Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

3. Повідомлення сучасників

Михайло Грушевський

Перейдім тепер до справжнього Богданка; відомості про нього знаходимо в кількох сучасних джерелах, документальних і літературних. Переглянемо їх тепер.

Найранішу звістку знаходимо ми в книжці Папроцького: «Panosza», що видрукувана р. 1575, значить писана ще до походу на Крим, що, головно, прославив Богдана [Повний титул сієї рідкої книжки (списаний для мене ласкаво д. М.Біляшевським з примірника Варшавської бібліотеки ординації Красінських) звучить так:

Panosza. | Tho iest Wysławienie | panow у paniąt ziem Ruskich у Podolskich z męsthwa z obyczaiow у z inszych spraw poczciwych ktoremi oni porownali z onymi Greckiemi у Troianskiemi mężmi także thez mądremi Rzymskiemi у inszych panstw rozmaitych Ricerzmi, z Oratory у Philozophy, osnią wirszow tylko со przednieysze osoby opisane. I masz thez Krole Polskie zmarłe, Woiewody Wołoskie sąsiady przyległe, insze krole Rzymskie, у inszych narodow, Hetmany ich sprawne, z rozmaitemi sprawami ich, krotce opisane. Z drukarniey Macieia Wirzbiety, 1575.].

Тут в реєстрі подільських панів [На стороні 2 по пагінації примірника бібл[іотеки] Красінських (примірник занадто обтятий і стратив свою початкову пагінацію).] виступає й він:

Bogdan Kniaź Rożáński, Hetman Nizowych kozakow s swoią rotą.

Ten wzgardziwszy bogactwa sławe vmiłował,

Bronic mężnie tych granic vmysł swoy zgotował.

Mitridates krol Rzymski snadz Rycerza tego,

Zostawił nam potomkiem na pohańca złego.

Opuściwszy doczesne te zyemskie roskoszy,

Od ktorych go у nedza у głod nie odpłoszy,

Stoi iako mężny Lew wzniowszy rękę parawą,

Pragnąc aby s pogany miał biesiadę krwawą.

Що тут іде мова не про іншого Ружинського, а власне про Богдана, не підлягає найменшому сумніву з огляду на те, що, власне, події Богдана інтересували Папроцького найбільше, і ним він з всіх Ружинських, головно, займався в своїх інших виданнях, як зараз побачимо.

Про похід Богдана на татар 1575 р. ми знаходимо передовсім звістку у Горецького в його «Описі війни Івоні»; історію сю написав Горецький, як сам каже в присвяті, за Бартошем Папроцьким [Передмова в виданні Сирокомлі: [Gorecki, Opisanie wojny Iwona //] Dziejopisowie krajowi, [1855], p. 3.], але сього писання Папроцького ми не маємо. Праця Горецького видрукувана була Гуркою p. 1578, значить написана була по гарячих слідах події; на закінчення її, оповівши про напад татарський в жовтні 1575 p., він каже:

«Коли татари з в’язнями прибули до Волощини, дніпровські козаки, люди відважні до бою, під проводом Богдана Ружинського (Rosienski) напали на землю татарську, пустошачи все мечем і огнем; жінкам відрізували груди, іншим видирали очі, дітей розбивали, а давніх невільників визволяли» [[Gorecki, Opisanie wojny Iwona //] Dziejopisowie krajowi, p. 44 – теж в російськім перекладі п. Мельник в «Мемуарах до історії України» [Описание войны Ивони, господаря Валашского (1574) // Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси], I, с. 136.].

Коротше переказано сей факт у Бєльського: оповідання його навелисьмо вище; у нього напад татарський датовано 8 вересня і напад козацький положено на самий час (tym czasem) нападу татарського [Bielski, Kronika, p. 1367.]. З того всього виходить, що козацький похід стався з кінцем p. 1575.

[Може, час його можна буде ще докладніше означити на основі відомості Ожельського: посли руських земель, прибувши 8/ХІ. 1575 р. на сойм варшавський, нарікали на своє нещастя й жадали помочі від інших земель, при тім повідомляли, що «шляхта руська й подільська збройно рушила на границю, щоб покарати нелюдського ворога» – Orzelski, Bezkrólewia ksiąg ośmioro, вид. Спасовича, II, с. 180. З певною правдоподібністю можна гадати, що се виступлення шляхти на помсту татарам стоїть в зв’язку з походом Ружинського (а може, навіть се йде мова про той самий похід); в такім разі можна було б означити його кінцем жовтня. Але се лише можливе.].

До сього татарського нападу прив’язується епізод з особистого життя Богдана: неволя його жінки. Ожельський, оповідаючи про сей напад, каже:

«Багато шляхти взято в неволю, з них найзначніша жінка князя Ружинського, теж і жінка Смєловського, судді бузького, і його ж донька, дівчина чудесної краси: її забрав один з вождів татарських» [Orzelski, Bezkrolewia ksiąg ośmioro, вид. Спасовича, II, с. 176.].

Князів Ружинських було тоді кілька, отже, оповідання Ожельського само по собі ще не належить до Богдана. Але з тим оповіданням зв’язується дума народна про неволю гетьманової жінки:

Ой, Богдане, запорозький гетьмане!

Да чому ж ти в чорнім ходиш, да в чорнім оксамиті?

Гей, були ж в мене гості татарове:

Одну ніч ночували: стару неньку зарубали,

А миленьку собі взяли [Исторические песни. [Вид.] Антонович і Драгоманов, I, с. 163 – 164.].

До згадки про чорне оксамитне убрання Богдана наводять звістку того ж Ожельського, що на варшавський сойм (8 падолиста 1575 р.) посли руські приїхали «знуждені на твари, в жалібній одежі» (с. 180) [Ся гадка про думу вимовлена вперше Кулішем – Перший період козацтва [Куліш, Первий період козацтва од його початку до ворогування з ляхами //], Правда, 1868 p., с. 166, див. також: Історичні пісні [Исторические песни] Антоновича і Драгоманова, с 167; Кулиш, История воссоединения, I, с. 86; Эварницкий, История, II, с. 42.].

Пунктів стичних так, справді, багато, що само проситься – зв’язати Богдана думи з Богданом Ружинським; але при тім є й деякі трудності. Заховання подій приватного життя в народній пам’яті трапляється дуже рідко в формі так докладній; до того приналежність оповідання про жінку кн[язя] Ружинського до Богдана має теж трудність: коли б Богдан так страшно помстився над татарами, трудно, щоб не згадано було про се і в оповіданні про неволю його жінки, і в оповіданні про його похід. Тож згадану приналежність можемо назвати лише можливою.

Безпосередньо по тому між відомостями про Богдана Ружинського хронологічно наступає звістка з реляції Ржевського 1576 p.:

«Приїхав до царя кримського з Дніпра козак з відомостями: на Дніпро прислав московський цар до старшого («къ головѣ»), князя Богдана Ружинського, і до всіх козаків дніпровських з великою своєю ласкою (себто дарунками) і переказав їм: якщо вам треба на підмогу козаків, то я вам пришлю їх, скільки треба, і салітри пришлю, і запасу всякого, а ви маєте йти доконче весною на кримські улуси і до Козлова. Старший і козаки піднялись цареві сильно служити і дуже зраділи з ласки царської» [Уривок з «списку» Ржевського надруковано в т. VII «Истории» Соловйова, вид. 1894 р., с. 368. На жаль, не знаємо ближчої дати сієї реляції.].

Дуже можливо, що в зв’язку з тим закликом московським до походу на Крим, і що важніше – з тією обіцянкою всякої помочі й запасу – стояв новий похід Ружинського на татар.

Найстаршу відомість про нього маємо знов у Папроцького. В оповіданні своїм про життя Самуеля Зборовського між козаками він описує напад його на Аслам-городок і з тієї нагоди згадує про напад Ружинського:

«Хотів доконати того Зборовський, що перед ним пробував був перед кількома літами князь Ружинський (Rożeński), добуваючи того замку, аби його зруйнувати, і вже був того доказав, але, підкладаючи порох під замок, необережно став на небезпечнім місці і пропав нещасливо» [[Paprockі], Herby rycerstwa polskiego, вид. 1584, с. 109: Chcąc pokazać to Zborowski, о со się też kuśił przed nim kniaź Rożeński przed kilkim lat, staraiąc się о on zamek aby go był mogł zburzyć, iakożby był tego iuż dokazał, tylko prze nieopatrznosć gdy podsadził pod zamek prochy, na złym mieyscu sam stanął, potym mizernie zginął.].

Бєльський, як вже ми бачили, згадує за новий похід Богдана побіжно, при оповіданні про перший похід, без всяких подробиць і якого-небудь хронологічного означення [Bielski, Kronika, p. 1367.].

Час сього походу можна означити лише з певним приближениям: Папроцький своє оповідання про Зборовського писав десь при кінці 1583 р. або на початку 1584, похід Богданка був «перед кількома літами», як здатись на се означення – значить р. 1580 або раніше, але не раніше 1576 p., себто в pp. 1577 – 1580. Коли візьмем під увагу, що в актах Баторія щодо козаків з 1578 – 1590 pp. за Богдана нема згадки, то се може дати певну (хоч і негативну лише) причину смерть його припускати скорше ближчою до 1577, ніж до 1580 р.

Тим вичерпуються автентичні відомості про Богданка. Зістаються ще дві події, що приросли до його особи, як ми бачили, в розвитку літописної козацької традиції: се реформа Баторія і морський похід на Малу Азію.

Щодо першої, то тут не місце про неї розводитись. Такої реформи, як оповідає традиція, за Баторія ніколи не було, було кілька розпоряджень про козаків, звісних почасти з документів самих, почасти з пізніших про них згадок; належали вони, певне, до різних років і деякі, дійсно, могли припадати на ті роки, коли старшим козацьким був Богданко. Чи був він в тій ролі признаний польським урядом – інша справа; в звісних нам листах Баторія в справі козацькій Богданко не виступає, і зв’язувати як-небудь його імені з тими розпорядженнями ми не маємо причини.

Щодо другої події, то взагалі в XVI в. ми не бачимо, щоб козацькі напади сягали так далеко, як то оповідає Грабянка:

«В то время Азію козаки нападше на тисячу миль повоеваша и Трапезонтъ взяша и изсѣкоша, Синопъ до основанія опровергоша и подъ Константинополемъ многія взяша користи» ([Ірабянка, Действия], с. 22).

І документи з тих років, і оповідання сучасників, що згадують про труднощі, які мало з козаками правительство польське, за щось подібне у козаків кажуть; вони оповідають лише про напади в сусідстві: Волощину, Очаків, Тегиню, Крим; якийсь більший напад, певно, не був би промовчаним. Для того всього оповідання Грабянки мусимо уважати перенесенням в XVI вік пам’яті про козацькі находи XVII в., напр., про походи – 1614 р. на Синоп, 1615 – в околиці Константинополя, 1616 – на Трапезунд, сполучені тут в одну картину (і то в побільшених розмірах – спустошення на 1000 миль) [З новіших праць наукових сей морський похід Богданка приймається, напр., у: Эварницкий, История запорожских казаков, II, с. 42.].


Примітки

Папроцького… – Папроцький Бартош (близько 1543 – 1614) – польський історик та геральдист. Автор праць «Panosza», «Herby rycerstwa polskiego», «Historya żałosna о prętkości tatarskiej» та ін.

Горецького… – Горецький Леонард (між 1525 – 1530 – після 1582) – польський історик і письменник.

Гуркою… – Гурка Анджей (бл. 1534 – 1583) – польський меценат. Був каштеляном меджижецьким з 1570 p., старостою валецьким, гнєзнінським, яворівським.

Ожельський… – Ожельський Свєнтослав (1549 – 1598) – польський історик. (Gоłębiowski S. Swiętosław Orzelski // Biblioteka Warszawska. – 1854. – Т. 2).

Ржевського… – Ржевський – московський посол до Криму в 1576 р.

Самуеля Зборовського… – Зборовський Самуель (? – 1584) – польський шляхтич, магнат. Ротмістр кварцяного війська, ймовірно, обирався козацьким гетьманом у 1581 p., брав участь у голосному козацькому поході на Тягиню (1583) (Леп’явко С.А. Українське козацтво в міжнародних відносинах (1561 – 1591). – С. 126 – 133).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 424 – 428.