Рятуймо Російську Федерацію
Михайло Грушевський
Хвиля велика і грізна й вимагає заходів негайних і рішучих. Українська Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку в Федеративній Республіці Російській, і цей принцип федерування не може зістатись самою тільки декларацією.
Два місяці тому на з’їзді народів я звертав увагу присутнього представника Тимчасового правительства, національних і політичних партій і організацій, що в тім становищі, в якім стояла Росія вже тоді, негайне переведення федерального принципу являється єдиним рятунком від розвалу. Цей поклик не був послуханий провідними російськими кругами, і «дванадцятий час», в котрім вони могли врятувати Росію її федералізацією, був ними пропущений. Тепер Росія стоїть в огні внутрішньої війни, без правительства, без реального об’єднуючого центру. Їй грозить розвал: в цім тепер нема сумніву.
Ми не можемо до того допустити! Висловивши в своїм Універсалі тверду волю силами Української Республіки рятувати цілість і єдність федеративної Росії, ми мусимо негайно вжити всіх заходів для того, щоб виявити цю волю в ділі. Коли великоруський центр не спроможний більше організувати своїми силами революційного, соціалістичного правительства, яке могло б утвердити в державі лад і право, то народи й області, які стоять на федеральнім принципі, повинні прийти в поміч великоруській демократії центру в сій негайній справі – формуванні нової революційної, правдиво демократичної власті Російської Республіки.
Центральна Рада, яка досі не вважала бажаним брати участь в формуванні правительства, повинна уважно зостановитись над сим і негайно порозумітись з краями й народами, які стоять на тій же федеральній платформі, та і з провідними групами революційної демократії великоруської, щоб утворити нову, сильну й авторитетну власть на принципі федеративнім.
Централістична Росія могла бути нам байдужа або ненависна. Росія федеративна для нас цінна і потрібна, і ми мусимо її порятувати всіма силами.
Примітки
Вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1917. – 10 (23) листопада. – № 157. – С. 1. Підпис: М.Грушевський. Після 1917 р. стаття вперше передрукована в журналі: Український історик. – 2002. – Ч. 1 – 4. – С. 59.
Подається за першою публікацією.
До написання статті М.Грушевського спонукала стурбованість подіями, що відбувались у Петрограді після жовтневого перевороту. Твердо дотримуючись федералістських позицій, голова УЦР бачив Україну лише в складі Російської федеративної демократичної держави. Він вважав, що єдиним порятунком для врятування колишньої Російської імперії від хаосу й анархії є перетворення її з унітарної держави на федеративну. І в цьому бачив одне з нагальних завдань новоутвореної УНР.
Два місяці тому на з’їзді народів я звертав увагу… – див. текст «Промови М.С.Грушевського від імені українських організацій, проголошеної 10 вересня [1917 р. на З’їзді народів]» та коментар до неї.
…народи й області, які стоять на федеральнім принципі, повинні прийти в поміч великоруській демократії центру… – після З’їзду народів Росії Україна вважалася неформальним лідером федеративного руху. Тому в умовах відсутності загальноросійського центру Центральна Рада взяла на себе об’єднуючі функції. На жаль, прагнучи зберегти федеративну Росію, УНР лише згаяла час, потрібний для розбудови підвалин власної державності – економічних, зовнішньополітичних, військових.
Центральна Рада, яка досі не вважала бажаним брати участь в формуванні правительства… – йдеться про те, що УЦР перед тим ніколи не розглядала питання безпосередньої участі своїх представників у загальноросійському уряді.
…негайно порозумітись з краями й народами, які стоять на тій же федеральній платформі - йдеться про спроби УНР створити уряд федеративної Росії «знизу» – утворенням його з представників народів, що самовизначились. 17 листопада 1917 р. Генеральний секретаріат обговорив питання про створення центрального уряду та визнав необхідним взяти справу до своїх рук. 25 листопада і 5 грудня він звертався з нотами до обласних урядів Кубані, Дону, Криму, Білорусі, Молдавії, Сибіру, в яких запрошував до переговорів з метою конструювання нового державного утворення на федеративних засадах. Таке запрошення надсилали й більшовицькій Раді народних комісарів, яку УЦР розглядала не як центральний, а як регіональний уряд власне Великоросії (суто російських територій).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 75.