Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Шевченків день

Михайло Грушевський

Завтра настануть сорок шості роковини смерті нашого Кобзаря, і по всім просторі великої української землі від Сяну і Магури до Кубані й Ельбрусу залунають на спомин його віщі співи, і стрепенеться на голос їх українське серце.

В часи тривоги й небезпеки, в хвилях критичної боротьби його огненне слово наповнить українську душу своєю відвагою й завзяттям, потягне її своїм безграничним поривом до свободи й правди – так, як в хвилю розваги пестила й заколисувала його кобза своїм меланхолійно-гармонічним співом.

Поет чуття, поет серця! Благородне серце великого українського народу! Воно відчувало те, що так неясно ще представлялося мислі – і вміло вилити в пісні сі свої почуття і предчуття, вказуючи дорогу її.

В годину чорної неволі воно оплакало кривавими слізьми долю закріпощеного, поневоленого українського народу, й цілий вік людський минув, поки ті почуття стали почуттями громадянства, його свідомістю, й ся свідомість розбила кайдани кріпацтва. В добу одушевлення для зверхньої, декораційної історії України воно розметало сі марні декорації, поскидало в болото різних ясновельможних і на те місце вивело й невмирущою славою окрило іншого, безіменного масового героя – свободолюбний український народ давніх віків. І знов минули десятиліття перше, ніж переворот в поглядах на минувшину України ввійшов у свідомість нашу, скристалізувався в поглядах історичної мислі.

В часах тупої апатії й покори, занепаду громадського й політичного почуття загриміло його слово обурення й протесту проти гніту й утиску, проти фарисейської покори «підніжків» старого ладу й апатії «німих і підлих рабів» його.

Знову мусили минутися довгі роки, поки се огненне слово знайшло відгук в широкому громадянстві, коли се громадянство і маси народні перейнялися тим святим обуренням на потоптання людських прав, і пісні поета зазвучали, як могутній марш в поході українського народу, разом з іншими народами світу, до здобування людських прав собі й своїй землі.

Той народний похід рушив, іде, і може вже зближається час, коли могутній рух дійде своєї мети, і

і не верствовії,

а вольнії, широкії

скрізь шляхи святії

простелються, –

на нашій українській землі.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Рада. – 1907. – 25 лютого. – № 47. – С.1. Підпис: М.Грушевський. Про дату і обставини написання статті свідчать записи в щоденнику історика: «Ввечері приходив Павловський й просив статі до Шевченкового номера» (Грушевський М. Щоденник 1904 – 1910 рр. // ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 144 зв. Запис від 22 лютого 1907 р.). Наступного дня М.Грушевський «написав статеєчку про Кобзаря» (Там само. Запис від 23 лютого 1907 р.).

Подається за першодруком.

Стаття присвячена сорок шостим роковинам з дня смерті Т.Шевченка. Роковинам Кобзаря, проблемі спорудження пам’ятника М.Грушевський присвятив низку шевченкознавчих статей, видрукуваних переважно в «Літературно-науковому віснику»та газеті «Село».

…оживуть степи, озера… – тут цитується витяг з поезії Т.Шевченка «Ісаія. Глава 35» (див.: Шевченко Г.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. – К., 2001. – Т. 2: Поезія 1847-1861. – С. 284).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 16.