Повернення Холмщини

Михайло Грушевський

Комітет міністрів рішив справу відлучення українських частей губерній Люблінської й Седлецької від Царства Польського й прилучення їх до українських губерній, з задержанням деяких місцевих відмін устрою й права до нових нормувань його. Хоч як прикро, що справа ця пішла бюрократичною дорогою, без суспільного контролю, без участі суспільності української, найбільш заінтересованої в сій справі, як також суспільності білоруської та польської – проте не тільки кождий свідомий українець, а й кожда тямуща, об’єктивна людина повинна з задоволенням стрінути сю звістку.

Хоч ненормальною дорогою в теперішніх неконституційних обставинах, то все-таки хоч трошечки посувається до справедливого розв’язання одна з поганих історичних кривд. Органічна частина української землі, що навіть під державним польським пануванням ніколи не переставала такою вважатися, перестає бути польською прищіпкою, якою зробили її нетямущі дипломати, краючи та зшиваючи по своїй уподобі території й народи за зеленим столиком. Холмська земля, що до самого поділу Польщі зіставалася провінцією Галицької Русі, одною з земель «Руського воєводства» польської Речі Посполитої, по традиції, що до Галичини належала за Романа та Данила, – вертається знову до інших українських земель, і відновляються старі зв’язки, так механічно розірвані.

Вертається, одначе, безконечно ослабленою, ледве живою, знищеною безглуздою «опікою» російської адміністрації гірше, ніж знищило її державне польське панування, гірше, ніж могли знищити найбільш ворожі заходи. Во ім’я казенного православ’я і химеричної «русской народности» подавлено, витравлено в сій українській людності всі живі сили, всі традиції, які держали її при свідомості, при відпорності. Системою обрусенія і примусового православлення позагонено в сіті польщини і католицтва, від котрих боронив себе сей український народ під польською державою – свідомістю своєї національної стихії і тими убогими засобами, які давала йому віра батьків і зв’язані з нею, зведені до мінімуму неприязними політичними й суспільно-економічними обставинами, але живущі культурно-національні традиції.

Чи означає ця ухвала комітету міністрів також розрив з сією збанкрутованою, нещасливою і безмірно шкідливою системою офіціальної народності й казенного православ’я? з тактикою давлення народної української стихії і нищення всього, що не підходило в ній під казьонні шаблони тої офіціальної віри й народності? Бо саме формальне перечисления Холмщини з «Привислянского края» в «Юго-Западный край» без переміни всеї національної політики супроти місцевої людності – не багато значить. Се було б перенесення тільки домовини заживо похованого з одної могили до другої. Розбийте домовину і випустіть з неї силоміць похованого! Дайте ті підстави, без яких неможливе народне життя, без яких українська людність Холмщини не може жити і розвиватися та розвивати в собі відпорні сили против всяких заходів, обрахованих на ослаблення народного життя і самоозначення.

Українська суспільність не хоче ніяких офіціальних обмежень, ніяких адміністративних репресій, ніякої політичної опіки против «польской опасности» в Холмщині, так само, як і скрізь. Вона противиться всякій системі національностей привілейованих і не привілейованих, національного чи всякого іншого гніту й нерівноправності. Вона бажає тільки підвалин для свобідного розвою й поступу, культурного і економічного поліпшення становища українських народних мас – сих правдивих хазяїв і представників краю.

І ми певні, що сі народні маси Холмщини, увільнені від всякої адміністративної опіки, поставлені в добрі обставини для свого економічного, культурного й національного життя, проявлять наново життєві сили, атрофіровані опікою російської адміністрації, й оборонять себе від тої «польской опасности» краще, ніж її уряд боронив. Українська суспільність і українські представники повинні при кождій нагоді звертати на се увагу правительственних кругів. А з свого боку повинні приложити всі сили до того, щоб помогти розбудити в українській людності Холмщини живе народне життя, суспільні й культурні інтереси. Щоб повернення Холмщини до України не було, як я сказав, тільки перенесенням домовини з силоміць похованим з одного склепу до другого.

Примітки

Вперше опублікована в газеті: Рада. – 1907. – 8 вересня. – № 204. – С. 1. Підпис: М.Грушевський. Передрук здійснений у виданні: Руслан. – 1907. – 4 жовтня (21 вересня). – Ч. 212.

Подається за першодруком.

У статті М.Грушевський підтверджує свою однозначну позицію щодо відокремлення українських територій від Царства Польського та утворення особливої Холмської губернії, оприлюднену вперше на початку 1907 р. на сторінках газети «Рада» (№ 2 – 4) у праці «За український маслак (В справі Холмщини)» (Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2002. – Т. 1. – С. 536 – 544). Цю позицію поділяли провідні українські вчені, політики й публіцисти.

Детально див.: Захарчин Н. Етнокультурне життя та державний статус Холмщини і Підляшшя в російській, польській, українській громадсько-політичній думці (1909 – 1912) / Автореф. дис…. канд. іст. наук. – Львів, 2004; Макарчук С., Захарчин Н. Ставлення російської й української громадськості до проекту створення Холмської губернії в 1909 – 1912 роках // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2002. – Вип. 37. – Ч. 1. – С.315-326.

Комітет міністрів рішив справу відлучення українських частей губерній Люблінської й Седлецької від Царства Польського… – вперше пропозицію про утворення зі східних частин Люблінської та Седлецької губерній Російської імперії окремої Холмської губернії з відповідною зміною її підпорядкування від варшавського генерал-губернатора до київського чи безпосередньо Петербурга восени 1905 р. подала Рада Холмського Свято-Богородицького братства.

Делегація братства на чолі з головою єпископом Євлогієм передала пропозицію Раді міністрів Росії, яка навесні 1906 р. постановила пов’язати її зі справою впровадження самоуправління в Привіслянському краї. Восени 1906 р. на прохання Свято-Богородицького братства уряд створив спеціальну комісію для визначення кордонів майбутньої губернії. Пізніше, розглянувши рекомендації комісії, Рада міністрів доручила міністрові внутрішніх справ П.Столипіну розробити відповідний законопроект про нову губернію та внести його на розгляд Державної Думи. Проект був внесений 19 травня 1909 р., робота над ним тривала в комісії законодавчих пропозицій упродовж 1909 – 1911 рр. 23 червня 1912 р. III Державна Дума прийняла закон про утворення Холмської губернії.

Холмська земля, що до самого поділу Польщі зіставалася провінцією Галицької Русі… – огляд історії Холмщини М.Грушевський подав у своїй статті «Холмщина (Головні моменти в історії її приналежності)», опублікованій в газеті «Діло» 19(6) травня 1909 р. Стаття, яка є коротким рефератом з праці вченого «Історія України-Руси». Див. також: Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. В.Борисенко. – К., 1997.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 33 – 34.