Кілька грамот Володислава Опольського

Михайло Грушевський

Збираючи друкований матеріал до панування Володислава Опольського, при писанні IV тому своєї «Історії України-Руси», стягнув я й кілька невиданих його грамот, і щоб не обтяжати ними приміток до «Історії», вилучаю їх окремо й подаю тут в хронологічнім порядку.

Три перші грамоти належать до першого, реального володіння Опольського Галичиною. Перший документ звісний був досі лише зі згадки у Скробішевського «Vitae archiepiscoporum haliciensium» (Львів, 1628) (див., напр., Райфенкуґля [Raifenkugel], Die Gründung der römisch-katholischen Bisthümer in d[en] Terr[itorien] Halicz und Wladimir, с. 48).

Я виймаю його з обляти сяноцького ґроду: під р. 1737 знаходимо тут вписану на жадання сяноцького ґвардіана фундацію францисканського кляштора, в обляті римській, зробленій р. 1387, що містить в собі, окрім сеї грамоти Володислава Опольського, також дві грамоти королеви угорської Єлизавети, з р. 1384 (tertia die conversionis b[eate] Pauli apostoli), що в одній потверджувала за сяноцькими францисканами їх землі (супроти претензій місцевого пароха), надані Володиславом, відкликуючися до сього його надання (per illustrem principem dominum Vladislaum ducem, ut in Uteris suis vidimus), а в другій поручала «Henrico Bubess (читай – Emerico Bubek), capitaneo regni nostri Russiae» і громаді м. Сянока боронити францисканів від тих претензій пароха.

Невважаючи на дуже непоправну стилістику свою й численні похибки, ся копія Володиславової грамоти має всяку певність щодо автентичності, уже з огляду на свій зміст, як розпорядження тимчасове. Згадана у Скробішевського друга його грамота, з 24/VI 1377 могла бути потвердженням сеї; дивно тільки, що францискани не облятували її в такім разі в році 1387.

Другу грамоту маємо в кількох облятах. В оригіналі облятував її 5/V 1671 р. в галицькім ґроді Данило Дрогомирецький «Plyska nuncupatus», і з сеї обляти її подаю. Як довідуємося з іншої обляти, грамоту сю, казавши на латинське переложити, потвердив Жиґимонт в р. 1527, на прошения шл. Миколи Жораковського – «suo et nobilium Fedor Zoracowski et Petri Przeroski fratrum suorum patruelium ac Fedorasz (в іншій обляті – Fedoracz) Iussyp (в ін[шій] – Iassyr) et Iwanko fratrum suorum germanorum et aliorum consanguineorum suorum haeredum villae Starunia necnon nobilium Nicolai alias Муко (в ін[шій] – Mysko) poponis rutheni, Siemion, Onofriy et Patrik fratrum patruelium, Wasili et Sienko consanguineorum suorum omnium Drohomirczanie eo nomine nuncupatorum haeredum villae Nowe siolo in districtu Haliciensi».

Випис сеї грамоти з книг коронної канцелярії (на чиє прошения – не сказано) видав кор[оль] Жиґимонт III в р. 1611 і в сім остатнім потвердженні грамоту облятував у львівськім ґроді «nobilis Tryumphan Drahomirecki» 8/VIII1628 (кн. 379, с. 1126 – 1127). (Ся облята занотована була в виказі львівських облят в «Akta Grodzkie і Ziemskie», т. X, ч. 12). А в 1662 p., 2/1, в галицькім ґроді облятував грамоту з 1527 p. «veterano stylo scriptam, non autenticam [Сі слова, очевидно, треба розуміти так, що грамоту сю предложено в копії.], ob vetustatem laceratam», іще шл. Миколай Хойнацький – книга галицького ґроду ч. 153, с. 965. Вона відповідає вповні виписі коронної канцелярії 1611 р.

Переклад в королівськім потвердженні 1527 р. вповні відповідає обляті оригіналу; деякі дрібні відміни (напр., зам[ість] Добеслава Халастра в одній обляті маємо «Boleslao Chilastra») завдячуємо лише помилкам переписувачів (дві обляти поправляють себе посполу в сих помилках). Грамота ся також не будить ніяких підозрінь. З кількох Филипів неділя на канун св. Филипа припадала в 1378 р. три рази – 3 січня й 10 жовтня по руському календарю й 22 серпня по латинському.

Третя грамота заховалася в обляті дуже знищеній, в потвердженні 1530 р. Потвердив її кор[оль] Жиґимонт, яко «privilegium titulo et sigillo olim Vladislai ducis opoliensis et Russiae domini praedecessoris nostri, exhibitum pro parte nobilium Nicolai Dzurakowski, Fedorici alias Feodor, Ioannis alias Iwan et Iozephi (нижче – Iosko), iustum et integrum in nulloque suspectum», предложену йому з прошениям, аби король зволив «hoc ipse privilegium de ruthenico in latinum verti mandare versumque confirmare», на їх «villam Dzuraki», яку при тім король і потверджує за ними надалі.

Отже, оригінальна грамота була руська. Руських грамот Володислава маємо досить мало, й форма та умови надань в них не так постійні, як у грамотах латинських. Тому не можна дуже напирати на відміни, які дає ся грамота, – що в ній не маємо докладно означеного обов’язку воєнної служби і податків. Але й категорично боронити її автентичності я не уважаю можливим. Імена свідків будуть добрі всі, коли замість «Hreptikowicz» будемо читати «Teptukowicz».

Дві дальші грамоти належать до другого, дуже неясного і правдоподібно – більше фіктивного панування Володислава в Галичині. Вони звісні з ревізії прав Галицької Русі 1563 р. Перша з них була предложена Сенявським, в оригіналі. Вона інтересна своєю датою: се найстарша вказівка про друге панування Володислава в Галичині; вона вказувала б також, що в тім часі, в початках вересня 1385 р. Володислав пробував в Галичині. Се не неможливо, бо Опольський тим літом крутився між Краковом і Пештом (див.: Breiter, Władysław ks. Opolski, с. 148 і далі), але поки ся вказівка стоїть так відокремлено й одиноко, випадає дату сеї грамоти приймати з певною обережністю. Так поступив уже Линниченко, що знав сю грамоту з Московської Литовської метрики (Критический обзор новейшей литературы по истории Галицкой Руси, Журнал Мин[истерства] нар[одного] просв[ещения], 1891, VII, с. 140). Уклад грамоти відповідає іншим грамотам Опольського.

Остатня грамота не будить ніяких підозрінь. Вона була потверджена в 1460 р. і в сім потвердженні предложена при ревізії прав 1469 р. (Źródła dziejowe, т. XVII, І, дод[аток], с. 24, села названі тут «Czelhinye, Podlubye et Muzylowicze») і знову при ревізії прав 1563 p. З актів сеї ревізії й подано тут її. Дата сеї грамоти не стоїть одиноко, бо маємо іншу Володиславову грамоту, дану в Ополю 20/VII 1386. Зміст її також не має в собі нічого непевного.

1. Володислав кн[язь] Опольський надає францисканам ґрунт під м. Сяноком. В Розенберґу, 27 лютого 1377 р.

Vladislaus Dei gratia dux opoliensis, vielunensis et Russiae. Venerabili domino Mathiae ecclesiae archiepiscopo lemburgiensi et Mathiae burgrabio sanocensi, fidelibus nostris dilectis, favorem cum salute! Cum et aque (sic) ecclesiam in honorem gloriose virginis Mariae genitricis Christi pridem per nos ob remedium et salutem munere conthorali nostrorum patronorum, parentium, progenitorum nostrorum avorum de novo dotatam, erectam et fabricatam, ut temporibus nostris cultus divinae maiestati augeatur et ut per eum quem participamus aeternam mereamur consequi retributionem, fratribus devotis nostris ordinis minorum de Lemburga pro conventu dare et assignari disposuimus, quae foris civitatem Sanocensem existit situata; super quo quidem conventu ipsis fratribus privilegium nostrum sub maioris nostri sigilli roboratione dare assumpsimus.

Sed quia propter defectum eiusdem nostri sigilli minoris (sic) quae ad presens apud nos non habemus, ipsis idem privilegium de praesenti dare nequivimus, prout cordialiter desideravimus, vobis et cuilibet nostrum firmiter et distincta (sic) committimus et mandamus, quatenus visis praesentibus eisdem fratribus de Lemburga praesentium annutionibus eandem ecclesiam sine delatione et contradictione quibuslibet studeatis assignare et conferre unamque curiam ex opposito vallis situatam comparare nostri ex parte non negligatis ipsis pro domo habitationis similiter assignando. Dum autem ad partes veniemus Deo duce ipsis de privilegio et authenticis competentibus volumus copiosius providere.

Datum Rozemberg feria sexta proxima post dominicam reminiscere anno Domini millesimo trecentesimo septuagesimo septimo, nostro sigillo subappenso.

Книга сяноцького ґроду 224, с. 1778.

2. Володислав князь Опольський надає Драгомиру й Некрі села Старуню й Нове Село в Галицькій землі. У Львові, 1378 p.

Въ имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.

Божією милостію ми княз Володиславь Опольскои землѣ господарь, Вєлунскои землѣ, Рускои землѣ господарь и дѣдичь прирожоний тѣмь землямь усѣмъ. Узрівши єсми на вірную службу Драгумиру и на Некрину, дали єсми имь двѣ селѣ на имя сєло Старуня, а другоє село Новоє, а тая села лежат в Галицкой волости, на Малой Быстрици; штоже сєло Старуня, то ωсадил ωтець Некринь пустиню, то єсть село Некриново, и братии єго, и дѣтий єго. А Новоє село Драгумирово, и брата єго Станково, и дѣтий ихъ. А дали єсми имь та села у вѣки со всѣмь правомь и панствомь, и со всѣми плати, и с ужитки, и со всѣми доходи, яко извѣка к тимь селомь у ихь границях прислушают, с полем, и с лѣсомь, и с вокном и с рѣками. А то имь у вѣки належати – волни продати, и замѣнити, отдати, у свои лѣпшиѣ ужитки оборотити. А с тих сель имат Драгомир и Некра сь братією своєю, и сь их дѣтми и мают служити намь, и нашимь намѣсником трими стрѣлци.

А на потвєрженіє тому листови велѣли єсми привѣсити печат нашего великаго князства. А писана грамота вь Лвовѣ, в недѣлю на канонѣ святого Филипа, по Божомь нарожденію, ã лѣть иĩ и õ лѣт и осмоє лѣто. А то свѣдци: пань Андрѣяшь староста Рускои землѣ, пань Дебеславь Халастра, пань Ходко Ло[є]вичь, пань Васко Волчковичь, пань Миско Тяптуковичь, и иних к тому много было. Locus sigilli. Володиславь княз.

Книга галицького ґроду 170, с. 1037.

3. Володислав кн[язь] опольський надає своєму писарю с. Чераки в Галицькій землі. 137…

In nomine Patris et Filii et Spiritus Sancti. Amen. Dei gratia nos dux Vladislaus opoliensis, volhynensis (sic) et Russiae dominus et haeres naturalis, respicientes nos in quae fidelia servitia Lednis (неясно, може – Fedoris?) scribae, quae nobis impendit et successoribus nostris impendere… dedidus ei villain in districtu Haliciensi nomine Czeraki perpetuo et…ris fratribus et successoribus eius cum omnibus limitibus, prout…ad dictam villam pertinebant, incipiendo a Manasterczany usque [ad Bor]eszcycz et a Boreszczycz usque ad Szyno… antiquas gra… cum fluvio et sylva et campo et cum mellificiis et cum…bus et poenis et cum omnibus utilitatibus, prout ab aeterno ad dictam villam pertinebant, liberumque erit eidem villam praedictam commutare et donare et ad usus suos meliores et v[ti]iliores… De qua villa debet servire cum suis suscessoribus… oribus [Мабуть, було повторено помилкою – successoribus.], ita prout ius terrestre disponit secundum facultatem… in robur autem et confirmationem huius [donationis] appendimus sigillum [ve]nerabilis ducatus nostri… die dominico in vigilia Philippi a[ppostoli…sto… mi]llesimo trecesimo s[eptuagesimo]… domino Andrea… domino Wasko Wolczkowicz, domino Wasko Hreptikowicz et aliis quamplurimis circa praesentia fide dignis testibus.

Книга галицького ґроду 132, с. 408.

4. Володислав Опольський потверджує Дмитрові зі Скоморохів с[ела] Скоморохи, Войнилів і Раковині. В Городку, 3 вересня 1385 р.

In nomine Domini. Amen. Ad perpetuam rei memoriam. Ladislaus, Dei gratia dux oppoliensis, vieliunensis et Russiae dominus et haeres, notum facimus quibus expedit vniuersis, quia recepto sufficiente testimonio ac veridico nostrorum baronum subscriptorum, villas subscriptas videlicet Skomorochy et Wonylow sittas in districtu Haliciensi Demetrii nostri fidelis de Skomorochy fore et fuisse ab antiquo suas inuenimus et reperimus, ac in ipsarum ac earum qualibet possessione constitutum, confirmantes et declarantes ipsas villis et earum quamlibet ad ipsum Dimitrium eiusque haeredes et successores legittimos cum iuribus ac dominiis subrocatis pertinuisse et pertinere debere perpetuis temporibus duratuuis.

Quas quidem villas praedictas et earum quamlibet de nouo, ac alias nostras duas videlicet Zolibory et Rakowycze, in cuius possessione villae Rakowicze iam ipse Demetrius existit, pro nobis alia villa Rakowycze, quam praesenti tempore teneamus et possidemus, reseruata, sittas in praedicto districtu Haliciensi, cum universis earum dominiis, iuribus, fructibus, censibus, redditibus, agris, pratis, syluis, nemoribus, gaiys, mellificiis, molendinis, piscinis, lacubus, aquis et earum decursibus, ac aliis earum prouentibus, ad ipsas villas et earum quamlibet seorsim quomodolibet pertinentibus, qui nunc sunt aut fieri poterint in futurum, prout ipsae villae et ipsarum quaelibet nunc in suis gadibus seu limitibus circumferentialiter sunt distinctae, et prout ipsas duas villas Skomorochy et Wonylow suas haereditarias solus hucusque possedit et nos dictas duas nostras alias Zelibory et Rakowycze soli possidemus et tenuimus, in feudum seu jure feudali damus, donamus, ascribimus donatione inuiolabili, perpetuis temporibus duratura tenendas, habendas, vtifruendas, commutandas, alienandas donandas, obligandas, vendendas, nostro tamen ad hoc consensu speciali accedente, in ususque suos beneplacitos haeredum et successorum suorum conuertendas per ipsumque Demetrium eiusque haeredes et successores legittimos perpetuo possidendas, pro nobis nostrisque successoribus legittimis duos gross latos siue magnos a quolibet cmetone sine fumo dictarum villarum colendo et percipien(dos) annis singulis, sic ubi ipsos a caeteris baronum ac nobilium ipsius terrae Russiae cmetonibus sine quolibet fumo tollimus et recepimus, specialiter reseruant[e]s volentesque, quod Demetrius idem eiusque haeredes et successores legittimi, nobis nostrisque successoribus ratione dictarum villarum ad quamlibet expeditionem siue viam cum duabus hastis siue lanceis ac duobus sagiltariis seruire perpetuo sint astricti.

Qui quidem ipssiusque haeredes una cum vxoribus ac pueris eorum in dicta nostra terra Russiae seu nostro dominio remanebunt et residentiam personalem facient. In cuius rei etс.

Actum in Grodek proximo die Dominico postridie diem beati Egidii anno Dominii millesimo tricentesimo octuagesimo quinto etc, presentibus etс. Datum per manus Symonis de Ruskow nostrae curiae notarii specialis.

Литовська метрика, Переписі коронні, кн. 9, л. 277.

5. Володислав Опольський надає села Чолиню, Подлуб’я й Мужиловець братам Герборту й Фредрушу. В Ополі, 22 липня 1386 p.

In nomine Domini. Amen. Ad perpetuam rei memoriam volumus deuenire etс., nos igitur Ladislaus Dei gratia dux opoliensis, dominus welunensis et Russiae etс., universorum memoriae commendamus, quia inspectis multiplicibus fidelibus obsequiis n(obilis) et strenui viri domini Herborthi et Freduschii fratribus dictis Pusze nobis exhibitis et adhuc in futurum nobis nostrisque legittimis successoribus crebrius exhibendis, de nostrae largitatis munificentia ac bona voluntate, necnon maturo consilio nostrorum nobilium seniorum praehabito, villas nostras dictas Tzhelinge, Podlube in districtu Grodkouiensi ac Muschilowicz villa dicta, quae media pars spectat ad districtum Lembergensem, alia pars ad districtum Grodkoniensem praedictum, cum omnibus earum pertinentiis, dominiis, iuribus, praedictis fratribus – domino Herbortho et Freduschioni ac legittimis successoribus suis perpetuis temporibus possidendas, omni iure et dominio, videlicet iure feodali, sicut et nos villas praedictas hactenus habuimus et tenuimus, paenitus pro nobis nostrisque successoribus nihil reseruatis, damus, conferimus, perpetue appropriamus cum omnibus utilitatibus, usufructibus, pertinentiis et adhaerentiis, agris cultis et incultis et de nouo extirpandis, pratis, sylvis, borris, mellificiis, nemoribus, rubetis quaercinis, aquis, aquarum decursibus, stagnis, piscinis etс., molindinis, curiis, tabernis ac emolumentis caeteris, utilitatibus uniuersis et singulis, qui nunc sunt aut in futurum temporibus euenire possint seu possunt, quibuscunque nominibus vocabulis uocentur, sepedictus dominus Herbordus cum fratre et legittimi eorum successores perpetue villas praescriptas habendas, possidendas libere et quiete utifruendas, vendendas, obligandas, tenendas, commutandas, alienandas ac in usus suos suorumque successorum legittimorum beneplacitos conuertendas, prout ipsis aut ipsorum legittimorum successorum melius ac utilius videbitur expedire. Etiam possint vel possunt saepedictas villas videlicet Tzhelnye, Podlube, Muschilowicz mutare in ius polonicale aut theutonicale seu ruthenicale, prout ipsis melius ac utilius videbitur expedire, his autem adiunctis, quod de praefatis villis de qualibet curia possessa duos grossos bohemicales pro nostrae camere nobis et nostris successoribus singulis annis ad festum sancti Martini confessoris solvere sint astricti. Etiam quaecunque expeditio generalis in terra Russiae proclamata fuerit, dicti fratres cum duobus sagittariis seruire tenebuntur.

Actum in Opul in die d. Mariae Magdalenae 1386, praesentibus etс.

Литовська метрика, Переписі коронні, кн. 9, л. 309.

Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Кілька грамот Володислава Опольського // ЗНТШ. – Львів, 1903. – Т. LI. – Кн. І. – С. 1 – 8. Автограф (передмова без документів) зберігається у: ЦДІАУЛ. – Ф. 401, оп. 1, спр. 41, арк. 94 – 98.

Збираючи друкований матеріал до панування Володислава Опольського, при писанні IV тому своєї «Історії України-Руси», стягнув я й кілька невиданих його грамот – найбільш повно зібрав звістки про князя Владислава Опольського та проаналізував його грамоти польський дослідник Алекси Ґілєвіч, див.: Gilewicz A. Stanowisko і działalność gospodarcza Władysława Opolskiego na Rusi w latach 1372 – 1378. – Lwόw, 1929. – S. 28 – 31. Його перелік грамот та вісток про надання Опольського з інших вірогідних джерел вміщує інформацію про 104 села та місцевості. Загалом Алекси Ґілєвіч оцінює період панування Опольського як час найбільш інтенсивної праці «над економічним піднесенням краю і з’єднанням його з Заходом» (Ibid. – S. 35).

Три перші грамоти належать до першого, реального володіння Опольського Галичиною – перший період панування князя Владислава Опольського в Галицькій Русі датують дослідники 1372 – 1378 pp. Конкретного документа про впровадження Опольського на Русь не збереглося, перша згадка про його нові повноваження в новому краї датується 10 жовтнем 1372 p. (Akta Grodzkie і Ziemskie. – Lwόw, 1872. – Т. III. – S. 46). Польський та угорський король Людовік 8 грудня 1378 р. замінив для Владислава Опольського Русь на Добжинську землю, див.: Gilewicz A. Stanowisko і działalność gospodarcza Władysława Opolskiego. – S. 4 – 5.

Руських грамот Володислава маємо досить мало – окрім опублікованої М.Грушевським, маємо видані друком ще дві руські грамоти Владислава Опольського: надання Данилу Задеревецькому сіл у Зудечівській (Жидачівській) волості від 1375 p. ( Wyrostek L. Rόd Dragόw-Sasόw па Węgrach і Rusi Halickiej. – Krakόw, 1932. – S. 78); надання местностей Ладомиру Волошину від 26 – 31 грудня 1377 р. (Розов В. Українські грамоти. – К., 1928. – Т. 1 (XIV в. і перша половина XV в.). – С. 23 – 24; Грамоти XIV ст. / Упоряд. М.Пещак. – К., 1974. – С. 59 – 61).

Дві дальші грамоти належать до другого, дуже неясного і правдоподібно – більше фіктивного панування Володислава в Галичині – детальніше про другий період панування князя Владислава Опольського див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Львів, 1905. – Т. 4. – С. 117 – 120.

…при ревізії прав 1469 p. і знову при ревізії прав 1563 р. – у руських землях Польського королівства в 1469 р. була здійснена ревізія надань королівських земель, причому стосувалася вона як земель Руського воєводства, так і подільських земель; результати ревізії опубліковані, див.: Bona regalia operata in terris Russiae // Źrόdła dziejowe. Polska pod względem geograhczno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ruś Czerwona / Opr. przez A.Jabłonowskiego. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. 1: Dodatek. – S. 1 – 72; на пйотрковському сеймі 1562 – 1563 pp. було ухвалено здійснити ревізію тих королівських маєтків, що були роздані після сеймової конституції 1504 p., яка забороняла це робити без згоди сейму. У результаті в 1564 р. було складено книгу, що містила привілеї на маєтки, подані подільською шляхтою; ця книга, що тепер зберігається у Варшаві (AGAD. – Tzw. Metryka Litewska, IV. В. – Ks. 17), стала джерельною підставою подільських документів, виданних М.Грушевським у даній публікації.

У Львові, 1378 р. – у регесті цього документа, внесеного в книги Коронної метрики у Варшаві, зазначена точніша дата – 30 квітня 1378 p., див.: Matricularum Regni Poloniae Summarium / Ed. Th. Wierzbowski. – Varsoviae, MCMXV [1915]. – Pars IV. – Vol. 3. – Suplementum, nr 294.

…сєло Старуня, а другоє село Новоє – тепер с. Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.; Нове Село тепер не існує, очевидно, було в зазначеному районі, адже річка Мала Бистриця (тепер – Бистриця Солотвинська) тече саме в цьому районі, див.: Gilewicz A. Stanowisko і działalność gospodarcza Władysława Opolskiego. – S. 27.

…с. Чераки в Галицькій землі – тепер с. Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.

137… – збереглася облята цього документа до книг Коронної метрики у Варшаві, де подано місце та час його видання – Львів, 2 травня (Leopolis, dominica vigilia Philippi et Jacobi) 1378 p., див. регест: Matricularum Regni Poloniae Summarium. – Pars IV. – Vol. 3. – Suplementum, nr 295.

…Lednis (неясно, може – Fedoris?) scribae – за регестом документа це Лев (Leon) scriba. А. Ґілєвіч вважає, що йдеться про княжого писаря Леона, можливо, дяка. Він міг бути сином чи родичем відомого княжого писаря Костка Дяка Болестрашицького, див.: Gilewicz A. Stanowisko і działalność gospodarcza Władysława Opolskiego. – S. 31.

…a Monasterczany usque [ad Bor]eszcycz et a Boreszczycz usque ad Szyno… antiquas gra… – ідентифіковано с. Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. За регестом Т.Вєжбовського документа з Метрики Коронної у Варшаві цей фрагмент подано так: «a Monasterczany usque ad Bereszcie et abinque usque ad Snyno Dubye…» (Matricularum Regni Poloniae Summarium. – Pars IV. – Vol. 3. – Suplementum, nr 295).

…cс. Скоморохи, Войнилів і Раковичі – тепер с. Галицького р-ну, селище міського типу Калуського р-ну та с. Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.

…Zolibory… – тепер с. Галицького р-ну Івано-Франківської обл.

…села Чолиню, Подлуб’я й Мужиловець… – ідентифіковано села , та Яворівського р-ну Львівської обл.

В Ополі, 22 липня 1386 р. – А.Ґілєвіч датує цю грамоту 1376 p., виходячи з матеріалів люстрації 1564 p., див.: CilewiczA. Stanowisko і działalność gospodarcza Władysława Opolskiego. – S. 27.

Mирон Капраль

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 95 – 101.