Промови на засіданні ради військових депутатів
Михайло Грушевський
Промова після оголошення II Універсалу УЦР.
Ви вислухали заяву Тимчасового правительства, в якій воно дає нашому Генеральному секретаріатові компетенції верховного органу крайової власті на Україні, причому Центральна Рада, яка виділила з свого складу цей виконавчий орган, лишається органом законодавчим, каже професор. Отже, тепер ми переступили той поріг, за яким починається творення автономії України.
Маючи цей новий орган, ми, товариші, повинні коло нього з’єднати всі свої сили і всі свої прагнення йому підчинити. Ми маємо лише кілька день до того, коли Тимчасове правительство офіціально оповістить свою постанову, і за ці дні нам треба підготуватися до переходу в правно-публічне життя.
Сподіваюся, що ви зі всеї сили будете працювати коло того, щоб з’єднати волю всеї України з волею Генерального секретаріату.
Промова у відповідь на привітання Ради військових депутатів.
Так, дорогі товариші, ця хвилина, котру я переживаю тепер разом з вами, синами і браттями своїми, дає мені багато втіхи. Особливу втіху дає мені те, що я переживаю це разом з представниками озброєного українського народу. Нема нічого ріднішого моєму серцю, як ви, військовий народ, котрий переживає тепер саму тяжку добу, несе на собі найбільший тягар.
Ви найкраще розумієте, що значить дисципліна, що значить єдність, і ви це діло єдності найдужче піднесете. Ви покажете приклад, як треба одностайно, організовано піддержувати свою справу. Ми передаємо Генеральному секретаріатові всю роботу будування нового життя, і ви повинні висловити йому своє повне довір’я. Момент надзвичайно відповідальний, і тільки тоді, коли іти одною лавою, ми досягнемо своєї мети.
Дайте ж повну поміч Генеральному секретаріатові, цьому нашому національному тимчасовому правительству, нічого не ущерблюючи і нічого не шкодуючи.
Примітки
Тексти промов вперше подані в загальному огляді під заголовком «Засідання Ради військових депутатів»у газеті: Нова рада. – 1917. – 4 (17) липня. – № 79. – С. 2. Після 1917 р. огляд засідання Ради військових депутатів і тексти промов на ньому М.Грушевського передруковані в журналі: Український історик. – 2002. – Ч. 1 – 4. – С. 90 – 92.
Подається за першою публікацією.
Промови були виголошені під час проголошення II Універсалу, який став результатом компромісу, досягнутого між Центральною Радою та Тимчасовим урядом:
«Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб вкупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, з задоволенням приймаємо заклик Правительства до єднання» (Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1996. – Т. 1. – С. 164 – 168).
В результаті досягнутих угод Тимчасовий уряд визнав відповідальний перед Центральною Радою Генеральний секретаріат вищим органом влади в Україні. УЦР зобов’язалася ввести до свого складу представників від національних меншин. Була також досягнута принципова угода про підготовку статуту автономної України, який мала розробляти Центральна Рада, а Тимчасовий уряд лише затверджувати. Не були задоволені українські вимоги у справі українізації армії, питання про яку залишилося невирішеним. Після того як результати домовленостей були затверджені урядовою декларацією Тимчасового уряду про затвердження Генерального секретаріату (текст декларації див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – С. 163 – 164). З липня 1917 р. відбулось урочисте оприлюднення II Універсалу.
Як згадував М.Грушевський,
«особливо ентузіастично привітала сей акт Українська військова рада, що засідала того дня. Заслухавши й обміркувавши спочатку на ранішнім засіданні урядову декларацію й Універсал, вона на вечірнім відкритім засіданні зробила гучну маніфестацію з приводу признання за українським правительством правно-публічного значення» (Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 10. – С. 145).
М.Грушевський виступив після зачитання Універсалу. Тут же, після промови за пропозицією голови президії Ради військових депутатів С.Березняка М.Грушевського було обрано почесним головою зібрання. Від імені депутатів Березняк подякував голові УЦР «за його довгу невсипущу тяжку працю коло відродження українського народу» і висловив думку, «що теперішні радісні події є нагородою і потіхою за ті кривди та неприємності, які прийшлось терпіти професорові за свою працю від ворогів українського народу» (Нова рада. – 1917. – 4 (17) липня. – № 79. – С. 2). У відповідь на привітання голова УЦР виступив ще раз з короткою промовою.
…дає нашому Генеральному секретаріатові компетенції верховного органу крайової власті… – Генеральний секретаріат був створений 15 червня 1917 р. після проголошення І Універсалу УЦР у складі: голова – В.Винниченко, генеральний писар – П.Христюк, генеральні секретарі: Х.Барановський, С.Єфремов, М.Стасюк, Б.Мартос, С.Петлюра, В.Садовський, І.Стешенко. Декларацією Тимчасового уряду від 3 липня 1917 р. Генеральний секретаріат був визнаний вищою крайовою владою, крайовим органом управління Тимчасового уряду в Україні.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 56.