Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Проект української конституції

Михайло Грушевський

На останній сесії Центральної Ради я мав честь і приємність предложити високому зібранню від комісії для вироблення проекту автономного статуту України головні основи сього проекту – проекту будучої Конституції Української Республіки, що має бути внесена на Українські Установчі збори. Хоч проект цей існує ще в недокінченім і сировім виді, проте комісія встигла до цеї сесії виробити й прийняти головні підстави його – так би сказати скелет цеї Конституції, і я думаю, що не тільки Центральній Раді, але і взагалі українському громадянству цікаво буде познайомитись з запроектованими комісією основами її.

Конституція в проекті поділяється на шість частей. Насамперед іде часть загальна, декларативна, яка уставляє державний характер України, її територію і основні права громадянина Української Республіки.

Частина друга вияснює її відносини до Федеративної Російської Республіки, в склад котрої входить Республіка Українська.

Частина третя займається вищою законодатною властю України – її «Всенародними зборами» (соймом) і їх президією, котрій віддається представництво України на вні.

Четверта частина присвячена власті виконавчій (Кабінетові міністрів).

П’ята – найвищому органові судовому – «Генеральному судові»: основи цього органу були розглянені комісією перед самою сесією, вже можна сказати під обстрілом.

Зовсім необробленою зісталась шоста і остання частина, що має уставити конституційні гарантії прав національних меншостей.

Коротко подам перегляд зробленого, ще раз нагадуючи, що все це ще тільки проект, поки що в самій комісії ще не підданий останній стилізації (обробці).

Відкривається він параграфами, які уставлюють державний характер нової України:

Відновивши своє державне право, яко демократична республіка, Україна входить в склад Федеративної Республіки Російської, для легшої оборони і забезпечення добробуту своєї країни.

Верховне право в Українській Республіці належить українському народові разом з тими народностями, які живуть із ним на українській землі. Воно здійснюється через Всенародні збори України, оскільки певні права з нього не передані федеральним органам Російської Республіки.

Територія Української Республіки обіймає такі землі з переважно українською людністю, які зараз приналежать до Російської держави: губернії Київську, Подільську, Волинську, Холмську, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, Херсонську й Таврійську, за виключенням частин неукраїнських (як Крим), а з прилученням сусідніх українських територій (з інших губерній).

Коли б до Російської Республіки на основі свободного бажання прилучились західні українські землі, вони можуть також ввійти в склад Української Республіки.

Докладне розмежування в пограничних територіях має бути зроблене мішаними комісіями, що за останню підставу приймуть бажання місцевої людності належати або не належати до Української Республіки.

Територія ця мислиться комісією поділеною на «землі», доволі великі, з 3 до 4 нинішніх повітів, з широкою самоуправою (автономією), забезпеченою від втручань і обмежень з боку виконавчої власті. Вони поділяються на волості й громади, також з значними правами самоуправи. Але означення круга діяльності їх полишається звичайному законодавству республіки.

З гарантій особистих прав українського громадянина наведу отсі параграфи:

Актова, громадська і політична правомочність починається з 20 літ. Ніякої різниці між чоловіком (мужчиною) і жінкою право Укр[аїнської] Республіки не знає.

Громадяни в Укр[аїнській] Республіці рівні в своїх громадських і політичних правах. Уродження, освіта, ценз не дають ніяких привілеїв в них. Ніякі титули в актах і діловодстві Укр[аїнської] Республіки вживатися не можуть.

Громадянин Укр[аїнської] Республіки не може бути обмежений в правах слова, сумління й організації, поскільки вони не суперечать постановам карного права.

Громадянин Українськ[ої] Республіки і ніхто інший не може бути затриманий на території її без судового наказу інакше, як на гарячім вчинку. Але і в такім разі він має бути випущений не пізніше як за 24 год., коли суд не установить якогось способу його задержання.

Громадянин Укр[аїнської] Респ[убліки] і ніхто інший на території її не може бути покараний смертю, ані підданий яким-небудь актам, які понижують людську гідність, як кари по тілу, наложення кайданів, штампу або виставлення на понижуюче видовище.

Відносини Української Республіки до Російської Федерації проектуються такі:

Федеральним центральним органам Російської Республіки передаються заграничні зносини, укладання і приймання трактатів політичних і торговельних і організація дипломатичного представництва від цілої республіки. (Цим не укорочується право Української Республіки мати за границею своїх фінансових і торговельних агентів для охорони інтересів своїх громадян).

Рішення про війну і згоду, ведення війни, командування воєнними силами під час війни. Установлення одиниць мір, ваги і монети; законодавство митове; нормування поштових, телеграфних, залізничних, річних, грунтових і авіаційних зносин і оплат, оскільки вони уставляються одностайно для всієї Федеративної Російської Республіки; охорона торгівлі і мореплавства Федеративної Російської Республіки за кордоном; нормування постанов про натуралізацію, набування і утрату громадських прав в різних краях Федеративної Російської Республіки, користування з громадських прав поза межами свого краю і охорону чужоземців в межах Федеративної Російської Республіки; постанови про переселення в колонії Федеративної Російської Республіки; постанови про доходження цивільних претензій поза межами свого краю, виконування засудів, доводову силу документів; нормування певних спільних принципів права цивільного, карного у процесі; нормування правил санітарних і карантинних; охорона авторської власності і патентів; нагляд за додержуванням прав національних меншостей.

В інші подробиці відносин України до Російської Федерації я тут не буду входити, бо це річ порозуміння, і може бути, що певні підстави федеративного зв’язку винесе Всеросійське Учредительне зібрання, якщо йому вдасться зібратись в недалекім часі. З формального ж боку дати останню форму федеративній організації – це буде діло конгресу (чи як там його назвати) народів і областей, які зав’язуватимуть федерацію.

З виїмком вичислених тільки що справ, що проектуються до передачі федеральним органам, все інше Україна полагоджує через свої Всенародні збори, вибрані загальним, рівним, безпосереднім, тайним і пропорціональним голосуванням, з таким рахунком, щоб один депутат припадав приблизно на сто тисяч людності (що на всю Україну дало б приблизно коло 400 депутатів).

Голова, вибраний Всенародними зборами, являється заразом головою Української Республіки, цебто заступає місце президента (форма більш демократична). Він заступає Україну в зносинах з федеральним правительством і сповнює інші чинності, зв’язані з представництвом Української Республіки. Уряд його триває до вибору нового голови новими Всенародними зборами, так що Всенародні збори, ухваливши свій розпуск, тим самим без усякої кризи можуть перевибрати голову. Притім цей уряд фактично колегіальний, бо збори вибирають в поміч голові товаришів і секретарів.

Всенародні збори вибираються на три роки, але можуть і перед часом розпустити себе своєю постановою. Нові збори розписує голова: між розпуском старих і вибором нових не може минути більше як три місяці. Сесія збирається не менше як два рази на рік; перерва між сесіями не може бути більше трьох місяців, а на пропозицію, внесеною п’ятою частиною депутатів, Всен[ародні] збори мають бути скликані не пізніше місяця по її одержанні.

Законодатні проекти на розгляд Всенародних зборів вносяться: президією за порозумінням з Радою старшин зборів, фракціями, зареєстрованими Всенародними зборами, депутатами в числі не менше 30, Кабінетом міністрів Української Республіки, органами самоуправи, які об’єднують не менше 100 тис. виборців і нарешті – безпосередньо громадянами Української Республіки в числі не менше 100 тис.

Без ухвали Всен[ародних] зборів не можуть збиратись на території України ніякі податки, не можуть робитись ніякі позики на рахунок У[країнської] Р[еспубліки], громадяни України не можуть бути покликані до обов’язкової військової або міліційної служби.

Всі справи Всен[ародними] зборами рішаються простою більшістю: тільки для віддання міністрів під слідство і суд треба двох третин кворуму (більшості депутатів).

Для зміни Конституції треба трьох п’ятий голосів кворуму, причім ухвалена зміна стає правосильною аж тоді, коли це рішення буде поновлене Всен[ародними] зборами в новім складі (після нових виборів).

Щодо організації виконавчої власті, проект зазначує, що вона може походити тільки з народного вибору – з виборів громад, волостей, земель і всього народу, дістаючи від вибраних ними органів свою повновласть і перед ними відповідаючи. Законодатні і виконавчі органи громад, волостей і земель, поскільки розвивають свою діяльність в межах, означених законом Української Республіки, не можуть бути обмежені або стиснені в своїй діяльності ніякими виконавчими органами республіки. Справами, які зістаються поза межами органів місцевої самоуправи та дотикають цілої Української Республіки, порядкує Кабінет міністрів Української Республіки. Він же координує і настроює їх діяльність, не порушуючи їх компетенції, та приходить їм в поміч, коли вони до нього звертаються. Кабінет цей дістає свою повновласть від Всенародних зборів Української Республіки і тільки перед ними відповідає.

Формує кабінет голова Всенародних зборів за порозумінням з Радою старшин Всенародних зборів, і потім кабінет подається на затвердження Всенародним зборам. Таким самим способом робиться частичне доповнення кабінету. Число членів кабінету і спеціалізацію їх портфелів установляють Всенародні збори.

Найвищим сторожем Конституції й права Української Республіки являється Генеральний суд, зложений в рівній часті з суддів, вибраних Всенародними зборами і делегованих вищими судами земель, з доживотним урядом. Він являється найвищою апеляційною і касаційною інстанцією Української Республіки, служить спеціальним трибуналом для деяких справ (напр., для суду над міністрами по справах їх урядування), провіряє правильність виборів до Всенародних зборів (практика канадського вищого суду, що дала дуже добрі результати), пильнує згідності законів Всенародн[их] зборів з Конституцією Укр[аїнської] Республіки і обов’язковими для неї постановами федеральними, пильнує законності всякого роду постанов органів самоуправи і урядників Укр[аїнської] Республіки і нарешті – згідності федеральних постанов з Конституцією України.

Законодавчі ухвали Всенародн[их] зборів, осуджені Генеральним судом, можуть бути переглянені Всенарод[ними] зборами в новому складі, і коли будуть ухвалені наново, мають остаточну силу і не підлягають переглядові Генерального суду. Помічення над незгідністю федеральних постанов з Конституцією Генеральний суд передає до ужитку представникам Укр[аїнської] Республіки в федеральних органах.

Такі головні основи проекту.

При всій недокінченості його з них виразно виступають основні принципи будучого політичного ладу України, як його проектує комісія Центральної Ради – республіка демократична не на словах тільки, а й на ділі, де не лишається місце ніякому «лічному режимові», де виконавча власть поставлена в докладно означеній рамці.

Республіка одноцільна, але з широкою автономією її земель, з широкою самоуправою місцевою, конституційно захищеною від втручань адміністрації, і з конституційними ж гарантіями прав меншостей в сфері культурно-національних інтересів.

Думаю, що ці основні принципи дійсно відповідають завданням революційної демократії України. А при тім ті умови для змін Конституції, які проектує комісія, дають змогу без великих трудностей проводити в ній поправки, відповідно до того досвіду, який принесе час.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1917. – 7 (20) листопада. – № 154. – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський. За «Народною волею» стаття передрукована в часописах, що виходили в Німеччині в таборах полонених українців з російської армії: Розсвіт (Раштат). – 1917. – 31 грудня. – Ч. 89 – 90; Вільне слово (Зальцведель). – 1918. – 6 січня. – Ч. 2 – 3. – С. 3 – 4. З новітніх передруків: Український історик. – 2002. – Ч. 1 – 4. – С. 54 – 59; Український національно-визвольний рух. Березень – листопад 1917 року: Документи і матеріали / Упоряд.: В.Верстюк (керівник) та ін. – К., 2003. – С. 925-930.

Подається за першодруком.

Стаття була написана з метою ознайомлення громадськості України з основами майбутньої Конституції. 30 жовтня 1917 р. на Сьомій сесії Центральної Ради М.Грушевський виступив з доповіддю про роботу комісії щодо вироблення автономного статуту України. На розгляд Центральної Ради був представлений проект Конституції, яку згодом мали затвердити Всеукраїнські Установчі збори. Запланованого обговорення не відбулося з огляду на політичні події, що відбувались у місті (повстання на Печерську). У статті М.Грушевський сформулював шість головних частин проекту Конституції, який був опублікований 10 грудня 1917 р. (пор.: Проект Конституції Української Народної Республіки // Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1997. – Т. 2. – С. 5 – 11).

Відповідно до проекту Україна ставала демократичною республікою – складовою Російської Федеративної Республіки, але суверенне право на її території належало українському народові і здійснювалося через вищий законодавчий орган – Всенародні збори України. Ці збори утворювали вищу виконавчу владу – кабінет міністрів. Третьою гілкою влади УНР мав стати Генеральний суд, який обирали спільно Всенародні збори та суди земель України. Територія України охоплювала переважну більшість українських етнографічних земель, що входили до складу Російської держави. Вперше йшлося про зв’язок з західноукраїнськими землями: за сприятливих умов і на основі вільного волевиявлення вони також могли прилучитися до УНР. Територія України оголошувалася неподільною, складалася з земель, які мали право самоврядування. Громадяни України отримували широкі політичні права і свободи.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 69 – 73.