Переднє слово
Михайло Грушевський
Коли проминули перші, радісні тижні всеросійського визволення і проявилися грізні познаки реакції й безладдя – коли великоруська буржуазія стала на слизьке виводити російську революцію й підігравати правим елементам, що чигали на її провал, а в різних областях Російської держави почали зазначатися прояви анархії й розкладу, Українська Центральна Рада, волею українського народу поставлена на сторожі його волі й справи, не могла зіставатися спокійним глядачем того всього.
Вона звернулася до центрального Тимчасового уряду Росії, тоді вже оновленого представниками соціалістичних партій, закликаючи його до спільної роботи. Подаючи до його відома домагання українського народу, вона віддавала до помочі, для забезпечення революційних здобутків, ладу і свободи в Російській державі всі сили організованого українського народу і навзаєм домагалася від центрального уряду, щоб він дав свою згоду й призволення на ті заходи і способи, які потрібні були для забезпечення певної й міцної спілки України з Росією, для укріплення нового свободного ладу на Україні й забезпечення національних потреб українського народу.
Російський центральний уряд по довгих міркуваннях сі домагання відкинув. Як виявилося потім, було се ділом міністрів не соціалістів, з партії «Нар[одної] свободи» (кадетів). Тоді У[країнська] Ц[ентральна] Рада, сповняючи волю Всеукраїнських зборів селянства і війська, постановила приступити сама до будови нового життя України, аби запобігти анархії й безладдю, що грозили її захопити.
Вона сказала своє перше слово до українського народу, як його власть, у своїм Першім Універсалі, й почала організувати свої виконавчі органи для ведення різних справ, щоб забезпечити свободу і лад, права й інтереси трудящого люду України. Се слово її і діло її було прийняте з радістю і послухом свідомим українським народом і тими людьми, які хотіли жити в згоді і спільній праці з ним на українській землі.
І міністри-соціалісти в р[осійськім] центр[альнім] уряді, побачивши, як веде діло У[країнська] Ц[ентральна] Рада – оглядно, але рішучо, не пориваючися до боротьби, але йдучи до згоди з неукраїнською демократією, рішили поправити зроблену помилку. Постановили ввійти в порозуміння з У[країнською] Ц[ентральною] Радою й зробити її опорою нового ладу. Се й учинили прислані до У[країнської] Ц[ентральної] Ради міністри, і порозуміння се було оповіщене в Другім Універсалі, котрим одкривається нове, автономне життя України.
Бувши в У[країнській] Ц[ентральній] Раді від перших днів її роботи, хочу коротко розповісти, як прийшло до сього і яке воно має значіння в нашім житті.
Примітки
…до центрального Тимчасового уряду Росії, тоді вже оновленого представниками соціалістичних партій… – йдеться про перший коаліційний Тимчасовий уряд, утворений 5 травня 1917 р., до складу якого увійшли 6 міністрів-соціалістів, серед них лідери есерів – В.Чернов, О.Керенський та соціал-демократів (меншовиків) – І.Церетелі, М.Скобелєв.
Подаючи до його відома домагання українського народу… – йдеться про звернення делегації Української Центральної Ради до Тимчасового уряду та Виконавчого комітету Петроградської ради робітничих та солдатських депутатів з питань автономії України (9 пунктів), подане 16 травня 1917 р. (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1996. – Т. 1. – С. 93 – 98). Наради представників міністерств Тимчасового уряду з делегацією Центральної Ради, які відбувалися 20 – 22 травня 1917 р., виявилися безрезультатними. Див. коментар до статті «Що воно?».
Се й учинили прислані до У[країнської] Ц[ентральної] Ради міністри… – йдеться про приїзд до Києва міністрів Тимчасового уряду О.Керенського, М. Терещенка та І.Церетелі. В результаті проведених з ними 28 – 30 червня переговорів був досягнутий компроміс, зафіксований у II Універсалі УЦР. Детально див.: Кудлай О.Б. Переговори Центральної Ради і представників Тимчасового уряду (28 – 30 червня 1917 р.) // УІЖ. – 1999. – № 6. – С. 43-54; Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 10. – С. 140-145.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 181 – 182.