Про українську мову й українську справу

Михайло Грушевський

Статті й замітки

Справа літературної, культурної мови була й зостається одним з основних пунктів в українськім питанні. Озиваючись в отсих статтях на різні погляди, явища, голоси в сій справі, я розглядав їх все з такого становища українського питання взагалі, сучасних національних чи культурних інтересів та потреб українства, а не з погляду тільки філологічних мотивів і аргументів. Тому збираючи тепер разом сі статті, друковані на сторінках часописі «Рада» під назвою «Про мову», я даю їм трохи ширший титул – «Про українську мову і українську справу».

Статті сі писалися і друкувалися в «Раді» з значними відступами часу (січень – квітень, №№ 6, 8, 31, 51, 59, 83, 89). Тим поясняється їх епізодичний характер: пишучи їх так, я пильнував, щоб кожда стаття давала певну заокруглену цілість, зв’язану з іншими тільки спільністю провідних ідей і поглядів, розвиваних в них.

1907, май

Примітки

До збірки увійшли статті, вперше видрукувані під назвою «Про мову» (у шести частинах) на сторінках газети «Рада» (1907 р., №№ 6 (9 січня), 8 (11 січня), 31 (7 лютого), 51 (2 березня), 59 (11 березня), 83 (8 квітня), 89 (15 квітня).

Автограф третьої частини циклу «Про мову» (Рада. – 1907. – № 31) зберігається в ЦДІАУЛ (ф. 401, оп. 1, спр. 44, арк. 58 – 65). Там же зберігається авторський ескіз обкладинки брошури «Про українську мову і українську справу» (Там само, спр. 49, арк. 337) та автограф передмови (там само, спр. 46, арк. 122). Як свідчать листи І.Джиджори до М.Грушевського, збірка була видрукувана не пізніше 26 червня 1907 р., а 5 липня вже розіслана по книгарнях (ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 55, 59 зв.). Передрук збірки здійснений у виданні: Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К., 1992, С. 18-40.

Подається за збіркою: Про українську мову й українську справу: Статті й замітки. – К., 1907. – 21 с. В нашому е-перевиданні розділам дано назви.

Як зазначає у передмові сам автор, він розглядає проблеми мови не лише з погляду філологічних мотивів та аргументів, а насамперед зі становища українського питання взагалі. Тим більше, що саме в цей період з’явилася праця І.Нечуя-Левицького «Сьогочасна часописна мова на Україні» (Україна. – 1907. – Т. 1. – Кн. 1. – Част. 1. – С. 1-49; Т. 1. – Кн. 2. – Част. 1. – С. 183-237; Т. 1. – Кн. 3. – Част. 1. – С. 280 – 331), в якій письменник виступив противником галицького варіанту української літературної мови та, зокрема, правопису, офіційно прийнятого в Галичині 1893 р. (так званої желехівки).

На захист «галицького» правопису від звинувачень І.Нечуя-Левицького виступив І.Франко у своїй рецензії на перший номер журналу «Україна» під назвою «» (ЛНВ. – 1907. – Т. 38. – Кн. 6. – С. 506 – 512) та С.Єфремов у статті «Відгуки з життя і письменства (Ще про філологію І.Левицького)» (Там само. – Т. 38. – Кн. 5. – С. 333).

У своєму циклі М.Грушевський не полемізує безпосередньо з І.Нечуєм-Левицьким, але його статті та їх видання окремою брошурою було до певної міри реакцією на публікацію знаного письменника.

Про статтю І.Нечуя-Левицького в «Україні» М.Грушевському повідомляв учень, співробітник київської редакції та контори ЛНВ І.Джиджора у листі від 2 лютого 1907 р.:

«Україна» (журн[ал]) підняла хрестовий похід на Галичину, а власне на галицьку мову в виданнях Н[аукового] т[овариства] ім. Ш[евченка] і Вид[авничої] спілки. В тій справі власне Іван Семенович пише величезну статтю в «Україні», не знаю чи п[ан] проф. вже мають «Укр[аїну]» в себе. Щось конечно треба робити, аби тому зарадити, бо він готов дуже багато публіки відсторонити від наших видань. Стаття дуже нетактовно писана» (ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр, 447, арк. 23 – 23 зв.).

Вірогідно, саме ці слова стали поштовхом до продовження циклу статей про мову. Зокрема, за декілька днів після цього листа М.Грушевський занотував у щоденнику:

«Я заїхав до Києва добре […]. Приїхавши 6 [лютого] з річами до контори, тут, на куфрі сидячи, написав статтю про мову, обдуману в вагоні. Приходили мене витати Петлюра, Павловський, Чикаленко. З статтею пішов до редакції, де мене теж як бажаного витали» (Грушевський М. Щоденник 1904-1910 // ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 142 зв. Запис від 5 – 6 лютого 1907 р.).

У наступних щоденникових записах знаходимо відомості про дати написання інших частин: четверту і п’яту статті вчений написав 23 – 24 лютого 1907 р. у переддень від’їзду з Києва до Львова, шосту – 7 квітня 1907 р., сьому – 8 квітня 1907 р. так само у Києві (Там само, арк. 144 зв., арк. 12 зв. – 13).

Загострення правописної дискусії спонукало М.Грушевського активізувати діяльність «язикової комісії» НТШ. З червня 1907 р. після тривалої перерви він скликав її засідання, наголосивши на необхідності кропіткої праці над унормуванням українського правопису. Решта засідань комісії у 1907 р. проходили також під його головуванням (див.: Гузар О. Роль Наукового товариства ім. Шевченка у формуванні єдиного загально-українського правопису. 1900 – 1929 роки // З історії Наукового товариства імені Шевченка. Збірник доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові. – Львів, 1998. – С. 44 – 68). Про правописні дискусії, які тривали багато років, див. також: Історія українського правопису XVI – XX століття. Хрестоматія / Упоряд. В.Німчук, Н.Пуряєва. – К., 2004.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 211 – 230.