Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Організаційна робота Української Центральної Ради

Михайло Грушевський

Так зложився в місяці квітні сей великий український осередок, що мав об’єднувати і керувати національно-політичною діяльністю всіх українських організацій для осягнення тих політичних завдань, для яких об’єдналися сі організації – осягнення широкої автономії України в Федеративній Російській Республіці, забезпечення всеї повноти політичного і національного життя українського народу і охорони прав і інтересів трудящого люду.

Спочатку він поставив був собі задачі тільки політичні, з огляду, що різні партії різно думають про полагодження економічної, особливо земельної справи. Він закликав всі партії, групи і верстви (класи) українські, аби вони поки що відложили те, що їх може поділити чи порізнити, не заглиблялися в такі справи, і через те й сам відкладав вияснення економічної, земельної й харчової справи на пізніше. Але виявилося, що справа творення нового життя, нового ладу не жде, бо старе гине і розсипається під натиском нового свобідного ладу, розбудженого народного життя і народовластя. На місце його треба творити нові форми у всім, значить і в економічнім житті, в справі земельній та продовольчій.

Тому скоро признано потрібним і в сих справах знайти те, що відповідає потребам України як краю і українського народу як народу робочого, трудящого, що не має своїх власних, українських буржуазних, великоземельних і капіталістичних верств і мусить дбати про інтереси свого трудящого люду. Таку постанову прийнято 7 травня (мая). Поширено програму У[країнської] Центр[альної] Ради на всі справи, важні для нашого народу і краю, і поставлено найближчі завдання їх полагодження: згуртування широких народних мас під проводом У[країнської] Ц[ентральної] Ради, їх організація і усвідомлення завдань, які висуває перед нашим краєм і народом теперішня хвиля, і уставлення тих засобів і форм, які дали б українському трудящому народові через свій вибраний уряд, Українську Центральну Раду, в спілці з центральним російським урядом, здійснити сі завдання на користь свого краю, себто українського народу і тих інших народностей, що живуть з ним разом. Такі були сі завдання, а «Організація!» – се було перше гасло (лозунг), з котрим вийшла Укр[аїнська] Цент[ральна] Рада перед свій нарід.

Організуватися дійсно треба українському народові міцно й негайно! Так, щоб він об’єднавсь увесь, без різності партій, верств і станів, під проводом своєї Центральної Ради – щоб ся єдність і організація пройшла вглиб і вшир до самого споду українського народу, в кожний куток, в кожде село, в кожду хату, обхопила його, як залізним обручем, щоб він, наш нарід, став він міцною зав’яззю, твердим цементом української землі і охоронив її від розвалу і анархії.

Бо кінець кінцем все чисто – і свобода, і революція, і воля України, і справа земельна – залежить від того, чим буде наша народна маса і передусім наше селянство: чи розпорошеною купою піску, котру перший подув вітру може підняти і рознести, чи твердою опорою, міцним фундаментом, на котрім опреться свобідна, автономна, народна Україна.

Досі Україна наша, в добрий час сказати, була доволі спокійна, коли порівняти з іншими краями Росії. Але щодо сього спокою треба знати вірно, що се, власне, спокій, живий і організований, а не сон тільки. Не треба, щоб наша людність лежала безвладною, мертвою, бездіяльною масою, треба, щоб вона вся була жива, свідома, щоб вона в кожній справі відзивалася чуйно на все, що діється у нас і поза нами, щоб була організована і об’єднана, щоб її спокій був спокоєм зібраної, уоруженої військової лави, а не бездіяльної й безладної юрби. Щоб ті організації, які поставлено на чолі нашого народного життя, знали і були певні, що на кожде слово їх і кождої хвилі наш народ зробить те, що йому буде сказано – встане чи сяде, піде чи прийде, піднесе руки чи спустить.

Тоді наша Україна переживе щасливо сей не тільки великий, але і грізний мент, і закріпить ті великі здобутки, котрих прагнемо: волю і незайманість нашого краю, добро і права трудящих мас нашого народу і тих народностей, які живуть з нами разом на нашій землі.

Такі були ті кличі, які розносила У[країнська] Ц[ентральна] Р[ада] через своїх інструкторів, що розсилалися по Україні, через тих делегатів, які прибували до У[країнської] Ц[ентральної] Р[ади] від різних гуртів і організацій українських, від різних установ, від селян, від війська, з фронту і тилу, через з’їзди, які наказала вона скликати по губерніях, повітах і городах. І кличі сі не зіставалися порожніми. Велика організаційна хвиля пішла між українським народом.

На волосних і повітових зібраннях, на зборах просвітніх і політичних організацій, на військових з’їздах і зібраннях, на губернських зборах, що відбувалися в квітні й травні, виносилися постанови про те, що сі збори, організації й установи приймають політичні резолюції, винесені Всеукраїнським з’їздом: домагатися автономії України; не відділяючися від Російської держави, вимагати федеративного зв’язку з нею; розрішення земельної справи покласти на Всенародні збори України (її сойм). Ухваляють підтримувати у всім Укр[аїнську] Центр[альну] Раду, сповняти вірно її накази як свого тимчасового уряду. Але заразом домагаються від неї політики рішучої, твердих і певних заходів в забезпеченні українських політичних потреб, поставлення рішучих домагань центральному урядові.

І сі постанови з місць, винесені часом великими організаціями (особливо військовими), підтверджувалися великими всеукраїнськими з’їздами, що відбулися в травні й червні, та своїми постановами зазначили волю широких мас трудящого українського люду.


Примітки

Таку постанову прийнято 7 травня… – йдеться про ухвалене 7 травня 1917 р. Третіми загальними зборами рішення про повноваження УЦР займатися вирішенням не лише політичних, а й економічних питань. Того ж дня була утворена економічна комісія з представників тих партій (по 2), які мали свою економічну програму, тобто – УПСФ, УПСР та УСДРП.

…через з’їзди, які наказала вона скликати по губерніях, повітах і городах – йдеться про територіальні українські національні з’їзди – представницькі збори української громадськості, які після Українського національного конгресу були проведені на місцях з метою обрання крайових керівних органів українського руху. Протягом квітня – червня 1917 р. губернські з’їзди відбулись у восьми українських губерніях, у Таврійській – в серпні 1917 р. (див.: Верстюк В. Український національно-визвольний рух (березень – листопад 1917 р.) // УІЖ. – 2003. – № 3. – С. 71; Український національно-визвольний рух. Березень – листопад 1917 року: Документи і матеріали / Упоряд.: В.Верстюк (керівник) та ін. – К., 2003).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 184 – 186.