Відозва до галичан
Михайло Грушевський
Український народе Галичини!
Не маємо іншого так милого, так близького всім нам імені, як великий поет наш – Шевченко! Вдячні ми йому за те, що розбудив нас з довгого сну своєю віщою піснею. Любимо за те, що так гаряче любив він нашу матір велику – Україну і наповнив нас любов’ю до неї. Не забудемо йому того, що він гарячим словом своїм озвався за долею меншого брата, поневіряного кріпака, панського слугу, українського хлопа і зробив його чоловіком в очах своїх і чужих.
Нині настав час об’явити світові, яку велику любов і честь має для свого великого поета, для пророка обновленої України весь український нарід у всіх верствах і кругах, з усіх частей Української землі. В серці України – в Києві, на тіснішій вітчині нашого поета збираються йому поставити пам’ятник.
Крайній час на те, бо за п’ять літ минає сто літ з дня народження Поета, і треба, щоб на той час став той перший пам’ятник йому.
Всі часті української землі, всі країни і місця, де живе наш нарід і де чути наше слово, повинні взяти якнайгарячішу участь в здвигненні того пам’ятника, щоб був він гідний нашого Поета і гідний нашого народу.
Українські народні товариства у Львові [в автографі – галицькі. – С.П.] взивають отже всю українську людність Галичини, всіх, в кому живе дух народній, аби поспішилися принести жертву свою на сю святу ціль. Хто може дати більше, нехай не пожалує на се. Хто не може дати богато, нехай дасть мало, аби лише не бракувало його між вірними синами України.
До збирання складок і завідування [в автографі – шафовання. – С.П. ] ними упросили ми Наукове товариство імені Шевченка, яке й узискало (рескриптом Намісництва з дня 27 лютого, ч. 2977) право збирання складок дорогою письменних і друкованих відозв. До нього просимо удаватися всіх, хто його іменем хотів би збирати складки. Жертви на пам’ятник можна посилати й просто на к[о]н[то] 5555 [в автографі розрахунковий номер пропущено. – С.П.] Крайового союзу кредитового у Львові. Тих, хто одноразову жертву хотіли б заступити місячними складками, просимо зголоситися до Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка, ул. Супінського, 17 [адреса в автографі відсутня. – C.П.].
За українські народні товариства у Львові: [далі перелік 20 товариств та прізвища їх голів. – С П.].
Примітки
Про участь НТШ та безпосередньо М.Грушевського в цій справі свідчить автограф ученого, що зберігається в ЦДІАК України (Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 225. – Арк. 29 – 30 зв.; без підпису і дати), зі зверненням до українців Галичини збирати пожертви на спорудження пам’ятника Шевченкові в Києві.
Ця відозва була видрукувана листівкою від імені 20 представників українських товариств у Львові. Серед них і М.Грушевський. Розтиражоване звернення було розіслане членам НТШ з проханням повертати його зі списком жертводавців. Десятки звернень та доданих списків з зазначеними сумами пожертв зберігаються у фонді НТШ (ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 360). Відозва (без зазначення автора тексту) була видрукувана у виданні: Тарас Шевченко. Документи і матеріали (1814 – 1963). – К., 1963. – С. 170 – 171.
З огляду на те, що авторство звернення встановлено завдяки збереженому автографу, вважаємо за доцільне подати його текст цілком за листівкою її текст відповідає автографу, окрім несуттєвих виправлень та доданого в кінці переліку товариств і голів, які підписали відозву.
Час написання звернення можна визначити із запису в щоденнику від 24 лютого 1909 р.: «Написав відозву в справі пам’ятника Шевченку, бо дозвіл прийшов» (Грушевський М. Щоденник 1904 – 1910 рр. – ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 252).
ул. Супінського, 17 – нині вул. Коцюбинського, 17.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 2, с. 581 – 582.