[Рец.] Н.А.Максимейко. Сеймы Литовско-Русского государства до Люблинской унии 1569 г.

Михайло Грушевський

Харків, 1902, ст. IV+164+205

Кілька місяців по виході книги Любавського про сойм В[еликого] кн[язівства] Литовського появилася написана на ту ж тему книжка харківського професора Максимейка, одного з учеників проф. В[ладимирського]-Буданова, звісного в літературі історії права В[еликого] кн[язівства] Литовського своєю книжкою про джерела карного права в Литовськім статуті.

В передмові він поясняє, що свою розвідку він ладив від довшого часу й уже видрукував додатки, коли довідався про працю проф. Любавського; він видав все-таки свою розвідку, надіючися, що «його розвідка остільки різниться від дисертації д[обродія] Любавського і в своїх вихідних точках і в виводах, що не буде зайвою в небагатій літературі історії литовсько-руського права». Се, розуміється, зовсім правда. Не тільки дві, а й десять розвідок про таку інтересну й скомпліковану прояву, як сойм В[еликого] кн[язівства] Литовського, будуть мати свою raison d'ètre при відмінних поглядах авторів. Більша шкода, що деякі документи в додатках вийшли ті самі, що у д[обродія] Любавського, але такі пригоди стрічаються й частіше.

Книга складається з двох відділів – десять аркушів займає сама розвідка, дванадцять – додатки, в виді документів Литовської Метрики, поданих in extenso і в скороченнях. Розвідка поділяється на дві частини – перша говорить про генезу, друга – про склад, компетенції і форми сеймування. В обох розділах, а особливо в першім, поруч з викладом власних гадок, автор дає спеціальні екскурси полемічні, виступаючи против відмінних поглядів д[обродія] Любавського.

Як справедливо каже автор, його книга значно різниться від праці д[обродія] Любавського. Насамперед своїм укладом. Се справді розвідка, де автор, не обтяжаючи викладу наративним способом представлення, пильно стежить своєї теми в певній системі. Завдяки тому не тільки упорався він на десяти аркушах з темою, яку д[обродій] Любавський обробляв на п’ятдесяти, а й представив її навіть повніше, зачепивши цілий ряд справ, поминених д[обродієм] Любавським. Нема вже що й казати, що його виклад вийшов далеко прозорішим від хаотичної, в цілім своїм багатстві матеріалу й поодиноких екскурсів, праці д[обродія] Любавського.

Але щодо зрозуміння історії інституцій обставин її розвою мушу признати вищість д[обродію] Любавському. Його погляди, exceptis excipiendis, опираються на далеко стараннішім студіюванні історії В[еликого] кн[язівства] Литовського (недурно він так широко й поставив свою тему!) й далеко ближче, на мій погляд, підходять до історичної правди.

Д[обродій] Максимейко показує забагато нахилу до апріорності. Вихідною точкою для нього служить переконання, що сойм В[еликого] кн[язівства] Литовського зложився як сума соймів поодиноких земель В[еликого] князівства. Сі партикулярні сойми зложилися в один загальний сойм під впливом державної потреби, що вимагала тіснішої консолідації [в] державі: була нею боротьба з Москвою. Воєнні потреби служили далі стимулом розвою сойму, його форм, складу й компетенцій.

Виходячи з таких преміс, автор ігнорує або легковажить впливи польських взірців і взагалі пересаджування польських інституцій і практик до В[еликого] кн[язівства] Литовського, виступає против гадки про якусь боротьбу сойму і сеймових станів, а спеціально шляхти за розширення своїх соймових прав і компетенцій, і т. ін. Взагалі, почасти через такі наперед поставлені преміси, почасти через недокладне ознайомлення із історією тягання, або такі вискази, що вповні противляться дійсним фактам. Ліпше випала друга частина – перегляд устрою й компетенцій сойму, але тут теорії автора пошкодили історичній перспективі й майже зовсім виключили динаміку соймових відносин: у нього нема розвою в тих формах і правах.

За всім тим я не сумніваюся, що розвідка д[обродія] Максимейка буде корисною в науці історії державного права В[еликого] кн[язівства] Литовського. Між опублікованими ним документами є також кілька цінних, д[обродієм] Любавським не виданих.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1903. – Т. 52. – Кн. 2. – С. 12 – 13 (Бібліографія).

…проф. В[ладимирського]-Буданова, звісного […] своєю книжкою – йдеться про працю: «Очерки из истории литовско-русского права» (ч. 1–2, К., 1889–1890).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 248 – 249.