Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Нова Дума і українці

Михайло Грушевський

Потрохи вирисовується перед нами, хоч дуже ще в неясних контурах, склад нової Думи, а з тим стає можливим думати про те, чого ми, українці, можемо домагатися від неї й чого сподіватись. Свідомих українців в нову Думу пройшло мало, менше навіть, як у попередню. Між національно неозначеними депутатами з України багато пройшло правих, з якими депутатам-українцям буде не по дорозі. Так що такого числа членів Українського клубу, який мав він торік, в сій Думі, не можна сподіватися. Але він, очевидно, все-таки буде замітною величиною, і се обов’язок тих свідомих українців, які пройшли в нинішню Думу, і тих українських елементів, які брали участь в організації торішнього Українського клубу, подбати про те, щоб він не тільки був якнайбільше численний – мав якнайбільше членів, але й був як можна найбільше організований. В сім депутатам нової Думи повинні прийти на підмогу з своїм досвідом і практикою українці – члени першої Думи й петербурзька громада українська, що працювала торік разом з ними, і українська преса, й українське громадянство загалом.

Концентрація українських елементів в Думі можлива, розуміється, тільки наліво. Уже в першій Думі депутати-українці переконалися, що з двох великих блоків її – кадетського (кадетську партію, властиво, не можна ще й тепер вважати чимсь іншим, як ліберальним блоком) і трудового, українцям ближчий сей другий, ніж перший. По тій еволюції, яку перейшли кадети за минулий рік, здається, се переконання могло тільки скріпитися. Тим часом концентрація українських елементів в новій Думі, мабуть, повинна мати місце між лівим крилом кадетської групи і лівим крилом Думи – тим часом, як напр., поляки будуть концентруватися, очевидно, направо, між правою стороною кадетів і правим крилом Думи. Щодо самих кадетів, зрештою, ще трудно вгадати, в який бік вони будуть хилитися – в лівий, як за першої Думи, чи в правий, куди подалися вони після її розпуску. Але їх вагання не повинно впливати на становище наших депутатів.

Гіркий досвід першої Думи, коли наші депутати, зв’язавшися з різними російськими партіями при виборах, почули себе зв’язаними потім і в Думі, показав, яке шкідливе таке зв’язування. Через нього не можна було дійти до тіснішої організації Українського клубу, і українські організації прийшли до пересвідчення, що українці на виборах не повинні виступати членами російських партій. На жаль, сього не додержано на нинішніх виборах. Зістається жадати, щоб наші депутати, навіть зв’язані з тою чи іншою російською організацією, дбали про те, щоб забезпечити собі можливо широку свободу в національній справі, і в організації Українського клубу попіклувалися завести можливу одностайність і солідарність.

Повинні вони зазначити своє преємство, тяглість з Українським клубом першої Думи, тісні моральні зв’язі з ним. А першою познакою сього буде, коли вони переймуть й сповнять те, що не встиг зробити перший Український клуб через нагле розпущення Думи. Говорю про декларацію українського національного становища. Декларація ся містила програму minimum українського народу і була прийнята депутатами першого клубу у зовсім виробленій формі. її мали вони предложити Думі, коли вона перейде до реформи місцевого самоурядування, так близько зв’язаної з справою української автономії. Дума була розпущена нагло, перше ніж перейшла до питання про реформу самоуправи й декларація, на превеликий жаль, зісталася не предложеною [Зміст її був поданий мною у статті «Наши требования» в № 5 «Украинского вестника». Завтра буде поданий переклад її у нас.]. Національні домагання українців лишилися не зазначені. Актом пієтизму українських депутатів нової Думи до першого клубу буде, коли вони переймуть сю декларацію в незмінній формі й предложать її Думі. І предложать зараз, в самих початках, щоб знову не рискувати з огляду на непевну будучність і сеї нинішньої Думи.

Так, як вирисовується тепер сфера діяльності нової Думи, в ній нема чого сподіватися не тільки рішення, а навіть серйозних дебатів в національнім питанні. Хіба якби вона пожила не місяці, а роки. Забезпечення перших основ горожанського життя і запорука конституційного устрою відсуває всякі інші справи на другий план. Але становище українського народу мусить бути зазначене без відкладання. І се власне повинен зробити новий Український клуб, предложивши Думі декларацію попереднього клубу.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Рада. – 1907. – 15 лютого. – № 38. – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський. Автограф статті зберігається в ЦДІАУЛ (ф. 401, оп. 1, спр. 43, арк. 18-24).

Подається за першодруком.

Стаття написана відразу після оголошення результатів виборів до II Державної Думи Росії (20.02. – 02.06.1907 р.). Автор розглядає проблему організації української парламентської фракції, її політичні орієнтири, програмні завдання. Паралельно М.Грушевський подав статті з цього питання до петербурзької газети «Товариш» під заголовком «Украинцы в новой Думе» (ввійшла до цього тому) та до ЛНВ під заголовком «При кінці року» (Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 3 – 9). Справа українського представництва в новообраній Думі непокоїла М.Грушевського, який чимало зробив для активізації діяльності української фракції І Думи. У своєму щоденнику він писав: «Неприємно мене досить вразило, коли в справі заведення української групи в Думі збори [засідання З’їзду демократично-радикальної партії 24 – 26 квітня 1907 р. – С.П.] пішли всі проти моєї гадки. Піснячевський привіз листа й дуже розбурив мою душу – потягло в Спб., в думський вир» (Грушевський М. Щоденник 1904 – 1910 рр. // ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 148).

…склад нової Думи… – загалом у Думі налічувалося 518 депутатів, з них: соціал-демократів – 65, есерів – 37, народних соціалістів – 16, трудовиків – 104, кадетів – 98, правих та октябристів – 54, націоналістів – 76, безпартійних – 50, членів фракції «козача група» – 17. Див.: Милюков П.Н. Вторая Дума. – Спб., 1908.

Свідомих українців в нову Думу прийшло мало… – від 9 українських губерній було обрано 103 депутати, з них 47 – правих, 9 – безпартійних, 47 належало до опозиції. Від Волинської, Херсонської, Полтавської і Бессарабської губерній обрано майже всіх правих; від Чернігівської, Катеринославської, Харківської і Київської – майже всіх лівих. Зі свідомих українців серед новообраних депутатів оглядачі називали А.Гриневича та В.Вовка-Карачевського (див.: Дорошенко В. З українського життя // Україна. – 1907. – Т. І. – Кн. 2. – С. 97 – 98). Результати виборів по Україні (списки, соціальний статус, партійність) були опубліковані у газеті: Рада. – 1907. – 14 лютого. – № 37. – С. 3; 16 лютого. – № 39. – С. 1.

…такого числа членів Українського клубу, який мав він торік… – до складу української парламентської фракції І Державної Думи входило 44 депутати (голова І.Шраг, серед активних членів – П.Чижевський, В.Шемет, А.В’язлов, М.Біляшівський, М.Онацький, Г.Зубченко). її діяльність широко висвітлювалася на сторінках тижневика «Украинский вестник», ЛНВ, зокрема в статтях М.Грушевського «У українських послів російської Думи» та «З Державної Думи. З вражень і помічень» (Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2002. – Т. 1. – С. 348-358).

в сій Думі, не можна сподіватися – фракція II Думи, іменована як Українська трудова громада, почала формуватися з середини березня, остаточно організувалася 22 квітня 1907 р. До неї увійшло 47 членів, до бюро обрані Н.Довгополов, Ю.Сайко, А.Гриневич, В.Хвіст, М.Рубіс, С.Нечитайло. Органом фракції стала газета: Рідна справа / Вісті з Думи (з № 5 – Рідна справа / Думські вісті). Див.: Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1934. – Ч. 3. – С. 5 – 56; Петлюра С. З українського життя // Україна. – 1907. – Т. І. – Кн. 2. – С. 137.

Зміст її був поданий мною у статті «Наши требования»… – див.: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2002. – Т. 1. – С. 425 – 428. Проблемам національної автономії вчений присвятив низку суспільно-політичних праць, видрукуваних на сторінках органу української парламентської фракції І Думи «Украинский вестник». Статті увійшли до збірки «Освобождение России и украинский вопрос» (Спб., 1907).

Завтра буде поданий переклад її у нас – переклад статті під заголовком «Наші домагання» з редакційною приміткою був передрукований у газеті: Рада. – 1907. – 21 лютого. – № 43. – С. 2 – 3.

І се власне повинен зробити новий Український клуб.,. – декларація не була подана на розгляд II Думи через її розпуск. У травні 1907 р. члени української фракції встигли лише подати заяву з доповненнями до законопроекту про народну освіту в Росії.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 11 – 12.