«Гей, слухайте, панове, казку…»

Михайло Грушевський

Гей, слухайте, панове, казку,

Мотайте, що скажу, на вус,

Се не побрехенька, се правда,

Мені казав її дідусь.

А мій дідуня, [нерозб.]

Правдивий чоловічок був,

До чорта знав усяких казок,

Багато тільки я забув.

Далеко десь, в якісь країні

Жив якось старий чоловік,

Багатий дуже, серцем добрий,

Щасливо доживав свій вік.

Щасливо жив, але ж халепа

Єму раз ось яка стряслась –

Окрім синів родня далека…

[Наступний аркуш відсутній].

Примітки

Перша публікація – за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 84.

Датується приблизно листопадом 1883 p., оскільки на звороті записана чернетка вірша «Тихо и робко мое вдохновенье…» з авторською датою 19.ХІ. 1883.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 355.