Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

LXXVII. Ψалма І(су)су сладкому

Михайло Грушевський

І(ису)се мой прена(й)сладшій и творче свѣта,

Еще хоча(й) мало пожди моего отвѣта! в

Радъ не радъ мушу ся бавыты в моем оупадку,

Особливе н(е)бо трачу оу недостатку. в

Д(у)шу с тѣлом погубылем, жиючи в мирѣ,

Искаляхъ одежду кр(е)щенія без мѣри, в (ІІІ)

Явне грѣшачы, на свѣтѣ все скверно живу,

К тебѣ з болестію с(е)рдца, І(су)се, зову. в

Овая бо наймилшая д(у)шевна сыла

Несподѣваннаго часа на мя наспѣла, в

Где приклоню главу мою, кого упрошу?

Едынъ к тебѣ гласъ мой, Б(о)же, жалосній вношу, в

Руцѣ с(е)рдца простыраю такъ теж й душу,

А во многихъ грѣсех бывших просити тя мушу: в

Самъ всесилною рукою на пут направы

I от пути блудящаго к себѣ прызовы. в

Море моихъ прегрѣшеній рад бым избыти,

Презъ тебе, Б(о)га моего, в радости житы, в

А щомъ згрѣшил з молодосты пре(з) оувес мо(й) вѣкъ –

Распуснѣйшій над бидлята, а не як человѣкъ! (IІІ v.)

Фрасунокъ маю на д(у)шѣ, а в тѣлѣ болесть,

Еще чую в сердцу моемъ прикрую горесть: в

Несподѣванаго часу мушу оумерти,

Обронцо мой и Б(о)же мой, не да(й) мя пожерты.

Веліорыбови оному преисподнему

И смокови надерзно(му) и суровому! в

Что тя хвалят архангг(е)лы со человѣки –

Бл(а)г(о)с(ло)венъ, препрославлен буди на вѣкы! в


Примітки М. С. Грушевського

Псалма ся, але в значно відмінній формі, увійшла до «Богогласника» (вид[ання] 1791 p., № 243; вид[ання] 1886, № 235), наводжу варіанти по вид[анні] 1791 p.:

1 пресладкій 2 хоч… моего пожди обѣта:

3 – 4 інакші: Тмами ти покаянія обѣщахъ плоды,

Но дотоль есмь неплодное древо, Господи;

5 живущи 6 И крещенія одежду скалях…

7 – 8 в «Богогл[аснику]» нема.

12 Единъ (зам[ість]: Токмо)… жалосній 13 купно и душу 14 Предъ тобою каменную утробу крушу 15 мя правый 16 В безпутіи золъ блудяща к тебѣ настави 17 согрѣшеній преглубокое 18 Волнами всегда смущаеть житіе мое.

19 Чтомъ согрѣшилъ, оть младенства чрезъ юностній вѣкъ 20 Паче скота то содѣлахъ, не…

21 – 26 не мають собі відповідних, натомість в «Богогл[аснику]»:

Лѣта плинуть, грѣховъ тяжкихъ болшъ прилагаю:

Спаси мя, Г(оспо)ди, спаси, бо погибаю.

Уже при корени сѣкира смерти

Лежить, убо нечаянно мушу умерти.

Древо безъ плода (реклъ еси) посѣкается,

И на сожженіе в вѣчный огнь вметается.

Но ахъ! Еще не вели мнѣ отсюду ити!

Еда могу в сіе лѣто плодъ сотворити.

Души носящей печати твоего дара

Непредаждь пожертой быти оть Веліара [Пор. «Веліорыба» співаника.].

27 Да тя славлю со Агг(е)лы и… 28 Б(о)же (зам[ість]: буди).


Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 238.