«Хто се той над землею високо іде …»

Михайло Грушевський

Хто се той над землею високо іде,

Мов пливе між зорями –

Ллється сяєво й світ на всі боки…

Хто се іде над землею, чудовий і дужий?

Правда і суд спасенія іде з ним.

Ллється сяєво, хмари тікають від єго,

під ногами тихо блеще й мигтить маленька зірка. Ти в крові

поневічений, засохли потеки крови на лиці з-під вінця,

кров на пробитих руках і ногах, і одежа в червені – що то,

наче топтав ти то чоло? – Я топтав, і ніхто

не поміг мені, не було там язиків і я

попирав в запалі гріх і клятву побив я, і руки мої умочив.

День спасення прийшов, час спасення настав – я дивився й ніхто не заступить – визволила їх рука моя і збувся гнів мій, спротивом моїм поправ я й кровою полив землю. – Ти цар і владика, хай блище довіку вінець з терну жидівського і скипетр-паля, що била мене; прибитими руками боров і зв’язаними зв’язав темну силу. В немощі сили і в смиреннім слові… Слава Тебе, Господи, слава Тебе!

Примітки

Перша публікація – як складова щоденникового запису від 25 вересня 1888 p.: Грушевський М.С. Щоденник (1888–1894 рр.)… – С. 18–19.

Подається за першою публікацією.

Цим рядкам передує такий запис: «Якби мені буть поетом, було б дуже добре, я б писав тоді релігійні вірші – а то оце зачав, да й споткнувся…» На той час, як писав згодом і сам М.Грушевський, він переживав «гостру смугу релігійності», яка почала розвіюватись лише на межі 1890-х років. Відбиток такого стану душі – у цьому та кількох інших текстах, у пробах перекладу Святого Письма, у тогочасному щоденнику.

І рядки, записані автором у формі вірша, і наступні, записані у рядок, фактично є ритмізованою прозою. Подаємо їх тут разом – так, як в оригіналі.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 361.