Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / 1896 р. / [Рец.] Милюков П. Очерки по истории русской культуры

[Рец.] Милюков П. Очерки по истории русской культуры

Михайло Грушевський

Часть I: население, экономический, государственный и сословный строй.

Спб., 1896, ст. VII + 223 + мапа

Книжка д. Мілюкова (доцента Московського університету, видаленого за свій лібералізм перед роком, і автора важної праці про економічний стан Росії за часи Петра І) є відбиткою статей, друкованих в часописі популярно-науковому «Мир Божий», призначеному для старшої молоді й ширшої громади. Як довідуємось (див. «Рус[скую] мысль», 1896, IV, с. 159), за сією першою частиною прийде друга, розпочата вже друком і присвячена церкві й школі, й третя – присвячена громадському життю.

Видане тепер містить в собі по вступних увагах, де автор висловлює свої принципіальні погляди, ставлячи предметом історії культуру – в значенні побуту матеріального, духовного і громадсько-політичного, та виступаючи прихильником теорії цілковитої залежності історичної еволюції від законів її і противником телеологічних теорій, наступає огляд колонізації сучасної Росії.

Далі йде огляд економічного життя – характеристика способів господарських, промислу домашнього й фабричного, історія торгівлі й кредиту. Гл[ава] III, присвячена державному устрою, займається головно оподаткуванням, попри цього, історією адміністрації взагалі. У гл[аві] IV дано огляд історії верств – шляхетської, міщанської й селянської. Книжку закінчує загальний огляд, де автор застановляється над загальним характером російської громадської й державної еволюції, зазначаючи своє місце посередині між двома протилежними поглядами: т. зв. слов’янофілів і західників російських.

Автор, як зазначає в передмові (с. 18), мав на меті познайомити читача з «тими основними процесами й явищами, що характеризують «русскую» (російську) громадську еволюцію», систематизувавши матеріал, поза хронологічною, чи ліпше синхроністичною схемою, аби виразніше ті процеси представити. Призначаючи свою книжку для «широкого круга освіченої публіки», автор обмеживсь лише «елементарними відомостями», найбільш важними для загального розуміння історичного процесу, усунув аргументацію й цитати, даючи замість того вказівки про важнішу наукову літературу в кінці кожного розділу.

Треба визнати, що автору в значній мірі удалось дійти поставленої мети. Поодинокі сторони, чи складові процеси російської еволюції історичної, позбавлені другорядних деталей, ілюстровані багатьма таблицями статисточними й діаграмами, виступають перед читачем виразно й дають суцільне й сильне враження, зв’язані одною провідною ідеєю автора. Автор виходить з принципу, що основним двигачем історичної еволюції є побільшення людності у зв’язку з потребою виживлення. Надзвичайна малолюдність Росії й невичерпані запаси природні, зоологічні й хліборобські запаси краю привели до того, що історичний процес переходив в Росії в цілком інших формах ніж в Європі Західній.

Економічна слабкість і примітивність громадського життя в давнину мала наслідком, що державний устрій і диференційований громадський склад витворились не з самої громади, а з явились як результат впливу центрального уряду під впливом головної потреби – військової оборони і зв’язаної з нею – потреби грошової. При економічній слабкості людності такий вплив мусив бути надзвичайно енергійним, а для того сама власть мусила стати необмеженою, деспотичною. Забезпечення існування викликає надзвичайний зріст людності в останні часи, і се, у зв’язку з впливом форм європейських, приводить за собою надзвичайно швидку зміну форм життя і устрою, держачи край все ще в стані переходу.

Такі більш-менш головні виводи сієї цікавої книжки, що безперечно, як сподівався автор, буде цікавою й не для «самих спеціалістів, що працюють звичайно в одній маленькій сфері науки і рідко ясно собі представляють зв’язок сієї сфери з цілісністю» (с. 19). Особливо цікавими, бо ґрунтовніше обробленими, здаються розділи присвячені економічним питанням; автор спеціально сією стороною займався.

Для нас спеціально, одначе, книжка дає безпосередньо дуже мало цікавого. Історична схема книжки така – доісторичні часи Східної Європи, давня держава Руська, Московська держава, Російська імперія; се властиво – історія ґенези сучасної російської (себто, великоросійської з погляду етнографічного, з територією Російської держави) культури. При тій схемі виходить та хиба історичної перспективи, що давня держава Руська стає ніби виключним антецедентом Московської, а Україна-Русь, почавши від XIII в. аж до кінця XVIII в., кудись пропадає з поверхні землі, щоб потім явитись в ролі об’єкту адміністративних заходів російського уряду. Розуміється, се хиба цілком несвідома у автора, але молодшим, більш об’єктивним історикам російським треба було б раз зреформувати сю схему історичну.

Ближче нас дотикає розділ, присвячений колонізації Давньої Русі, але він належить, на мою думку, до слабших в книзі. Шан[овний] автор часом категорично говорить про речі більш-менш гіпотетичні (напр., про іранство сарматів (с. 39), про стрічу слов’ян з фінами коло Валдайських гір в VII в. (с. 43), а сього в популярній книзі треба б особливо оминати. На с. 40 автор говорить про пам’ятки руської мови IX – X в. (?).

На с. 45 автор говорить, що людність на границях степів була (в середній період) або чужорідна, або мішана; очевидно, чужим елементом тут міг бути лише тюркський, але вище (с. 39) автор каже – і цілком справедливо, – що в етнографічнім складі руськім кочівники мали дуже малу роль. І дійсно, ті осади тюркські граничні існували лише до часу, з часом знову притягались степовою людністю і в руській людності слід по собі зоставляли дуже слабкий.

Автор на довід каже, що мешканці Сквирського повіту «називали себе половцями ще в XVI в.», але се або непорозуміння, або lapsus memoriae, бо ми знаємо лише авантурника-половця – Рожиновського, а й зв’язок його з половцями досить проблематичний. На тій же сторінці автор каже, що ознаки галицько-волинського діалекту проявляються в XIV в. На с. 46 сказано, що осади на Поділлі не давніші від XVII в. і т. ін. Взагалі, треба сказати, що справу давньої етнографії автор (не хотячи заглиблятись в гіпотези) представляє трохи вже занадто неясно.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. XIII. – Кн. 5. – С. 2 – 5 (Бібліографія).

Усі томи «Очерков» П.Милюкова неодноразово перевидавалися упродовж 1990-х pp.

Книжка д. Мілюкова (доцента Московського університету, видаленого за свій лібералізм перед роком, і автора важної праці про економічний стан Росії за часи Петра І)… – у 1895 р. П. Мілюкова звільнили з Московського університету й заслали до Рязані. Тут згадка про працю «Государственное хозяйство России в первой половине XVIII столетия и реформы Петра Великого» (М.,1892).

…є відбиткою статей, друкованих в часописі популярно-науковому «Мир Божий»… – «Мир Божий», науковий філософський та літературний щомісячник, що виходив у Петербурзі (1892 – 1906) за редакції В.Острогорського. Однак фактичним редактором від 1895 р. став А.Богданович. Він надав шпальти часопису відомим філософам, у тому числі й легальним марксистам. Від 1906 р. часопис мав назву «Современный мир».

Автор, як зазначає в передмові (с. 18), мав на меті познайомити читача… систематизувавши матеріал, поза хронологічною, чи ліпше синхроністичною схемою… – П.Мілюков тяжів до загального огляду культури поза прив’язаністю до хронологічного лінеарного прямування. Однак уже визначення «еволюції» передбачає хронологічний поділ. Тобто в праці П.Мілюкова така метода є радше гаслом, спробою.

…бо ми знаємо лише авантурника-половця – Рожиновського… – йдеться про рід Половців-Рожиновських, зокрема – про авантюру Юрія Рожновського (Рожиновського), дрібного боярина, в якого за участь у повстанні Криштофа Косинського конфіскували маєток. Меткий боярин викрав із остерської канцелярії документи про згаслий рід Половців-Рожиновських і почав доводити себе нащадком половецьких ханів, які служили київським князям, став вимагати повернення старих володінь нащадків половців. (Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана // Старожитності. – 1992. – Ч. 11 (27). – С 7).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 76 – 78.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2018 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 72

Модифіковано : 25.06.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.