ruthenicum, praesentibus testibus: famata d[omi]na Ianova Turkova et alia cive Sczepankova, avo Ioanne ecclesiastico vocato Sczudło ad hunc solennem actum et me Laurentio Gardecki praesbytero et commend(ari)o samb. (f. 44).

XV. 17 junij anno ut supra. Nobilis Margaretha Russiecka de Kornownicze, scysma Ruthenicum abnegavit, unitatem ecclesiae suscepit Romanae, obedientiam summo pontifici moderno, facto iuramento corporali super evangelium s. Ioannis in facie templi, rite et legittime spopondit, de caetero confirmatio ss. matrimonij, collati a popone ruthenico, per me facta est suo ritu et legitimo modo iuxta consuetudinem sacrificam ss. ecclesiae Romanae. Circa hunc actum solennem propter maius testimonium praesentes aderant: g[e]n[er]osus d. Ioannes Raporsky, d. Lucas Iuchnowsky, d. Adam Russiecky, d. Iuchnowska et id genus nobilium, et me praesente Laurentio Gardecky, comendario samboriensi, confirmante matr(imonium) (f. 44 v.)

XVI. (1594) 8 d. aprilis. Nobilis quidam Albertus Domassewsky a Lublin suscepit abnegato scysmate Ruthenico fidem catholicam cum obedi(enti)a, iuramento corporali facto. Testes: Simon Kletowsky, Fridericus Poznanka, civis samb., Anna Turkowa etc. (f. 45 v.)

XVII. (1598) 24 iunij. Martinus Valigorka de Lesko genuit filium Feithko, iste filius eius, genere Ruthenus, auriga m[a]g[ni]fici dd. Ioannis Pallatinidis, capitanei sanocensis etc. suscepit obedientiam ecclesiae, nomine illi imposito Ioannes de Ferens, iuramento in facie ecclesiae praestito, praesentibus Ioanne Pendel, Ludovico, Petro civibus samb. (f. 46 v.)


Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Метрика Самбірська. Подробиці з історії відносин релігійних // ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. X. – С. 1 – 8.

У цій публікації М.Грушевський торкнувся проблеми асиміляції релігійних конверсій українського населення другої половини XVI ст. на прикладі унікального документа – «Метрики Самбірської». На жаль, до цього часу ця розвідка залишається піонерською в нашій історіографії, оскільки історикам не вдалося детально вивчити асиміляційні процеси в українських містах XVI – XVIII ст. через брак аналогічних церковних записів (метричних книг, реєстрів конверсій тощо). В історіографії питання конверсії та асиміляції українського населення у XVI ст. на основі масових джерел досліджувалися тільки на прикладі Львова, див.: Крип’якевич І. Львівська Русь в першій половині XVI ст. Дослідження і матеріали. – Львів, 1994. – С. 80 – 81; Капраль М. Національні громади Львова XVI – XVIII ст. (соціально-правові взаємини). – Львів, 2003. – С. 281 – 298.

бібліотеці ім.Оссолінських під ч. 2174 – сучасна архівна легенда рукопису: Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника. – Відділ рукописів. – Ф. 5 (Оссолінських), оп. 1, спр. 2174/2.

оправлений в пергаменові карти гарного канционала (з характером письма XIVв., як зауважив д-р Кентржинський – Войцєх Кентжинський (Wojciech Kętrzyński) – польський історик (1838 – 1918), багатолітній директор Національного інституту ім.Оссолінських у Львові, автор його каталогу (Katalog rękopisów zakładu nar. im. Ossolińskich / Wyd. W.Kętrzyński. – Lwów, 1881-1898. – T. 1-3).

Директор Оссолінеуму В.Кентжинський надав М.Грушевському неточну інформацію, бо канціонал (співаник побожних пісень) поширився на українських та польських землях лише під впливом Реформації, тобто з другої половини XVI ст. Очевидно, пергамінові карти були колись вміщені у католицькій літургійній книзі під назвою градуала або антифонара, що справді функціонували у XIV – XV ст. (про різновиди католицьких співаників ширше див.: Encyklopedia Katolicka. – Lublin, 1989. – Т. І. – S. 711-712; 1993. – Т. VI. – S. 25; 2000. – Т. VIII. – S. 558-560).

небіжчика Бельовського – Август Бельовський (August Bielowski) – польський історик, археограф, поет, перекладач (1806 – 1876). З 1845 р. працював у Національному інституті ім.Оссолінських у Львові, з 1850 р. (формально з 1869 р.) – директор Інституту. Він, очевидно, прийнявши на зберігання рукопис, і зробив запис, наведений М.Грушевським.

увільнення від екскомунікації – церковне покарання, внаслідок якого християнина виключали з громади вірних або забороняли приймати причастя, сповідатися тощо; це покарання було останнім перед відлученням від церкви (Encyklopedia Katolicka. – Lublin, 1985. – Т. IV. – S. 804-806).

Псковського походу Баторія – Стефан Баторій – польський король (1576 – 1686), який під час участі Речі Посполитої у Лівонській війні з Московською державою (1558 – 1583 pp.) здійснив похід у російські етнічні землі та облягав Псков у 1581 р. упродовж п’яти місяців.

попав під епітимію – йдеться про церковне покарання.

здобуде собі диспензу – диспенза – звільнення від зобов’язуючого права, що уділялося в окремих випадках властивою владою, насамперед Папою Римським; уділялася вона у випадках здебільшого шлюбних перешкод, дотримання постів, перешкод при свяченнях; ширше див.: Encyklopedia Kościelna. – Warszawa, 1874. – Т. IV. – S. 424 – 430.

бачимо ті самі гострі приписи щодо мішаних шлюбів, які й тепер у церкві римо-католицькій уживаються – йдеться про звинувачення як з польського, так і з українського боку у асиміляційній діяльності через мішані шлюби та переходи в інший обряд; ширше правовий бік цих дискусій висвітлено у виданні: Mudryj S. De transitu ad alium ritum (a bysantino-ucraino ad ritum latinum). – Romae, 1973.

Strzalkowice – тепер с.Стрілковичі Самбірського р-ну Львівської області; поселення існувало з кінця XIV ст. (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 686 – 687).

Bieskowice – тепер с.Бісковичі Самбірського р-ну Львівської області; перша джерельна згадка датується 1442 р. (Історія міст і сіл Української РСР. – С. 682).

z Kotkowicz – тепер с.Чуква Старосамбірського р-ну Львівської області. Паралельна назва Котковичі – Чуква існує з XVII ст. (Rejestr poborowy ziemi przemyskiej z 1628 r. / Wyd. Z.Budzyński, K.Przyboś (=Polska południowo-wschodnia w еросе nowożytnej. – Źródła dziejowe. – T. 1. – Cz. 1). – Rzeszów, 1997. – S. 204).

w Huerczach – очевидно, с.Нагірне Самбірського р-ну Львівської області, що до 1939 р. мало назву Угерці (Історія міст і сіл Української РСР. – К., 1968. – С. 686).

Skrzinno – м.Скшинно (Skrzynno) неподалік від Кельц, що знаходиться в історичній Польщі.

ex pago Ludkow – можливо, с.Лютків Мостиського р-ну Львівської області.

de Vikothi – тепер с.Викоти Самбірського р-ну Львівської області.

de Rogozna – тепер с.Рогізyо Самбірського р-ну Львівської області.

de Kornownicze – помилково, в оригіналі: de Kornolowice. Тепер с.Корналовичі Самбірського р-ну Львівської області; перша згадка про село під назвою Корниловичі датується 1375 р. (Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. – С. 683 – 684).

Ioannis Pallatinidis, capitanei sanocensis – сяноцьким сторостою у 1598 p. був Стефан Ян Мнішек (Urzędnicy województwa Ruskiego XIV – XVIII wieku. – S. 151).

M. Капраль

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 154 – 160.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2018 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 919

Модифіковано : 17.11.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.