Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Палення трупів

Михайло Грушевський

За давніх часів одні народи ховали мерців, закопуючи в землю, інші палили їх, треті виставляли їх десь на високих місцях, щоб птахи з’їли їх. Пізніше звичай хоронення в землі поширився так, що мало де лишилися інші звичаї. Але стає людям все тісніше, кладовища займають багато місця, по великих містах приходиться їх однаково за кількадесят літ закривати, кістки померших виймати та нових ховати. А, крім того, від тих кладовищ буває часом і зараза, і різні хвороби та невигоди. Тому знову помалу вертаються до давнього звичаю: палити трупи.

По чужих краях в різних містах заведені вже так звані крематорії, заведення для палення трупів: небіжчика там спалять в великій печі, а недогарки кісток зложать в гарне горнятко і сховають, як за давніх часів бувало. Тепер і в Росії, в головній лікарській управі (управление главного врачебного инспектора), приготовлено проект про заведення крематорію! Палити трупи думають тільки тих, котрі в своїм заповіті (завещании) самі того захотіли, а неповнолітніх – коли того захотять батьки або опікуни. До того наперед мусить труп оглянути лікар і поліція – чи нема яких знаків або підозрінь убийства.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1909. – 29 жовтня. – № 9. – С. 7. Підпис: М.Гр.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 249.